Вищий адміністративний суд України у складі:

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Устинівському районі Кіровоградської області на постанову Устинівського районного суду Кіровоградської області від 23 жовтня 2007 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Устинівському районі Кіровоградської області про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії,

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в Устинівському районі Кіровоградської області про зобов'язання відповідача виплатити щомісячне підвищення до пенсії як дитині війни.

Позивачка зазначила, що вона відноситься до категорії діти війни та відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Посилаючись на те, що таке підвищення до пенсії їй не виплачувалось, просила зобов'язати відповідача здійснити відповідні перерахунки.

Постановою Устинівського районного суду Кіровоградської області від 23 жовтня 2007 року позов задоволено: визнано протиправними дії відповідача у відмові здійснити перерахунок пенсію позивачці; зобов'язано відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачці з урахуванням підвищення на 30 % мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з 09 липня 2007 року.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2008 року скасовано постанову Устинівського районного суду Кіровоградської області від 23 жовтня 2007 року в частині визнання неправомірними дій відповідача щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії позивачці. В цій частині ухвалено нове рішення про визнання незаконною бездіяльності відповідача щодо невиплати позивачці пенсії в розмірах, передбачених ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволені позову відмовити. В касаційній скарзі зроблено посилання на порушення судами норм матеріального права, зокрема ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Заперечень не надійшло.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що ОСОБА_1, 1944 року народження, відноситься до категорії діти війни.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Отже відповідно до положень вказаного закону пенсія позивачки повинна виплачуватись із збільшенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Згідно з п. п. 7 п. 2.1. Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах управління відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, допомогу на поховання та інші соціальні виплати відповідно до чинного законодавства.

Таким чином суди дійшли правильного висновку, що позивачка має право на перерахунок пенсії з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком, а бездіяльність відповідача щодо ненарахування вказаного підвищення є незаконною.

Крім того, враховуючи приписи ч. 2 ст. 152 Конституції України, суди дійшли правильного висновку, що перерахунок пенсії позивачці необхідно здійснювати з 09 липня 2007 року.

В своєму рішенні суд першої інстанції помилково зазначив про протиправність дій відповідача по відмові у здійсненні перерахунку доплати до пенсії, оскільки порушення прав позички були допущені бездіяльністю відповідача щодо перерахунку та виплати підвищення до пенсії.

Помилки суду першої інстанції були виправлені судом апеляційної інстанції.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами були порушені норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Устинівському районі Кіровоградської області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2008 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами у строк та у порядку, визначеними статтями 237 - 239 КАС України.