Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого –судді Ліпського Д.В.

суддів: Амєліна С.Є., Гуріна М.І., Кобилянського М.Г., Юрченка В.В.

cекретар Бруй О.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Алуштинської міської ради Автономної Республіки Крим про скасування розпорядження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 24 грудня 2007 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 20 серпня 2008 року,

Із зазначеним позовом ОСОБА_1 звернувся до суду у січні 2007 року. Обґрунтовуючи свої вимоги зазначив, що з 20 листопада 2002 року він займає посаду начальника відділу з питань міжнаціональних відношень виконкому Алуштинської міської Ради. Розпорядженням голови Алуштинської міської ради №02.9-8/679 К від 20 грудня 2006 року його позбавлено надбавки за високі досягнення у труді у розмірі 100% за грудень 2006 року. Вважає, що дії відповідача щодо позбавленні його зазначеної надбавки є неправомірними та просив скасувати зазначене розпорядження в цій частині, зобов’язати відповідача здійснити йому виплату 100% надбавки.

Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 20 серпня 2008 року залишена без змін постанова Алуштинського міського суду

Справа № К-16282/08

Головуючий у першій інстанції Гордєйчук Т.Ф.

Доповідач Ліпський Д.В.

Автономної Республіки Крим від 24 грудня 2007 року, якою в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального права. Зокрема зазначає, що участі у страйках він не приймав та ніяким чином не перешкоджав органам влади у виконанні законних повноважень, а тому застосування судами положень статті 12 Закону України "Про державну службу'є безпідставним. А отже, підстав для зазначення судами про порушення ним етики поведінки державного службовця немає. Крім того, судами не враховано, що нормативні акти на підставі яких видано оскаржуване розпорядження не передбачають позбавлення надбавки, а тому воно, в частині позбавлення надбавки, підлягає скасуванню.

Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин у справі у межах, визначених ст. 220 КАС України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення –без змін виходячи з наступного.

Як видно з матеріалів справи позивач займає посаду начальника відділу з питань міжнаціональних відношень виконкому Алуштинської міської Ради Автономної Республіки Крим.

Розпорядження голови Алуштинської районної ради №02.9-8/679К "Про встановлення надбавок за високі досягнення в роботі до посадових окладів працівникам органів міської Ради за грудень 2006 року"позивача позбавлено 100% надбавки за порушення норм етики посадової особи місцевого самоврядування, неякісне виконання посадових обов’язків, що призвело до самозахвату земельної ділянки в районі кінотеатру "Шторм", порушення договірних зобов’язань держвиконкому перед СПП "Стоитель Плюс", зриву робіт по благоустрою парку та різкому погіршенню міжнаціональних відносин у місті.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції, з рішенням, якого погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач своїми діями, пов’язаними з участю у незаконних акціях, погіршив стан та якість своєї роботи, а тому позбавлення його надбавки відповідає вимогам закону.

Судами встановлено, що підставою не установлення позивачу вказаної набавки стала участь його в акції протесту, яка була визнана незаконною. Така поведінка позивача головою Алуштинської районної ради визнана такою, що порушує норми етики посадової особи.

Позивач перебуваючи на посаді начальника відділу з питань міжнаціональних відношень виконкому Алуштинської міської Ради згідно статті 48 Закону України "Про місцеві державні адміністрації' є державним службовцем, умови праці, права, обов’язки і відповідальність якого визначаються Законом України "Про державну службу" (3723-12) . Статтею 5 цього Закону визначені межі поведінки державного службовця, статтею 17 передбачена присяга державного службовця, а статтею 16 обмеження, пов’язані з проходженням державної служби.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про державну службу"основними обов’язками державних службовців є, зокрема, додержання Конституції України (254к/96-ВР) та інших актів законодавства України, забезпечення ефективної роботи та виконання завдань державних органів відповідно до їх компетенції, недопущення порушень прав і свобод людини та громадянина. Недотримання передбачених законом обмежень та невиконання обов’язків можуть тягнути за собою дисциплінарну відповідальність або впливати на оцінку праці державного службовця.

Отже, приймаючи участь в акції протесту позивач діяв в порушення вимог щодо моральних якостей державного службовця, а тому висновок відповідача про не установлення йому 100% надбавки за грудень 2006 року є обґрунтованим.

Крім того, Постановою Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів"№268 від 09 березня 2006 року (268-2006-п) , якою передбачено призначення зазначеної надбавки, керівникам надано право установлювали надбавки, обов’язкового характеру вона не носить, а тому дії голови ради щодо не установлення позивачу надбавки відповідають закону і є правомірними.

Враховуючи те, що посилання позивача в касаційній скарзі на порушення судами норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження при розгляді даної справи, а судами повно та всебічно перевірені надані сторонами докази, дана їм належна оцінка у рішеннях, які належним чином мотивовані і за своїм змістом та формою відповідають вимогам матеріального та процесуального закону, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 220, 221, 224, 230, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 24 грудня 2007 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 20 серпня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Алуштинської міської ради Автономної Республіки Крим про скасування розпорядження –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у порядку та строки, передбачені статтями 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.