Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Суддів - Смоковича М.І.

Горбатюка С.А.

Чумаченко Т.А.

Весельської Т.Ф.

Мироненка О.В. (суддя - доповідач)

провівши попередній розгляд справи за скаргою ОСОБА_1до начальника МРЕВ №2 м. Донецька та начальника УДАІ ГУМВС України в Донецькій області про вигнання дій неправомірними за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Донецької області від 13 квітня 2007 року

У серпні 2006 року позивач звернувся до суду із позовом до начальника МРЕВ №2 м. Донецька та начальника УДАІ ГУМВС України в Донецькій області про визнання дій неправомірними, посилаючись на те, що 30 травня 1991 року за договором купівлі-продажу він придбав у Естонської фірми "Колсерс" м. Таллін, мікроавтобус марки "СНЕVY VАN", 1989 року випуску, кузовНОМЕР_2 реєстраційний НОМЕР_1. Відповідно до договору купівлі - продажу обліку в органах м. Талліна мікроавтобус за довіреністю від фірми "Колсерс"буде знімати він. У зв'язку з відсутністю часу і по іншим суб'єктивним причинам зняти з обліку в органах ДАІ м. Таллін придбаний автомобіль не встиг. На територію України він виїхав на придбаному мікроавтобусі, на якому були Таллінські номерні знаки - НОМЕР_1. На території України в м. Донецьку автомобіль деякий час використовувався ним із Таллінськими номерами. В кінці 1991 року надійшла вигідна для нього пропозиція про взяття автомобіля в оренду комерційною фірмою м. Донецька 29.12.1991 року між ним та фірмою ДРВО "Центр" укладений договір оренди з правом можливого викупу автомобіля. Він підписав акт прийому-передачі мікроавтобусу в оренду, а також орендатору було передано технічний талон на автомобіль, який був ще зареєстрованим в органах ДАІ м. Таліна на фірму "Колсерс". За договором оренди наймач був зобов"язаний виконати реєстрацію мікроавтобуса в органах ДАІ м. Донецька самостійно. Вказаний договір оренди в 2001 році було пролонговано ще на десять років. У зв'язку із суб'єктивними причинами він не міг контролювати хід виконання всіх зобов"язань наймача за договором оренди. У 2006 році йому випадково стало відомо, що мікроавтобус перереєстрацію в органах ДАІ не пройшов, без узгодження із позивачем, мікроавтобус передавався в користування іншим особам, наймач не проводив поточні ремонти та капітальний ремонт, на теперішній час мікроавтобус знаходиться в технічно несправному стані.

Рішенням суду Кіровського районного суду м. Донецька від 02.06.2006 року за позивачем визнано право власності на автомобіль та зобов"язано поставити автомобіль на реєстраційний облік в органах ДАІ м. Донецька. В липні 2006 року його представник звернувся до начальника МРЕВ №2 М.Донецька з проханням зареєструвати вказаний автомобіль. Начальник МРЕВ №2 М.Донецька відмовив в реєстрації автомобіля, оскільки необхідно виконати митне оформлення. Митному оформленню підлягали ввезені товари починаючи з 1.04.1993 року. Просив визнати дії начальника МРЕВ №2 м. Донецька та начальника УДАІ ГУ МВС України в Донецькій області неправомірними та зобов"язати зареєструвати автомобіль.

Постановою Кіровського районного суду м. Донецька від 19 січня 2007 року позов задоволено.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідачі звернулися зі скаргами до суду апеляційної інстанції в порядку щодо скасування зазначених вище рішень.

Постановою Апеляційного суду Донецької області від 13 квітня 2007 року апеляційні скарги відповідачів задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано, відмовлено в задоволенні позову.

Не погоджуючись із постановою апеляційної інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, залишивши рішення суду першої інстанції в силі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції вірно керувався ст.ст. 1, 2 Закону України "Про деякі питання ввезення на митну територію України транспортних засобів" в яких зазначено, що пропуск на митну територію України з метою вільного обігу (у тому числі з метою розкомплектування на запасні частини) тракторів колісних для перевезення напівпричепів (сідельних тягачів), автобусів, легкових автомобілів, вантажних автомобілів, автомобілів спеціального призначення та шасі з встановленими двигунами - коди товарних позицій згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності 8701 20, 8702 - 8705 та 8706 (шасі з встановленими двигунами тільки для автомобілів товарних позицій 8701 20 та 8702 - 8705) допускається за умови, що на момент переміщення через митний кордон України пройшло не більше 8 років з дати їх виготовлення.

Ухвалюючи рішення, суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що згідно пункту 30 Правил, ввезені на територію України для постійного користування, повинні бути зняті з обліку у відповідних органах країни вивезення.

Судом встановлено, що автомобіль мікроавтобус марки "СНЕVY VАN", 1989 року випуску, кузовНОМЕР_2 реєстраційний НОМЕР_1 був ввезений в 1997 році на митну територію України ТОВ "Амест" та оформлений як тимчасово ввезений під зобов"язання про зворотне вивезення, 24.07.98 року зазначена ВМД знята з контролю декларацією типу ЕКО. 12.08.98 року поставлений на облік за дочірнім підприємством "Продекспо" строком на 1 рік. 12.08.1999 року було знято з обліку для вивозу за межі держави, що підтверджується журналом обліку автотранспорту з обов"язковим вивозом та журналом обліку автомототранспорту.

Відповідно до п. 10 Правил реєстрації транспортних засобів, реєстрація транспортних засобів, конфіскованих або право власності на які встановлено за рішенням суду, проводиться на підставі відповідного рішення суду із зазначенням марки, моделі, номерів кузова (рами) транспортного засобу, а також реєстраційних документів, зокрема свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (далі - свідоцтво про реєстрацію) або технічного паспорта у разі їх наявності з відміткою підрозділу ДАІ про зняття транспортного засобу з обліку. До реєстраційних документів додається договір купівлі-продажу, інший документ, який встановлює право власності, або рішення Кабінету Міністрів України про передачу цього транспортного засобу в разі конфіскації на користь держави.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що визнаючи дії начальника МРЕВ № 2 м. Донецька, начальника УДАІ УМВС в Донецькій області по відмові в реєстрації автомобіля неправомірними та зобов"язовуючи зареєструвати автомобіль, на який рішенням суду визнано за позивачем право власності на нього, суд не звернув увагу на те, що визнання права власності на автомобіль не є підставою для самої реєстрації транспортного засобу.

З огляду на викладене, постанова апеляційної інстанції відповідає обставинам справи, наданим доказам та нормам матеріального і процесуального закону.

Доводи касаційної скарги висновки суду не спростовують.

Підстав для перегляду судового рішення з мотивів, викладених в касаційні скарзі, не вбачається.

За правилами частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 220, 220-1, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів -,

Касаційну скаргу ОСОБА_1залишити без задоволення, постанову Апеляційного суду Донецької області від 13 квітня 2007 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 237 КАС України.