Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Бутенка В.І.,

Лиски Т.О.,

Чумаченко Т.А.,

Сороки М.О.,

Штульман І.В. (доповідач),

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Державної виконавчої служби (далі –ДВС) у Деснянському районі міста Чернігова про скасування постанов державного виконавця, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Чернігівської області від 16 січня 2007 року, -

У серпні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про скасуваня постанови ДВС у Деснянському районі міста Чернігова від 21.06.2006р. про стягнення з нього виконавчого збору у розмірі 14282,47 грн. та зняття арешту з автомобіля "Хундай Соната", д.н. НОМЕР_1, накладеного відповідачем за виконавчим написом нотаріуса №2339 від 22.05.2006р.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 вказував, що у зв’язку з простроченням виконання умов за кредитними договорами, укладених ним з Чернігівською обласною філією акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу 22.05.2006р. було вчинено виконавчий напис №2339 про стягнення з нього на користь банку 142824,69грн.

Зазначав, що 08.06.2006р. постановою державного виконавця ДВС у Деснянському районі міста Чернігова за вказаним виконавчим написом відкрито виконавче провадження та надано боржнику строк для добровільного виконання до 16.06.2006р. Постановою державного виконавця від 21.06.2006р. у зв’язку з невиконанням виконавчого напису в добровільному порядку прийнято рішення про стягнення з нього виконавчого збору у розмірі 14282,47грн.

В подальшому позивач уточнив свої вимоги та просив суд: поновити процесуальні строки на оскарження постанови ДВС у Деснянському районі міста Чернігова від 21.06.2006р. та скасувати її; скасувати постанову відповідача №644/14 від 23.08.2006р. про накладення арешту та оголошення заборони відчуження на автомобіль "Хундай Соната", д.н. НОМЕР_1; скасувати постанову відповідача №644/17 від 23.08.2006р. про накладення арешту на все майно, що належить ОСОБА_1. та оголошення заборони на його відчуження; скасувати постанову ДВС у Деснянському районі міста Чернігова від 03.10.2006р. про відкриття виконавчого провадження по виконанню постанови про стягнення з ОСОБА_1. 14282,47грн. виконавчого збору; визнати дії відповідача щодо стягнення з нього виконавчого збору в розмірі 14282,47грн. необґрунтованим та зобов’язати ДВС у Деснянському районі м. Чернігова закрити виконавче провадження по стягненню виконавчого збору.

Постановою Деснянського районного суду міста Чернігова від 31.10.2006р. позов було задоволено повністю та скасовано постанови ДВС у Деснянському районі міста Чернігова від 21.06.2006р. про стягнення з ОСОБА_1. 14282,47 грн. виконавчого збору, від 23.08.2006р. №644/14 про накладення арешту та оголошення заборони відчуження на автомобіль "Хундай Соната", д.н. НОМЕР_1, від 23.08.2006р. №644/17 про накладення арешту на все майно, що належить боржнику та оголошення заборони на його відчуження, від 03.10.2006р. про відкриття виконавчого провадження по виконанню постанови від 21.06.2006р. про стягнення виконавчого збору. Визнано стягнення ДВС у Деснянському районі м. Чернігова з ОСОБА_1. виконавчого збору в розмірі 14282,47 грн. неправомірним та зобов’язано ДВС у Деснянському районі міста Чернігова закінчити виконавче провадження по стягненню з ОСОБА_1 виконавчого збору.

Постановою апеляційного суду Чернігівської області від 16.01.2007р. апеляційну скаргу ДВС у Деснянському районі міста Чернігова задоволено та скасовано постанову суду першої інстанції і ухвалу цього ж суду від 29.09.2006р. про забезпечення адміністративного позову. Постановлено нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1. відмовлено.

В касаційній скарзі ОСОБА_1 з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права ставить питання про скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі постанови суду першої інстанції.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.08.2008р. за вказаною касаційною скаргою відкрито касаційне провадження.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Апеляційний суд, скасовуючи постанову Деснянського районного суду міста Чернігова від 31.10.2006р., правильно виходив з того, що суд першої інстанції без достатніх на те підстав в порядку ст. 99 КАС України поновив позивачу строк на звернення до суду, тоді коли фактично поважності причин його пропуску заявник не довів.

Відповідно до положень ст. 99 КАС України – адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Разом з цим, положеннями ст. 181 КАС України визначено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції послався на те, що позивач скористався можливістю вирішення спору в позасудовому порядку, передбаченому ч.4 ст. 99 КАС України, і 05.07.2006р. звернувся до начальника ДВС Деснянського району міста Чернігова із заявою про скасування постанови про стягнення з нього виконавчого збору, відповідь на яку до дня звернення до суду не отримав.

З таким висновком вірно не погодився апеляційний суд з огляду на таке.

Відповідно до вимог ч.5 ст. 46 Закону України "Про виконавче провадження" 21.04.1999р. №606-XIV (далі – Закон №606-XIV (606-14) ) постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена лише до суду в десятиденний строк. Позасудовий порядок оскарження постанови про стягнення виконавчого збору даним Законом не передбачено, а тому застосування ч.4 ст. 99 КАС України правильно визнано апеляційним судом безпідставним.

Частиною 8 ст. 46 Закону №606-XIV передбачено вичерпний перелік випадків коли постанова про стягнення виконавчого збору може бути скасована начальником відповідного органу державної виконавчої служби за зверненням боржника.

Так само не можуть застосовуватись положення ст. 85 Закону №606-XIV, якою врегульовано загальний порядок оскарження дій посадових осіб державної виконавчої служби, оскільки порядок і строк оскарження постанови про стягнення виконавчого збору встановлено спеціальною нормою цього ж Закону (ч.5 ст.45).

Виходячи з того, що позивачу про наявність постанови про стягнення виконавчого збору стало відомо 28.06.2006р., строк оскарження до суду сплив 10.07.2006р. В той же час звернення до суду мало місце лише 30.08.2006р. з урахування чого суд апеляційної інстанції на підставі ч.1 ст. 100 КАС України дійшов вірного висновку про наявність достатніх підстав для відмови у задоволенні позову, оскільки на цьому наполягав відповідач (а.с. 61), а позивач у свою чергу поважність причин пропуску не довів.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що з’ясувавши в достатньо повному обсязі обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, суд апеляційної інстанцій ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

Приведені в касаційній скарзі доводи зазначені висновки суду апеляційної інстанції не спростовують, а зводяться до незгоди з ними.

При вирішенні справи судом правильно застосовані норми матеріального права, порушень норм процесуального права, які б могли призвести до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ч.1 ст. 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що судом не допущено порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 2201, 224, 230, 231 КАС України, суд, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення .

Постанову апеляційного суду Чернігівської області від 16 січня 2007 року – залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає. Згідно ст.ст. 236, 237 КАС України рішення суду касаційної інстанції може бути оскаржено до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.