Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Сергейчука О.А.

Суддів Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І.

Федорова М.О.

секретар судового засідання Сватко А.О.

за участю представників:

позивача: неявка;

відповідача: неявка;

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.10.2005 р.

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.02.2006 р.

у справі №38/152

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НД-Торг"

до Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та зобов’язання внести зміни до облікової картки по платежу №14071700 "плата за придбання торгового патенту на здійснення операцій по наданню послуг в сфері ігорного бізнесу, сплаченої юридичними особами", зменшення суми нарахувань станом на 14.06.2005 р. на суму 121 401,64 грн. та виключення з картки суму пені

Товариство з обмеженою відповідальністю "НД-Торг" (далі по тексту – позивач, ТОВ "НД-Торг") звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську (далі по тексту – відповідач, ДПІ у м. Дніпродзержинську) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та зобов’язання внести зміни до облікової картки по платежу №14071700 "плата за придбання торгового патенту на здійснення операцій по наданню послуг в сфері ігорного бізнесу, сплаченої юридичними особами", зменшення суми нарахувань станом на 14.06.2005 р. на суму 121 401,64 грн. та виключення з картки суму пені (з урахуванням уточнення позовних вимог).

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.10.2005 р. у справі №38/152 (суддя Бишевська Н.А.), яке залишено без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.02.2006 р. (головуючий суддя – Кузнецова І.Л., судді Швець В.В., Чимбарь Л.О.), позовні вимоги задоволено повністю. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення №104030019183551 від 15.06.2005 р. Зобов’язано ДПІ у м. Дніпродзержинську внести зміни до облікової картки ТОВ "НД-Торг" по платежу №14071700 "плата за придбання торгового патенту на здійснення операцій по наданню послуг в сфері ігорного бізнесу, сплаченої юридичними особами", зменшено суми нарахувань станом на 14.06.2005 р. на суму 121 401,64 грн. та виключено з картки суму пені у розмірі 2 395,02 грн.

ДПІ у м. Дніпродзержинську, не погоджуючись з рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.10.2005 р. та ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.02.2006 р. у справі №38/152, подала касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати; прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга ДПІ у м. Дніпродзержинську підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги ТОВ "НД-Торг", виходили з того, що збільшення вартості торгового патенту на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу Законом України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" (1344-15) та Законом України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" (2285-15) суперечить приписам ст. 1, ч. 2 ст. 7 Закону України "Про систему оподаткування" та ч. 3 ст. 27 Бюджетного кодексу України.

Поряд з цим, Вищий адміністративний суд України не може погодитись в повній мірі з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності", патентуванню підлягають операції з надання послуг у сфері грального бізнесу, які здійснюються суб’єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами.

Частиною 3 ст. 5 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" визначено, що вартість торгового патенту на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу встановлюється у фіксованому розмірі (за рік) і, зокрема, для використання грального автомата з грошовим або майновим виграшем становила у 2003 році 1 400,00 грн.

Згідно з абз. 1 ч. 5 ст. 5 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" оплата вартості торгового патенту на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу провадиться щоквартально до 15 числа місяця, що передує звітному кварталу.

Статтею 57 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" (який набрав чинності з 01.01.2004 р.) встановлено, що у 2004 році збільшується вартість торгового патенту на здійснення діяльності з обміну готівкових валютних цінностей, надання послуг у сфері грального бізнесу. Встановлені ч. 3 ст. 5 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" стосовно вартості торгового патенту на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу цифри, зокрема "1400", замінено цифрами "2800" (2 800,00 гривень на рік, 700,00 грн. на квартал).

Статтею 47 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" (який набрав чинності з 01.01.2005 р.) встановлено, що у 2005 році збільшується вартість торгового патенту на здійснення діяльності з обміну готівкових валютних цінностей, надання послуг у сфері грального бізнесу. Встановлені ч. 3 ст. 5 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" стосовно вартості торгового патенту на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу цифри, зокрема "1400", замінено цифрами "4200".

Зазначені норми Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" (1344-15) та Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" (2285-15) не визнані неконституційними відповідно до вимог ст. 152 Конституції України, а отже, на думку судової колегії, є обов’язковими для виконання учасниками відповідних правовідносин.

При цьому, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне зазначити, що судами попередніх інстанцій не прийнято до уваги те, що Закон України "Про систему оподаткування" (1251-12) та Бюджетний кодекс України (2542-14) є загальним у спірних правовідносинах, а перевагу мають спеціальні норми, встановлені Законом України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" (98/96-ВР) , Законом України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" (1344-15) та Законом України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" (2285-15) .

Крім того, судова колегія звертає увагу на те, що відповідно до положень абз. 3 ч. 5 ст. 5 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" попередня оплата вартості торгового патенту за весь термін дії торгового патенту звільняє від обов’язків додаткового внесення вартості торгового патенту в разі, якщо прийнятими після цього актами законодавства збільшується його вартість.

Разом з тим, якщо до 15 грудня поточного року була проведена оплата торгових патентів за перший квартал наступного року, із розрахунку 1/4 річної ставки, яка була чинною на момент сплати у поточному році за один торговий патент у квартал, то відсутні правові підстави доплати за перший квартал наступного року при зміні вартості патенту з 1 січня такого року. Оплата має здійснюватись, виходячи зі ставки, встановленої на момент платежу.

Плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності, згідно із пунктом 19 частини 1 статті 14 Закону України "Про систему оподаткування", належить до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до частини 3 статті 9 Закону України "Про систему оподаткування", обов’язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється, зокрема, із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу).

Отже, зі сплатою до 15 грудня поточного року вартості торгових патентів за 1 квартал наступного року у розмірі, встановленому чинним на момент сплати законодавством, обов’язок по сплаті даного платежу припиняється.

Однак, при розгляді даної справи вищевикладене судами першої та апеляційної інстанцій до уваги не прийнято.

Зазначене неповне встановлення обставин справи є суттєвим порушенням ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України та виключає можливість висновку суду касаційної інстанції щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні спору, оскільки передбачені ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями.

Відповідно до вимог Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення" (v0011700-76) рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності – на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Вищий адміністративний суд України зазначає, що оскільки допущені судами першої та апеляційної інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення спору та не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, то всі винесені судові рішення підлягають скасуванню, а справа – направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду слід врахувати викладене та вирішити спір відповідно до закону.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.10.2005 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.02.2006 р. у справі №38/152 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.10.2005 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.02.2006 р. у справі №38/152 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.