К-37308/06 Про визнання недійсним рішення міської ради щодо встановлення двоставкових тарифів на оплату послуг з теплопостачання - 15.10.2009 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирської міської ради про визнання недійсним рішення,

В квітні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що рішенням Житомирської міської ради № 256 від 10 вересня 2003 року зі змінами, внесеними рішенням сесії від 29 жовтня 2003 року "Про встановлення двоставкових тарифів на оплату послуг з теплопостачання", порушено його права, як споживача послуг з теплопостачання. Зазначав, що починаючи з 1 жовтня 2003 року встановлено двоставкові тарифи на опалення та передбачено внесення споживачами абонентної плати, як в опалювальний, так і в міжопалювальний сезон, незалежно від фактично наданих послуг. Тому просив суд визнати зазначене рішення міської ради недійсним.

Постановою Корольовського районного суду міста Житомира від 12 вересня 2006 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 15 листопада 2006 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить судові рішення скасувати і ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Встановлено, що рішенням 14 сесії 24 скликання Житомирської міської ради № 256 від 10 вересня 2003 року "Про встановлення двоставкових тарифів на оплату послуг з теплопостачання"з 1 жовтня 2003 року встановлено двоставкові тарифи на опалення для першої групи споживачів.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що відповідно до ст.ст. 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"встановлення тарифів щодо оплати побутових, комунальних послуг належить до компетенції виконавчих органів місцевих рад. Із таким висновком погодився суд апеляційної інстанції.

Проте, суд не звернув уваги на те, що позивачем не оспорюється право Житомирської міської ради встановлювати рішенням сесії двоставкові тарифи на оплату послуг за теплопостачання взагалі, а порушено питання щодо неправомірності рішення суб’єкта владних повноважень щодо включення до тарифів абонентної плати за опалення, яка не передбачена законом.

Відповідно до ст. ст. 28, 52 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"виконавчі органи сільських, селищних, міських рад наділені повноваженнями щодо встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади. Сільська, селищна, міська рада може прийняти рішення про розмежування повноважень між її виконавчим комітетом, відділами, управліннями, іншими виконавчими органами ради та сільським, селищним, міським головою в межах повноважень, наданих цим Законом виконавчим органам сільських, селищних, міських рад.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про теплопостачання"споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Згідно ст.. 20 названого Закону тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання . Тариф на теплову енергію для споживача визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Згідно пункту 1.2 Правил розрахунку двоставкового тарифу на теплову енергію та гарячу воду, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 8 вересня 2000 року № 191 (z0776-00) та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 2 листопада 2000 року за № 776/4997 (z0776-00) , передбачено право місцевих органів виконавчої влади та самоврядування приймати рішення про перехід до розрахунків між споживачами та теплопостачальними організаціями за двоставковими тарифами.

Двоставковим тарифом, відповідно до пункту 1.4 зазначених вище Правил, є тариф на послуги теплопостачання, який складається з річної вартості обслуговування одиниці приєднаного теплового навантаження та вартості одиниці спожитої теплової енергії.

Судом не досліджувалось питання про те, чи затверджені спірним рішенням відповідача тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Не досліджувалось судом також питання і про те, чи передбачена чинним законодавством абонентна плата за теплопостачання, чи запроваджені спірним рішенням відповідача тарифи, в тому числі і абонентна плата, не примушують споживачів щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за понад фактично отриману теплову енергію.

Суд апеляційної інстанції вказаних недоліків не усунув.

Висновок суду про те, що рішення 14 сесії 24 скликання Житомирської міської ради від 10 вересня 2003 року № 256 прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства, в межах компетенції, визначеної законодавством та не порушує прав та інтересів позивача, відповідає фактичним обставинам справи є передчасним і не ґрунтується на досліджених судом доказах, які є в матеріалах справи.

Згідно ст.. 220 Кодексу адміністративного судочинства (2747-15) ( КАС) України (2747-15) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

З врахуванням вищеописаного судові рішення підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 КАС України, суд

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Корольовського районного суду м. Житомира від 12 вересня 2006 року і ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 15 листопада 2006 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, окрім як з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 236 - 239 КАС України.