К-5081/08 Провизнання недійсним податкового повідомлення-рішення щодо завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість - 17.06.2009 Прийняття

Постановою Господарського суду Києва від 30.10.2007 позовні вимоги ТОВ "Стратус" задоволено частково. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м.Києва №592308/0 від 18.06.2004. В задоволенні позову про стягнення з Держаного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України у м.Києві експортного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 50000000 грн. за лютий 2004 року відмовлено з тих підстав, що позивачем невірно обраний спосіб захисту, оскільки Закон України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) єдиними способом відшкодування податку на додану вартість визначає саме надання висновку податковим органом, на підставі якого відповідне відділення державного казначейства здійснює перерахунок коштів.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2008 рішення суду першої інстанції змінено. Прийнято рішення про стягнення на користь позивача суми бюджетної заборгованості з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України в м.Києві у якості експортного відшкодування бюджетну заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 50000000 гривень за період лютого 2004 року. В решті рішення залишено без змін.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача-1 у якій ставиться питання про скасування судових рішень та прийняття нового про відмову в позові, з підстав неправильного застосування норм матеріального та процесуального права. Зокрема, пп.7.4.1 п.7.4 та п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Позивач правом подати заперечення на касаційну скаргу не скористався, представника у судове засідання касаційної інстанції не направив, про час та місце розгляду справи повідомлявся, за адресою, яка ним зазначена (м.Київ, вул.Л.Первомайського, 11).

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем-1 проведено планову документальну перевірку з питань достовірності задекларованого позивачем до відшкодування податку на додану вартість з бюджету за лютий 2004 року, за результатами якої складено акт №59/23-8/7-31868126 від 18.06.2004.

Перевіркою встановлено віднесення позивачем до складу податкового кредиту в лютому 2004 року податку на додану вартість в розмірі 50000000 грн. на підставі податкової накладної №39 від 26.02.2004 виданої ТОВ "НВК "Маяк" на виконання укладеного між сторонами договору поставки №20/02 від 20.02.2004, згідно якого позивачем придбано у ТОВ "НВК "Маяк" програмно-технічний комплекс "Мехпрочність" у кількості 50 комплектів вартістю 5000000 грн. за 1 штуку без ПДВ.

Виконання договору підтверджується актом прийому-передачі товару №1 від 26.02.2004, видатковою накладною №38 від 26.02.2004 та листом узгодження до неї. Оплата за товар проведена грошовими коштами згідно наданих платіжних доручень, з сплатою податку на додану вартість у складі ціни товару.

Разом з тим відповідачем-1 зроблено висновок про не підтвердження сум податку, віднесених до складу податкового кредиту, оскільки НВК "Маяк" не має необхідних виробничих потужностей для розробки, виробництва та зберігання програмно-технічного комплексу та має ознаки фіктивності.

Надані позивачем договір комісії №20/02/04 від 20.02.2004, специфікація №1 до договору, акт №1 від 26.02.2004 прийому-передачі майна на комісію, додаткова угода №1 від 05.03.2004 укладені з ТОВ "Ювенал" та зовнішньоекономічна угода укладена ТОВ "Ювенал" з фірмою нерезидентом "NORCA Gmbh" (Німеччина) та ВМД №10200/4/010802 від 27.02.2004, не підтверджують наявність експортного відшкодування за даною операцією, з тих підстав, що експорт товару був оформлений Чернігівською регіональною митницею на підставі підробних документів, а тому відсутні підстави стверджувати про фактичне здійснення позивачем експортних операцій.

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.06.2004 №592308/0, про завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2004 року на суму 50000000 грн.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний адміністративний суд, задовольняючи позов в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, яким виявлено завищення суми бюджетного відшкодування, дійшов висновку, що позивачем дотримано вимоги Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) при формуванні податкового кредиту за операцією з придбання програмно-технічних комплексів "Мехпрочність" у ТОВ "НВК "Маяк", на підставі належним чином оформленої податкової накладної. Щодо стягнення бюджетного відшкодування, суд першої інстанції дійшов висновку про недотримання позивачем встановленого порядку за яким відшкодування податку може відбуватись за наявності рішення суду про зобов’язання органу податкової служби надати відповідний висновок до відділення державного казначейства.

Суд апеляційної інстанції, погодившись з висновками суду першої інстанції про відсутність у позивача права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, з тих підстав, що право на відшкодування ПДВ може бути реалізоване лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з факту існування зобов’язань по сплаті такого податку в ціні товару, разом з тим зазначив про невірне застосування судом першої інстанції норм Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" (2285-15) та фактично задовольнив позов в цій частині, без обґрунтування наявності у позивача права на таке відшкодування.

Однак, з такими висновками судів попередніх інстанцій не можна погодитись, оскільки вони є наслідком незастосування системного аналізу норм чинного законодавства, без всебічного і повного з’ясування всіх фактичних обставин справи.

Приймаючи податкове повідомлення-рішення від 18.06.2004 №592308/0 про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2004 року у розмірі 50000000 грн. податковий орган виходив з того, що товар позивачем не придбавався та не вивозився за межі митної території України; особи, які значаться його продавцем та виробником, такими не є.

Таким чином, суд повинен був витребувати від ДПІ докази того, що податкова накладна, видана позивачу його контрагентом, та митна вантажна декларація є такими, що не відповідають дійсності.

З урахуванням вимог процесуального закону про допустимість доказів ці обставини могли бути підтверджені, зокрема, вироком про визнання осіб, які видали податкову накладну та оформили митну вантажну декларацію, винними в скоєнні відповідних злочинів. Докази невідповідності фактичним обставинам та вимогам чинного законодавства митної вантажної декларації та податкової накладної суду не надавались.

Разом з тим, суд не вимагав від відповідача надати такі докази, не створив стороні у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, не дивлячись на те, що суд мав інформацію про порушення кримінальної справи щодо службових осіб ТОВ "Ювенал" в рамках якої, встановлено, що підписи від імені ТОВ "Ювенал" виконані не директором цього підприємства – Левченком С.М., а іншою особою, та не надав оцінки доводам відповідача, що в даному випадку мало місце укладення між ТОВ "Стратус" та ТОВ "Ювенал", а також між ТОВ "Ювенал" та компанією "NORCA Gmbh" (Німеччина) нікчемних угод.

Також судами не з’ясовано, чи мали операції з придбання та реалізації товарів реальний характер, як перевозились і зберігались товари, чи були такі операції взагалі можливі з урахуванням доводів відповідача, що ТОВ "НВК "Маяк" не має необхідних виробничих потужностей для розробки виробництва та зберігання програмно-технічних комплексів, чисельність працюючих на підприємстві складає 1 особа, за юридичною адресою, зазначеною в свідоцтві про державну реєстрацію не знаходиться, документи по взаємовідносинах з позивачем відсутні.

При підтвердженні доводів ДПІ про безтоварність операцій, фактичне не вивезення товару за межі митної території України, визначення податкового кредиту було б безпідставним та податок з бюджету не підлягав би відшкодуванню, не дивлячись на наявність у платника податку – позивача у справі податкової накладної, яка за формою відповідає вимогам чинного законодавства, та доказів сплати продавцю вартості товару з податком на додану вартість і належно оформленої митної вантажної декларації.

Виходячи з наведеного судова колегія приходить до висновку про необхідність скасування прийнятих у справі судових рішень та направлення справи на новий розгляд в суд першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва

задовольнити частково.

Постанову Господарського суду м.Києва від 30.10.2007 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2008 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.