Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Бутенка В.І. (доповідач), Лиски Т.О., Сороки М.О.,

Чумаченко Т.А., Штульмана І.В.,

розглянувши в порядку письмового касаційного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_3до Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради, треті особи - Житлово-будівельний кооператив № 157, ОСОБА_1, ОСОБА_2, про часткове визнання недійсним розпорядження Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради № 7 від 13.01.2005 року, -

У жовтні 2006 року ОСОБА_3. звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив визнання частково недійсним розпорядження Сихівської районної адміністрації №7 від 13 січня 2005р. "Про оформлення громадянам права власності на квартири в житлово-будівельних кооперативах", згідно із яким ОСОБА_1. було оформлено право власності на кв. АДРЕСА_1

Постановою Сихівського районного суду м. Львова від 20 квітня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2007 року, у задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі ОСОБА_3., посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та постановити нове рішення, яким задовольнити його позов.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи даний спір по суті, суди як першої, так і апеляційної інстанцій виходили з того, що дана справа є адміністративною.

Однак такий висновок є помилковим і таким, що базується на невірному застосуванні норм процесуального права.

Згідно ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

За змістом ст. 3 цього ж Кодексу справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Вжитий у Кодексі адміністративного судочинства України (2747-15) термін "суб'єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі при виконанні делегованих повноважень.

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка правильності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб) відповідно до прийнятих або вчинених при здійсненні ними владних управлінських функцій.

Судами встановлено, що предметом спору є рішення, прийняте з питань отримання у приватну власність житлового приміщення, на підставі невідповідності його вимогам закону та відновлення права користування житловим приміщенням.

Таким чином, заявлені позовні вимоги мають приватноправовий характер. Оскільки підстави позову випливають зі спірних правовідносин, що мають цивільно-правовий характер, і він не пов'язаний безпосередньо зі здійсненням відповідачем владних управлінських повноважень, цей спір не відноситься до компетенції судів адміністративної юрисдикції та не може ними розглядатися.

Суди попередніх інстанцій, встановивши ці обставини, не звернули на них уваги, внаслідок чого дійшли помилкового висновку, що даний позов, предметом якого є набуття, зміна чи припинення права приватної власності на житлове рпиміщення, може бути розглянутий за правилами КАС України (2747-15) .

Відповідно до ч.1 ст. 228 КАС України, судові рішення обов'язково скасовуються, а позовна заява залишається без розгляду або закривається провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Якщо ж провадження за заявою, яку не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, було помилково порушено, суд закриває провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 157 КАС України.

За таких обставин, згідно вимог ст. 228 КАС України, оскаржені судові рішення підлягають скасуванню, а провадження у справі повинно бути закрито, що не позбавляє ОСОБА_3. права звернутись із відповідним позовом до суду цивільної юрисдикції.

Керуючись ст.ст. 157, 220, 221, 222, 223, 228, 230 КАС України, суд, -

Касаційну скаргу ОСОБА_3задовольнити частково.

Постанову Сихівського районного суду м. Львова від 20 квітня 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2007 року скасувати.

Провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_3до Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради, треті особи - Житлово-будівельний кооператив № 157, ОСОБА_1, ОСОБА_2, про часткове визнання недійсним розпорядження Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради № 7 від 13.01.2005 року - закрити.

Роз'яснити ОСОБА_3, що розгляд справи даної категорії відноситься до юрисдикції цивільного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Згідно ст.ст. 236, 237 КАС України рішення суду касаційної інстанції може бути оскаржено до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

С у д д і :