Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Сергейчука О.А.

Суддів Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І.

Федорова М.О.

секретар судового засідання Сватко А.О.

за участю представників:

позивача: Палащук І.С.;

відповідача: Білий В.В.;

розглянувши касаційну скаргу Козівської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області

на постанову Господарського суду Тернопільської області від 02.11.2005 р.

та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 06.02.2006 р.

у справі №14/177-2303

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Козлівський цегельний завод"

до Козівської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області

про скасування податкового повідомлення-рішення в частині

Відкрите акціонерне товариство "Козлівський цегельний завод" (далі по тексту – позивач, ВАТ "Козлівський цегельний завод") звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Козівської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області (далі по тексту – відповідач, Козівська МДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення від 03.09.2004 р. №0000312301/0 в частині виявлення завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 93658 грн. (з урахуванням уточнення позовних вимог).

Постановою Господарського суду Тернопільської області від 02.11.2005 р. у справі №14/177-2303 (суддя Руденко О.В.), яку залишено без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 06.02.2006 р. (головуючий суддя – Дубник О.П., судді Бобеляк О.М., Орищин Г.В.), позовні вимоги задоволено повністю. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 03.09.2004 р. №0000312301/0 в частині виявлення завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 93658 грн.

Козівська МДПІ, не погоджуючись з постановою Господарського суду Тернопільської області від 02.11.2005 р. та ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 06.02.2006 р. у справі №14/177-2303, звернулась з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга Козівської МДПІ не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.09.2004 р. №0000312301/0, яким виявлено завищення суми бюджетного відшкодування у розмірі 104133 грн. (Оспорюється в частині 93658 грн.).

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем на підставі акту "Про результати документальної перевірки правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість ВАТ "Козлівський цегельний завод" за період з 01.06.2004 р. по 30.06.04 р." від 02.09.2004р. №18-23/08 (далі по тексту – Акт перевірки).

Відповідно до висновків Акту перевірки, позивачем в порушення вимог п. 6.1, п.п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість" не оподатковано за ставкою 20 відсотків операцію з реалізації казеїну технічного на експорт на загальну суму 468160 грн. Даний висновок ґрунтується на тому, що вантажно-митна декларація №203000003/4/100967 від 16.06.2004 р. є неналежно оформленою, внаслідок чого податкові зобов’язання позивача по податку на додану вартість за червень 2004 року збільшено податковим органом на 93658 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 26.04.2004 р. між ВАТ "Козлівський цегельний завод" (комітент) та ТОВ "Агро" (комісіонер) укладено договір комісії №0404/02К, за умовами якого комісіонер бере на себе зобов’язання по реалізації товару, а саме – казеїну технічного кислотного, за межами митної території України від свого імені, але за рахунок комітента, а комітент зобов’язаний виплатити комісіонеру нагороду за послуги.

На виконання даного договору комітент передав, а комісіонер прийняв товар на загальну суму 468 160 грн., що підтверджується Актом №3 та додатком №3 від 29.06.2004 р. до зазначеного договору комісії.

Відповідно до звіту комісіонера №1, ТОВ "Агро" реалізував казеїн технічний компанії "Sapter Limited" (Лондон, Англія), підтвердженням чого слугує вантажно-митна декларація №203000003/4/100967 від 16.06.2004 р. з відміткою про вивезення казеїну технічного за межі митної території України в повному обсязі.

Згідно з п. 6.1 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) об’єкти оподаткування, що визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків.

Відповідно до п.п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість" податок на додану вартість обчислюється за нульовою ставкою щодо операцій з продажу товарів, що були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території України.

Таким чином, на думку судової колегії, для застосування нульової ставки податку на додану вартість по експортним операціям Законом України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) передбачено саме встановлення факту вивезення (експортування) платником податку відповідних товарів за межі митної території України.

Відповідно до ч. 3 п.п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість" товари вважаються вивезеними (експортованими) платником податку за межі митної території України в разі, якщо їх вивезення (експортування) засвідчене належно оформленою митною вантажною декларацією.

Як визначено Інструкцією про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 09.07.1997 р. № 307 (z0443-97) , графа -1 вантажно-митної декларації містить відомості про тип ВМД, який застосовується, літери ЕК визначають напрямок переміщення предметів, а саме вивезення предметів (товарів) з України; графа-8 містить відомості про одержувача товарів (якщо одержувач - іноземна особа, то в графі-8 зазначається найменування та місцезнаходження іноземного підприємства); графа-17 містить відомості про країну призначення; графа-29 містить відомості про найменування митного органу, в зоні якого розташовано пункт (попуску на митному кордоні.

Суд касаційної інстанції погоджується з обґрунтованим застосуванням судами попередніх інстанцій приписів Митного кодексу України (92-15) , Положення "Про порядок здійснення контролю за доставкою вантажів у митниці призначення", затвердженого наказом Державної митної служби України від 08.12.1998р. № 771 (z0042-99) , Порядку підтвердження відомостей про фактичне вивезення товарів за межі митної території України, затвердженого Наказом Державної митної служби України та Державної податкової адміністрації від 21.02.2002р. № 163/121, Положення про вантажно митну декларацію", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 р. № 574 (574-97-п) , Інструкції "Про порядок заповнення вантажної митної декларації" (z0443-97) , затвердженої наказом Державною митною службою України від 09.07.1997 р., у зв’язку з чим правомірними є їх висновки відносно того, що, по-перше, позивачем не було порушено митних правил і наявність таких порушень не доведена відповідачем у встановленому законом порядку. По-друге, наявна у позивача вантажно-митна декларація оформлена належним чином, оскільки вона містить всі необхідні реквізити передбачені законом, зокрема: відомості про тип ВМД, літери ЕК, які визначають напрямок переміщення предметів, а саме, вивезення предметів (товарів) з України, відомості про країну призначення, відомості про найменування митного органу, в зоні якого розташовано пункт пропуску на митному кордоні, визначені номер транспортного засобу, що здійснював перевезення вантажу, а також підпис відповідальної особи, засвідчений відбитком гербової печатки митниці, що свідчить про фактичне вивезення (експорту) платником податку товарів за межі митної території України.

Таким чином, місцевий господарський суд та суд апеляційної інстанції дійшли вірного висновку, що позивач правомірно застосував нульову ставку податку на додану вартість, у зв’язку з чим, підстави для зменшення суми бюджетного відшкодування у відповідача відсутні.

За вказаних обставин судами попередніх інстанцій обґрунтовано визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 03.09.2004 р. №0000312301/0 в частині виявлення завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 93658 грн.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій, зроблених відповідно до вищезазначених правових норм.

Згідно ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з’ясовано обставини справи та дано їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування постанови Господарського суду Тернопільської області від 02.11.2005 р. та ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 06.02.2006 р. у справі №14/177-2303 не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

Касаційну скаргу Козівської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області на постанову Господарського суду Тернопільської області від 02.11.2005 р. та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 06.02.2006 р. у справі №14/177-2303 залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Тернопільської області від 02.11.2005 р. та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 06.02.2006 р. у справі №14/177-2303 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.