Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

розглянувши в порядку попереднього розгляду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в місті Антрациті Луганської області про перерахунок пенсії, яка переглядається за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України в місті Антрациті Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2008 року

У червні 2008 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України в місті Антрациті Луганської області (УПФ) про перерахунок раніше призначеної державної та додаткової пенсій, виплата яких передбачена статтями 50, 54 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон №796).

У позові зазначав, що він, як інвалід II групи, внаслідок захворювання пов'язаного з участю у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС отримує державну та додаткову пенсії передбачені статтями 50 та 54 Закону № 796.

Посилаючись на те, що розміри призначених і виплачуваних йому пенсій не відповідають розмірам передбаченим цим Законом і на відмову УПФ привести їх у відповідність з вимогами Закону, позивач просив суд визнати дії відповідача неправомірними та зобов'язати його усунути зазначені порушення, провівши вказані перерахунки.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2008 року, позов задоволено.

У касаційній скарзі УПФ, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані рішення скасувати і постановити нове, про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 є інвалідом II групи, учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесений до 1 категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Одержує пенсію по інвалідності на підставі статті 54 Закону №796 та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, на підставі статті 50 Закону №796.

Розрахунок пенсії позивачу УПФ проведено виходячи із встановленого Постановою Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року №1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" (1-2002-п) розміру, який складає 19,91 грн.

Задовольнивши позов, суд першої інстанції, а апеляційний суд погодившись з таким висновком, виходив з того, що при розрахунку пенсій передбачених статтями 50, 54 Закону України №796 застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, інший є базовою величиною для визначення розміру пенсії за віком.

З таким висновком погоджується і колегія суддів Вищого адміністративного суду України.

Так, статтею 49 Закону №796 пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до частини четвертої статті 54 Закону №796, яка визначає підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв'язку з втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.

Згідно зі статтею 50 цього Закону особам, віднесеним до категорії 1, зокрема інвалідам II групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком. Виплата додаткової пенсії відповідно до статті 53 зазначеного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Таким чином, вихідним критерієм обрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком згідно статті 28 Закону України від 09 липня 2003 року №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 року №523 (523-97-п) .

Ця Постанова є чинною і її положення стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають положенням статей 50, 54 Закону України №796.

Щодо правил Постанови Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року №1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категорія пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" (1-2002-п) , то нею встановлені розміри сум, з яких проводиться розрахунок пенсій, які не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком та суперечать положенням статей 50, 54 Закону №796.

Тому, суди правильно виходили із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, а їх висновок, що при розрахунку державної та додаткової пенсій передбачених статтями 50, 54 Закону України №796 застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, з якого і визначається мінімальний розмір пенсії за віком є обґрунтованим.

Положення частини третьої статті 28 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого частиною першою цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

Таким чином, доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального права висновків судів не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

За правилами частини першої 224 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись наведеним, статтями 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в місті Антрациті Луганської області залишити без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2008 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами у строк та у порядку, визначеними статтями 237- 239 КАС України.