Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Сергейчука О.А.

Суддів Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І.

Федорова М.О.

секретар судового засідання Сватко А.О.

за участю представників:

позивача: неявка;

відповідача: неявка;

розглянувши касаційну скаргу Новокаховської об’єднаної державної податкової інспекції

на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 09.12.2005 р.

у справі №8/181-О-05

за позовом Каховського державного бюро технічної інвентаризації

до Новокаховської об’єднаної державної податкової інспекції

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

Каховське державне бюро технічної інвентаризації (далі по тексту – позивач, Каховське ДБТІ) звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовом до Новокаховської об’єднаної державної податкової інспекції (далі по тексту – відповідач, Новокаховська ОДПІ) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 10.09.2004 р. №0001602301/0, №0001612301/0 та від 02.03.2005 р. №0001612301/3.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 16.06.2005 р. у справі №8/181-О-05 (суддя Хом’якова В.В.) відмовлено в частині позовних вимог щодо визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №0001602301/0 від 10.09.2004 р. та №0001612301/3 від 02.03.2005 р. В решті позовних вимог – провадження у справі припинено.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 09.12.2005р. (головуючий суддя – Юхименко О.В., судді Кагітіна Л.П., Коробка Н.Д.) рішення Господарського суду Херсонської області від 16.06.2005 р. у справі №8/181-О-05 скасовано частково. Прийнято нове рішення, яким визнано недійсними податкові повідомлення-рішення №0001602301/0 від 10.09.2004 р. та №0001612301/3 від 02.03.2005 р. В іншій частині – залишено без змін.

Новокаховська ОДПІ, не погоджуючись з постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 09.12.2005р., звернулась з касаційною скаргою, в якій просить його скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга Новокаховської ОДПІ підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 10.09.2004р. Новокаховською ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0001602301/0, яким позивачу на підставі п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 42379 грн.

- №0001612301/0, яким позивачу визначено податкове зобов’язання з комунального податку в сумі 287,30 грн., в тому числі 117,30 грн. основного платежу та 170 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

За результатами адміністративного оскарження позивачем податкових повідомлень – рішень №0001602301/0 та №0001612301/0 від 10.09.2004 р. до Новокаховської ОДПІ, ДПА у Херсонській області, скарги позивача залишені без задоволення та прийняті податкові повідомлення рішення №0001602301/1, №0001612301/1 від 07.10.2004 р. та №0001602301/2, №0001612301/2 від 17.12.2004 р.

За результатами оскарження позивачем вказаних податкових повідомлень – рішень до ДПА України, прийнято рішення №1593/6/25-1115 від 24.02.2005 р., яким частково скасовані податкові повідомлення – рішення №0001602301/0, №0001612301/0 від 10.09.2004 р. та застосовано відповідно до п.п. 17.1.1 і 17.1.2 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" 340 грн. штрафної санкції по комунальному податку та 42379 грн. штрафної санкції по податку на додану вартість відповідно до ст. 15 Указу Президента України "Про деякі зміни в оподаткуванні".

На виконання рішення ДПА України №1593/6/25-1115 від 24.02.2005 р., відповідачем прийняті податкові повідомлення – рішення:

- №0001602301/3, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 42379 грн., в тому числі штрафні (фінансові) санкції у розмірі 42379 грн.;

- №0001612301/3, яким позивачу за порушення вимог Декрету КМ України визначено податкове зобов’язання з комунального податку в сумі 117,30 грн. та на підставі п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 340 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийнято відповідачем на підставі акту "Про результати комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства Каховським державним бюро технічної інвентаризації за період з 01.04.2001 р. по 31.03.2004 р." від 08.09.2004р. №89/23-1/03355399 (далі по тексту - Акт перевірки).

Відповідно до висновків Акту перевірки, позивачем в порушення вимог:

- п.п. 7.3.1 п. 7.3, 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7, п. 2.1 ст. 2, п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 9.4 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість", сума податку на додану вартість у розмірі 42379 грн. за І квартал 2004 року не була включена до податкового зобов’язання, оскільки позивач у 2004 році не був платником єдиного податку у зв’язку з порушенням ним ст. 1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування";

- ст. 15 Декрету Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки і збори" за І квартал 2004 року не було нараховано та сплачено суму комунального податку, оскільки позивач у 2004 році не був платником єдиного податку у зв’язку з порушенням ним ст. 1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування".

Крім того, при проведенні перевірки податковим органом встановлено, що за період з 01.01.2003 р. по 31.12.2003 р. позивачем отримано виручку від реалізації товарів (робіт, послуг) в розмірі 1031659 грн., чим перевищено встановлений ст. 1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування" максимальний розмір виручки за рік – 1000 000 грн.

Відповідно до ст. 1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва" спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для юридичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. гривень.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, виходив, зокрема, з того, що у зв’язку з недотриманням позивачем вимог ст. 1 зазначеного Указу Президента України, позивач був неправомірно зареєстрований платником єдиного податку, а тому повинен був сплачувати податок на додану вартість та комунальний податок у повному обсязі.

Суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги в частині визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, послався на те, що застосування податковим органом штрафних санкцій на підставі п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" можливо лише після донарахування ним суми податкового зобов’язання та на недоведеність податковим органом перевищення позивачем встановленого ст. 1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування" максимального розміру виручки за рік.

Проте, суд касаційної інстанції не може в повній мірі погодитися з такими висновками судів попередніх інстанцій, оскільки вони зроблені без повного та всебічного з’ясування обставин справи.

По-перше. Дійсно, податковим повідомленням-рішенням №0001602301/0 від 10.09.2004 року податковим органом на підставі п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 42379 грн. без донарахування суми податкового зобов’язання.

Однак, вказане податкове повідомлення-рішення за результатом адміністративного оскарження скасовано рішенням ДПА України №1593/6/25-1115 від 24.02.2005 р. в частині підстави застосування штрафних санкцій, а саме п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" замінено на п.п. 17.1.1 і 17.1.2 п. 17.1 ст. 17 зазначеного Закону. На підставі рішення ДПА України відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001602301/3 від 02.03.2005 року, яке не було предметом даного спору.

Відповідно до підпункту б) п.п. 6.4.1 п. 6.4 ст. 6 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове повідомлення або податкові вимоги вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган скасовує або змінює раніше прийняте рішення про нарахування суми податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу внаслідок їх адміністративного оскарження. А згідно п.п. 6.4.3 цієї статті, у випадках, визначених підпунктом "б" підпункту 6.4.1 цього пункту, податкове повідомлення вважається відкликаним з дня прийняття контролюючим органом рішення про скасування або зміну раніше нарахованої суми податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу.

З урахуванням наведених вище правових норм, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення №0001602301/0 від 10.09.2004 року вважається відкликаним, а тому прийняті судами рішення в цій частині є передчасними.

По-друге. Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі заяви позивача, яка подана до податкового органу 05.12.2003 року, відповідачем видано Свідоцтво №31 від 01.01.2004 року про право сплати єдиного податку суб’єктом малого підприємництва – юридичною особою за ставкою 10 відсотків та застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності у 2004 році.

Відповідно до ст. 6 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва" суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником податку на додану вартість, крім випадку, коли юридична особа обрала спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за ставкою 6 відсотків та комунального податку.

Статтею 5 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва" передбачено, що у разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).

Між тим, Указ Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва" (727/98) не містить будь-яких положень якими б передбачалося, що особа яка не дотримала у поточному році вимог ст. 1 зазначеного Указу вважається такою, що не є платником єдиного податку або відбувається будь-яке "автоматичне" позбавлення такої особи статусу платника єдиного податку податковими органами.

Таким чином, на думку судової колегії, норми Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва" (727/98) припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків платників податків, а суди першої та апеляційної інстанцій, вирішуючи спір у даній справі, не прийняли до уваги те, що відповідно п. п. 4.4.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Вимога щодо всебічного, повного і об’єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в сукупності як підстави для оцінки судом доказів встановлена ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, за правилами якого здійснювався розгляд даної справи судом першої інстанції та ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, який підлягав застосування при вирішенні спору судом апеляційної інстанції.

За вказаних обставин, суд касаційної інстанції вважає, що висновки попередніх судових інстанцій не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та є передчасними.

Зазначене неповне встановлення обставин справи є суттєвим порушенням ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України та виключає можливість висновку суду касаційної інстанції щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні спору, оскільки передбачені ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями.

Відповідно до вимог Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення" (v0011700-76) рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Вищий адміністративний суд України зазначає, що оскільки допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права призвели до неправильного вирішення спору та не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, то всі винесені судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду слід врахувати викладене та вирішити спір відповідно до закону.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

Касаційну скаргу Новокаховської об’єднаної державної податкової інспекції на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 09.12.2005р. у справі №8/181-О-05 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Херсонської області від 16.06.2005 р. та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 09.12.2005р. у справі №8/181-О-05 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

237 Кодексу адміністративного судочинства України