Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого –судді Ліпського Д.В.

суддів: Амєліна С.Є., Гуріна М.І., Кобилянський М.Г., Юрченка В.В.

секретар Бруй О.Д.

за участю представника позивача ОСОБА_1, представника Служби безпеки України Вознюка В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Служби безпеки України, управління Служби безпеки України у Волинській області про визнання неправомірними дії та стягнення коштів за касаційною скаргою управління Служби безпеки України у Волинській області на постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 березня 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2008 року,

Із зазначеним позовом ОСОБА_3 звернувся до суду січні 2008 року.

Обґрунтовуючи свої вимоги, зазначив, що під час проходження служби отримав захворювання, які спричинили стійку втрату непрацездатності та після звільнення йому встановлено ІІ групу інвалідності через захворювання, пов’язане з виконанням обов’язків по несенню військової служби щодо ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Відповідачем йому _____________________________________________________________________________________________

Справа № К-15083/08

Головуючий у першій інстанції Кихтюк Р.М.

Доповідач Ліпський Д.В.

відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги у розмірі 48-місячного грошового забезпечення за останньою штатною посадою на момент звільнення. Просив визнати дії управління Служби безпеки України у Волинській області щодо відмови у нарахуванні та виплати одноразової грошової допомоги неправомірними та стягнути зі Служби безпеки України грошову допомогу у розмірі 48-місчного грошового забезпечення за останньою штатною посадою на момент звільнення.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2008 року залишена без змін постанова Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 березня 2008 року, якою позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії управління Служби безпеки України у Волинській області стосовно відмови позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги. Зобов’язано Службу безпеки України виплатити позивачу одноразову грошову допомогу в розмірі 42 місячного грошового забезпечення в сумі 330435 грн. в решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями відповідач подав касаційну скаргу. Вважає, що судом неправильно застосовано норми матеріального та процессуального права, у зв’язку з чим просив скасувати оскаржувані судові рішення та справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції. Зокрема, зазначає, що при розгляді справи судами, по аналогії, застосовано Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №284 від 21 лютого 2007 (284-2007-п) року. 28 травня 2008 року Постановою Кабінету Міністрів України №499 затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб. Даний прядок регулює призначення і виплату одноразової грошової допомоги у разі інвалідності звільнених з військової служби осіб, що встановлено після 1 січня 2007 року. Однак судом апеляційної інстанції не звернув увагу на зазначену постанову та залишив судове рішення першої інстанції без мін. Крім того, судом першої інстанції невірно визначено розмір одноразової грошової допомоги вказана допомога повинна бути обчислена не зі всієї суми грошового забезпечення за останньою штатною посадою на момент звільнення, а тільки з посадового окладу за військове звання, відсоткової надбавки за вислугу років та 100% надбавки, передбаченої Указом Президента України від 02 жовтня 1996 року, отже, розмір одноразової грошової допомоги повинен бути 71148 грн.

Судами також безпідставним є визнання дій Служби безпеки України неправомірними, оскільки відповідач діяв на підставі нормативно - правових актів, які діяли на момент виникнення спірних відносин.

Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, у межах, визначених ст. 220 КАС України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судове рішення скасуванню з постановленням нового судового рішення з таких підстав.

Судами встановлено, що з 15 серпня 1981 року по 20 листопада 2007 року позивач проходив службу в органах державної безпеки. Під час проходження служби позивач отримав захворювання, яке пов’язане з виконанням обов’язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що спричинило стійку втрату непрацездатності. Відповідно до довідки МСЕК з 05 грудня 2007 року йому встановлено ІІ групу інвалідності.

Відповідачем йому відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги у зв’язку з тим, що порядок здійснення зазначеної виплати у 2007 році Кабінетом Міністрів України не врегульовано.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції з рішенням якого погордився суд апеляційної інстанції виходив з того, що у зв’язку з відсутністю порядку проведення спірної виплати у 2007 році при вирішенні даного спору підлягає застосуванню Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №284 від 21 лютого 2007 (284-2007-п) року.

Відповідно до частини 2 статті 29 Закону України "Про службу безпеки України"у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю Служби безпеки України під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби, пов'язаного з виконанням службових обов'язків, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності військовослужбовцем Служби безпеки України у період проходження служби у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства. Постановою Кабінету Міністрів України №284 від 21 лютого 2007 року (284-2007-п) затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році.

Зазначеним порядком передбачено, що військовослужбовцям (у разі настання інвалідності в період проходження військової служби) та особам, звільненим з військової служби (у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з військової служби чи внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, незалежно від строку, що минув після звільнення з військової служби), виплачується грошова допомога у розмірі 42-місячного грошового забезпечення - інвалідам II групи.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції обґрунтовано керувався частиною 7 статті 9 КАС та застосував Постанову Кабінету Міністрів України №284 від 21 лютого 2007 року (284-2007-п) , оскільки іншого нормативного акту, чинного на момент виникнення спірних правовідносин не існувало.

28 травня 2008 року Постановою Кабінету Міністрів України №499 затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб. Даний прядок регулює призначення і виплату одноразової грошової допомоги у разі інвалідності звільнених з військової служби осіб.

Доводи відповідача в касаційній скарзі щодо необхідності застосування апеляційним судом Постанови Кабінету Міністрів України №499 від 28 травня 2008 року (499-2008-п) , якою затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, колегією суддів не приймаються до уваги. Зазначена постанова Кабінету Міністрів України набрала чинності під час розгляду справи в апеляційному порядку, право на отримання грошової допомоги позивач набув після встановлення йому інвалідності, а саме 05 грудня 2007 року, тому підстави для застосування Постанови Кабінету Міністрів України №499 від 28 травня 2008 року (499-2008-п) відсутні.

Однак, суди помилково визначили розмір грошової допомоги, враховуючи грошове забезпечення відповідно до довідки про грошове забезпечення на день звільнення.

Зокрема, пунктом 3 Порядку 1 визначено, що розмір грошової допомоги визначається відповідно до грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військове звання, відсоткової надбавки за вислугу років та 100-відсоткової надбавки, передбаченої Указами Президента України від 10 квітня 1996 р. N 925 та від 23 лютого 2002 р. N 173 і постановою Кабінету Міністрів України від 22 травня 2000 р. N 829 (829-2000-п) ) за останньою посадою, яку військовослужбовець займав на день втрати працездатності, а особа, звільнена з військової служби, - на день звільнення.

Отже, грошове забезпечення, для визначення розміру грошової допомоги, складається з: посадового окладу, окладу за військове звання, відсоткової надбавки за вислугу років та 100-відсоткової надбавки. Таким чином, сума грошової допомоги судами визначена без дотримання визнаних норм та підлягає перерахунку.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, а фактичні обставини справи судами встановлені повно й правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції, згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України, скасовує рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалює нове рішення.

Керуючись ст. ст. 160, 220, 221, 229, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу управління Служби безпеки України у Волинській області задовольнити частково.

Постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 березня 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2008 року скасувати та постановити нове:

Позов ОСОБА_3 до Служби безпеки України, управління Служби безпеки України у Волинській області про визнання неправомірними дії та стягнення коштів задовольнити частково.

Зобов’язати Службу безпеки України виплатити ОСОБА_3 одноразову грошову допомогу в розмірі - 42 місячного грошового забезпечення, розмір, якого розрахувати відповідно до пункту 3 "Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №284 від 21 лютого 2007 (284-2007-п) року.

постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у порядку та строки, передбачені статтями 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.