Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Сергейчука О.А.

Степашка О.І.

Федорова М.О.

при секретарі Кризі В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області

на постанову Господарського суду Донецької області від 30.08.2006 р.

та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 21.11.2006 р.

у справі № 31/182а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Колос"

до Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

Постановою Господарського суду Донецької області від 30.08.2006 р. позов задоволено у повному обсязі. Визнано недійсними повністю податкові повідомлення-рішення Красноармійської ОДПІ № 0000522340/0 від 06.06.2006 р. про застосування штрафних санкцій з податку на додану вартість у сумі 34812 та № 0000532340/0 від 06.06.2006 р. про застосування штрафних санкцій з податку на додану вартість у сумі 8000 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ "Агрофірма "Колос" судовий збір у сумі 3,40 грн.

Красноармійська ОДПІ подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Посилається на порушення судами норм матеріального права, а саме: п.п.11.21 та п. 11.29 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР. Наголошує на тому, що дані норми Закону є правовими підставами для застосування штрафних санкцій за порушення вимог цих норм Закону.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення судів попередніх інстанцій, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлені такі обставини.

Актом планової виїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства № 36-23-0-30790503 від 29.05.2006 р. зафіксовано порушення позивачем вимог п. 11.21 та п. 11.29 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість", яке полягало у використанні акумульованих коштів не за цільовим призначенням: не перераховано на спеціальні рахунки податку на додану вартість та нецільове використання коштів.

На підставі акту перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення від 06.06.2006 р. № 0000522340/0 про застосування до позивача штрафної санкції у сумі 34812 грн. за порушення вимог п. 11.21 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість" та № 0000532340/0 від 06.06.2006 р. про застосування до позивача штрафної санкції у сумі 8000 грн. за порушення вимог п. 11.29 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість".

Суд касаційної інстанції визнає правильною позицію судів попередніх інстанцій про відсутність у податкового органу правових підстав визначати сільськогосподарському товаровиробнику штрафні санкції, тим більше визначати такі штрафні санкції як податкове зобов’язання, за порушення вимог п. 11.21 та п.11.29 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість".

Зі змісту п. 11.21, п. 11.29 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) випливає, що сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними власну продукцію залишається в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовується ними на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення.

Відповідно до абз. 3 п. 11.29 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку.

Відповідно до абз. 9 п. 15 "Порядку нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко та м’ясо в живій вазі, затвердженого відповідно до пункту 11.21 статті 11 Закону України "Про податок на додану вартість" постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1999 р. № 805 (805-99-п) (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), кошти, перераховані сільськогосподарськими підприємствами на окремий рахунок, використовуються ними на підтримку власного виробництва продукції тваринництва та птахівництва. У разі нецільового використання цих коштів вони стягуються до державного бюджету відповідно до законодавства.

Отже, законодавством передбачені наслідки використання коштів не за цільовим призначенням у вигляді їх стягнення до Державного бюджету України. Утім, ці наслідки не можна ототожнювати із відповідальністю у вигляді штрафу, оскільки такий вид відповідальності як фінансова санкція у вигляді штрафу за вказані вище порушення чинним законодавством України, в тому числі Законом України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , не встановлений.

Податкове повідомлення-рішення є письмовим повідомлення контролюючих та податкових органів про обов’язок платника податків сплатити суму податкового зобов’язання та погасити суму податкового боргу. Ця форма акта ненормативного характеру може застосовуватися лише щодо обов’язків зі сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), визначених у статтях 14 та 15 Закону України від 25 червня 1991 року № 1251-ХІ "Про систему оподаткування" у випадках, передбачених підпунктом 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону № 2181-ІІІ, вичерпний перелік яких не може бути розширено за ініціативи податкового органу.

Враховуючи наведене, підстав для задоволення касаційної скарги та скасування законних і обґрунтованих судових рішень не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

Касаційну скаргу Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Донецької області від 30.08.2006 р. та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 21.11.2006 р. –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.