Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Мінаєвої О.М., Водолажської Н.С.

при секретарі судового засідання –Баглаєнко Я. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Октябрського районного суду м. Полтава від 01.02.2007 р. по справі № 2-а-6/07/1622

за позовом ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України в Полтавському районі Полтавської області, Полтавського державного підприємства "Універсал-Авіа"

третя особа відкрите акціонерне товариство Авіаційне підприємство спеціального призначення "Меридіан"

про зобов’язання збільшити розмір пенсії,

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом, після уточнення позовних вимог просив зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Полтавському районі Полтавської області перерахувати йому пенсію згідно з поданою заявою від 27.04.2001 року відповідно до ст.ст. 56, 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", відшкодувати заборгованість по виплаті пенсії, яка утворилася у період з 01.05.2000 року по 01.02.2007 року в сумі 43522 грн., стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 10500 грн.

Постановою Октябрського районного суду м. Полтава від 01.02.2007 р. по справі № 2-а-6/07/1622 в задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Полтавському районі, Полтавського державного підприємства "Універсал - Авіа" про зобов'язання здійснити донарахування пенсії з 21.01.2000 року та встановлення її розміру в сумі 434,33 грн., стягнення заборгованості по виплаті пенсії в сумі 3933,93 грн., здійснення перерахунку пенсії згідно з поданою заявою від 27.04.2001 року відповідно до ст.ст. 56, 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та відшкодування матеріальної шкоди в сумі 43522,00 гри,, моральної шкоди 10500,00 грн. відмовлено в повному обсязі за недоведенністю.

Позивач, ОСОБА_1, не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу. Свою незгоду мотивує тим, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що 3.05.2001 р. позивач надав довідку про заробіток за період з 1.01.1984 р. по 31.12.1990 р., але в період з травня по серпень пенсію у збільшеному розмірі йому не виплачували. Зазначає, що довідку про заробіток за період з 1.01.1984 р. по 31.12.1990 р., підписану директором Полтавського державного підприємства "Універсал-авіа" Дунай О.П., подав до Управління Пенсійного фонду України в Полтавському районі 03.05.2001 р., але працівники зазначеного Пенсійного фонду два рази підробили дату видачі цієї довідки. Вказує, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні його позову щодо перерахування пенсії з урахуванням пільг, передбачених статтями 56, 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щодо обчислення стажу роботи (служби) та середньомісячного заробітку. Свою відмову суд мотивував тим, що дія цих статей поширюється тільки на осіб, які мають право на пенсію за віком: для чоловіків після досягнення 50 років. Вважає цей висновок суду невірним, так як суб'єктами статті 56 вищезазначеного Закону є громадяни, віднесені до категорії 1, 2, 3 і 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років. Жодних інших обмежень цією статтею не передбачено.

Відповідач проти апеляційної скарги заперечує, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції –без змін.

Від Полтавського державного підприємства "Універсал-Авіа" та відкритого акціонерного товариства Авіаційного підприємства спеціального призначення "Меридіан" заперечень проти апеляційної скарги не надійшло, представники в судове засідання не з’явились, про час та місце розгляду апеляційної скарги зазначені особи повідомлені належним чином. У відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено судом апеляційної інстанції, 04.02.2000 року ОСОБА_1 звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Полтавському районі Полтавської області з заявою про поновлення йому пенсії за вислугою років як працівника авіації. Розпорядженням управління від 13.07.2000 року позивачу була поновлена пенсія за вислугою років як працівника авіації та був встановлений розмір пенсії в сумі 247, 33 грн. Розрахунок пенсії ОСОБА_1 станом на 04.02.2000 року проведений у відповідності до вимог ст.ст. 51, 53, 54, 64, 65, 66, 69 Закону України "Про пенсійне забезпечення"та з урахуванням права на додаткову пенсію, передбачену ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". При первинному призначенні пенсії ОСОБА_1 вона була нарахована із заробітку за останні 24 місяці роботи.

Позивач 28.04.2001 року звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Полтавському районі Полтавської області з заявою про перерахування пенсії та додав довідку про розмір заробітку за червень 1986 року, в тому числі за 10 днів роботи по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. Розпорядженням від 04.06,2001 року позивачу відмовлено в перерахуванні пенсії, оскільки для здійснення такого перерахунку необхідно враховувати розмір заробітку за 24 місяці. Факт звернення до управління в травні 2001 року про здійснення йому перерахунку пенсії на підставі його заяви та довідки про розмір заробітної плати за період з 01.01.1984 року по 31.12.1990 року при розгляді справи встановлено не було, та не підтверджено при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.

Згідно заяви позивача, яка була подана 14.08.2001 року, управління перерахувало розмір пенсії позивача з 01.08.2001 року, який склав 280,75 грн. При перерахуванні пенсії ОСОБА_1 з більш високого заробітку за 60 місяців підряд роботи за вислугою років згідно його заяви від 14.08.2001 року була допущена помилка при обчисленні коефіцієнта підвищення заробітку згідно постанови Кабінету Міністрів України від 22.05.1996 року №550 (550-96-п) , а саме, місяцем, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, був помилково визначений березень 2001 року, для якого середній заробіток працівників народного господарства становить 281,03 грн. Тому, після множення на цей коефіцієнт був невірно обчислений середній заробіток 572,45 грн., а розмір пенсії 434,3 грн. Вказана помилка була визначена відразу до затвердження розпорядження про перерахунок пенсії, та вірно було враховано коефіцієнт заробітку з урахуванням середнього заробітку працівників народного господарства за січень 2000 року, що передує місяцю призначення пенсії –лютому 2000 року, про що позивач був повідомлений листом від 05.09.2001 року № 1721. В подальшому розмір пенсії позивача перераховувався в бік збільшення за його заявами та в зв’язку зі зростанням прожиткового мінімуму, і з 01.04.2006 року його пенсія складає 1528,77 грн., що позивачем не оспорювалося.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимоги позивала про зобов'язання управління здійснити перерахунок пенсії з 27.04.2001 року на підставі ст.ст. 56, 57 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та стягнення заборгованості по виплаті пенсії в сумі 43522 грн. є безпідставними, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про пенсійне забезпечення"особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором, за винятком пенсій інвалідам внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов'язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті чи з виконанням інтернаціонального обов'язку.

Відповідно до ст. 15 Закону умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) . Позивачу була призначена пенсія за вислугою років як працівнику льотного складу цивільної авіації відповідно до ст. 53 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що особам, які працювали в зоні відчуження з моменту аварії до 01.07.1986 року незалежно від кількості робочих днів пенсія надається зі зменшенням пенсійного віку на 10 років.

Таким чином, позивач має право на призначення пенсії з врахуванням положень ст.ст. 56, 57 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" після досягнення 50 років, які йому виповнилися в 2006 році, позивач народився в 1956 році. За таких обставин він не має права на вказану пенсію з 27.04.2001 року, а тому його вимоги про перерахунок пенсії та стягнення заборгованості є безпідставними.

Довід апеляційної скарги про відсутність обмежень стосовно віку, з якого може бути призначено пенсію, в ст.ст. 56, 57 "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", судом апеляційної інстанції до уваги не приймається, оскільки позивач не враховує загальну норму зазначеного Закону (796-12) про зниження пенсійного віку для осіб, які працювали в зоні відчуження з моменту аварії до 01.07.1986 року незалежно від кількості робочих днів, визначену ст. 55 Закону. Також не впливає на правомірність рішення суду першої інстанції те, що судом відмовлено в задоволенні клопотання про перевірку факту нарахування пенсій за вислугу років із застосуванням ст.ст. 56, 57 "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" льотчикам Полтавського гелікоптерного загону, які разом з позивачем виконували урядове завдання по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, оскільки у відповідності до ч. 2 ст. 9 КАС України суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Щодо доводів апеляційної скарги позивача про те, що довідку про заробіток за період з 1.01.1984 р. по 31.12.1990 р., підписану директором Полтавського державного підприємства "Універсал-авіа" Дунай О.П., подав до Управління пенсійного фонду України в Полтавському районі 03.05.2001 р., але працівники зазначеного Пенсійного фонду два рази підробили дату видачі цієї довідки, колегія суддів зазначає, що вони є безпідставними, оскільки не підтверджуються доказами. Невідповідність дати довідки, або її недостовірність не встановлена у передбаченому законом порядку, та позивачем не оскаржені дії відповідача. Щодо доводів про наявність спору між позивачем та Пенсійним фондом в лютому 2001 року з приводу надлишково виплачених йому сум, то колегія суддів дійшла висновку про їх необґрунтованість, оскільки з матеріалів справи встановлено, що пенсійна справа позивача на той час перебувала на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Полтавської районної державної адміністрації, а лише 31 березня 2001 року була передана до Полтавського районного управління Пенсійного фонду України згідно наказу від 02 лютого 2001 року № 8а.

Наданий в судовому засіданні уточнений розрахунок суми заборгованості за період до 31.12.2009 року включно судом апеляційної інстанції не приймається до розгляду, оскільки у відповідності до ч. 3 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги, що не були заявлені в суді першої інстанції. Також вірним є висновок суду першої інстанції про необхідність відмовити у задоволенні вимог про відшкодуванні моральної шкоди, оскільки обов’язковою умовою її відшкодування є протиправність дій, рішень чи бездіяльності відповідача, що не встановлено при розгляді справи.

Таким чином, колегія суддів вважає, що при прийнятті постанови Октябрського районного суду м. Полтава від 01.02.2007 р. по справі № 2-а-6/07/1622 суд дійшов вірних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 160, 195, п.1 ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Октябрського районного суду м. Полтава від 01.02.2007 р. по справі № 2-а-6/07/1622 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.