Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Суддів - Смоковича М.І.

Горбатюка С.А.

Чумаченко Т.А.

Весельської Т.Ф.

Мироненка О.В. (суддя – доповідач)

провівши попередній розгляд справи за ОСОБА_1 до Управління Державного Департаменту України з питань виконання покарань в Одеській області, Ізмаїльського слідчого ізолятора Одеської області про поновлення на службі в системі виконання покарань та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 20 липня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 15 листопада 2006 року

У травні 2006 року позивач звернувся до суду із позовом до Управління Державного Департаменту України з питань виконання покарань в Одеській області, Ізмаїльського слідчого ізолятора Одеської області про поновлення на службі в системі виконання покарань та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Свої вимоги мотивує тим, що наказом Управління Держдепартаменту України з питань виконання покарань в Одеській області № 42 о/с від 25 квітня 2006 року вона незаконно була звільнена в запас ЗСУ за порушення дисципліни. Наказом № 89 начальника Ізмаїльського слідчого ізолятору № 22 від 03 квітня 2006 року робочий день –14 грудня 2005 року було визнано прогулом та було оголошено догану та наказом № 89 Управління Держдепартаменту України з питань виконання покарань в Одеській області від 20 квітня 2006 року була незаконно притягнута до дисциплінарної відповідальності в зв’язку з чим вона просить визнати дані накази незаконними, зобов’язати відповідача поновити її на службі в системі виконання покарань, стягнути з відповідача середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу з 25 квітня 2006 року по день прийняття судового рішення.

Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 20 липня 2006 року відмовлено в задоволенні позову.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, позивач звернувся зі скаргою до суду апеляційної інстанції щодо скасування зазначеного вище рішення.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 15 листопада 2006 року апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись із постановою суду першої та ухвалою суду апеляційної інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Зі справи вбачається, що позивачка з 12 жовтня 1995 року проходила службу в органах кримінально –виконавчої системи. Із 03 травня 2004 року позивачка працює в Ізмаїльському слідчому ізоляторі № 22 на посаді інспектора групи по роботі з особовим складом внутрішніх справ та системі виконання покарань, про що свідчить її трудова книжка та накази про прийом на роботу. 27 вересня 2005 року відбулася атестація позивачки, відповідно до висновків якої вона не придатна для служби в органах та установах кримінально –виконавчої системи, підлягає звільненню, (а.с. 88). Будучи незгодною з атестацією при ознайомленні з її висновками позивачка вказала, що буде їх оскаржувати у судовому порядку. 29 вересня 2005 року позивачці була запропонована посада старшого інспектору відділу інтендантського та господарського забезпечення Чорноморської виправної колонії УДДУВП в Одеській області, від якої вона відмовилася в зв’язку з чим був складений акт (а.с. 68). 03 жовтня 2005 року державний департамент з питань виконання покарань в Одеській області звернувся до начальника Управління кадрів Державного департаменту України з питань виконання покарань з проханням про дачу згоди на звільнення позивачки за п. 64 "д"(а.с.82), на яке 03 листопада 2005 року отримав згоду на звільнення позивачки за п. 64 п. "є"(за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (а.с.81). 18 жовтня 2005 р. начальником Ізмаїльського слідчого ізолятора управління ДДУВП в Одеській області затверджений висновок по матеріалам службового розслідування по факту порушення дисципліни капітаном внутрішньої служби ОСОБА_1, а саме, невихід на службу 3 та 4 жовтня 2005 року та невиконання службових обов’язків, відповідно до якого порушено перед керівництвом УДДУВП в Одеській області клопотання про звільнення позивачки з займаної посади за п. 64 "є"Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, (а.с.87). 31 жовтня 2005 року наказом № 158 Ізмаїльського слідчого ізолятору зазначено, що позивачка заслуговує притягнення до дисциплінарної відповідальності, але в зв’язку з тим, що їй оголошена неповна посадова відповідальність то обмежились вказаним. (а.с. 97). 16 грудня 2005 року начальником

Ізмаїльського слідчого ізолятора управління ДДУВП в Одеській області затверджений висновок по матеріалам службового розслідування по факту самоусунення від виконання функціональних обов’язків та незнаходження 14 рудня 2005 року на робочому місті позивачки. 26 грудня 2005 року начальником Управління ДДУВП в Одеській області затверджений висновок службового розслідування по факту письмового звернення позивачки до Голови держдепартаменту України з питань виконання покарань. Відповідно вказаного висновку підтвердженні факти грубої і неадекватної поведінки, безпідставного невиконання вимог керівництва слідчого ізолятора, висновків атестаційної комісії та пропозиції управління кадрів Держдепартаменту вирішено звільнити позивачку за п. 64 п. "є"(а.с. 93).

Посадовими особами Ізмаїльського слідчого ізолятору в Одеській області 16 грудня 2005 року був складений висновок службового розслідування відповідно до якого було встановлено, що 13 та 14 грудня 2005 року ОСОБА_1 самоусунулася від виконання функціональних обов’язків та не знаходилася на робочому місті.

Підставою для проведення службового розслідування стали рапорти робітників від 13 та 14 грудня 2005 року, які вказали, що позивачка не знаходилася на робочому місці. Таким чином, службове розслідування було проведено у 15-дений термін встановлений п. 9 Інструкції "Про порядок проведення службових розслідувань в органах і установах виконання покарань"затвердженого наказом № 86 Держдепартаменту України з питань виконання покарань від 06 травня 2000 року.

Наказом № 89 від 03 квітня 2006 року начальника Ізмаїльського слідчого ізолятора визнано, що позивачка 14 грудня 2005 року здійснила прогул, та оголошена догана (а.с. 131), з яким позивачка була ознайомлена 17 квітня 2006 року.

Відповідно до ст.ст. 2, 3 Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України"дисциплінарний проступок –невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Згідно ст. 4 Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України"накази можуть даватися як в усній, так і в письмовий формі. У разі одержання наказу від старшого прямого начальника підлеглий зобов’язаний виконати його та повідомити про це свого безпосереднього начальника.

У відповідності з п. 8 ст. ст. 12, 14 Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України"на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни може накладатися дисциплінарне стягнення в виді звільнення з органів внутрішніх справ.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції обгрунтовано зазначив, що службове розслідування було проведено об’єктивно з дотриманням вимог їх проведення, відповідає фактичним обставинам справи, з яких вбачається, що позивачка дійсно допустила дисциплінарний проступок, створює конфліктні ситуації в колективі, не виконує вказівки та розпорядження керівництва, відмовляється від ознайомлення під розпис з посадовими обов’язками, недбало ставиться до своїх посадових обов’язків та невихід на роботу без поважних причин.

Ухвалюючи рішення, суд апеляційної інстанції обґрунтовано залишив рішення суду першої інстанції без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи і ухвалив рішення з додержанням норм процесуального права і тому відсутні підстави для скасування постановисуду першої інстанції від 20 липня 2006 року.

З огляду на викладене, постанова суду першої та ухвала суду апеляційної інстанцій відповідають обставинам справи, наданим доказам та нормам матеріального і процесуального закону.

Доводи касаційної скарги висновки суду не спростовують.

Підстав для перегляду судового рішення з мотивів, викладених в касаційні скарзі, не вбачається.

За правилами частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін.

Керуючись статтями 220, 220-1, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів -,

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 20 липня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 15 листопада 2006 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 237 КАС України.