Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Сергейчука О.А.

Степашка О.І.

Федорова М.О.

при секретарі Кризі В.О.

за участю представника

позивача Сафулька С.Ф., Юречко А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Луцької об’єднаної державної податкової інспекції

на постанову Господарського суду Волинської області від 07.09.2006 р.

та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 14.11.2006 р.

у справі № 03/49-2а

за позовом ДП МО України "Луцький ремонтний завод "Мотор"

до Луцької об’єднаної державної податкової інспекції

про визнання рішення нечинним, -

Постановою Господарського суду Волинської області від 07.09.2006 р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 14.11.2006 р., позов задоволено. Рішення Луцької ОДПІ від 20.06.2006 р. №0004382303/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 122319,00грн. визнано нечинним. Рішення Луцької ОДПІ № 0004392303/0 від 20.06.2006 р. визнано нечинним в частині застосування штрафних санкцій в сумі 20355,56 грн.

Луцька ОДПІ подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та постановити нове рішення про відмову у позові. Посилається на порушення судами норм матеріального і процесуального права, а саме: п. 1 ст. 9 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ, п.1.2 ст. 1, п. 3.1 ст. 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19.02.2001 р. № 72 (z0237-01) , ст. 1, ст. 5 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" від 23.03.1996 р. № 98/96-ВР.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення судів попередніх інстанцій, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлені такі обставини.

Актом планової комплексної документальної перевірки № 01101 від 09.12.2005 р. зафіксовано порушення вимог п.п. 1,2 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", яке полягло у прийнятті платежів за період з 11.05.2004 р. по 30.06.2005 р. на базі відпочинку "Мотор", яка є структурним підрозділом позивача, без використання реєстратора розрахункових операцій. Готівкові кошти оприбутковувались згідно реєстрів довільної форми із зазначенням номерів квитанцій та готівкових сум, які складались по мірі надходження готівки. Також зафіксовано, що за період з 23.06.2004 р. по 30.06.2005 р. позивач проводив розрахункові операції за послуги боулінгу за наявності ліцензії Державного комітету України з питань фізичної культури і спорту.

На підставі акту перевірки прийнято рішення № 000167303/0 від 20.12.2005 р. про застосування штрафних санкцій у загальній сумі 179486,38 грн.

База відпочинку Державного підприємства Міністерства оборони України "Луцький ремонтний завод "Мотор" в с. Товпижин, є відокремленим структурним підрозділом цього підприємства і призначена для надання побутових послуг для відпочинку працівників підприємства та членів їх сімей, а також надання послуг населенню.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, відокремлений структурний підрозділ позивача дів у відповідності до приписів п. 1 ст. 9 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", якими надано право не застосовувати реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку.

Здійснюючи проведення розрахунків у касі відокремленого структурного підрозділу, останній діяв з дотриманням приписів п. 4.2 ст. 4 та п. 3.1, п. 3.2 ст. 3 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19.02.2001 р. № 72 (z0237-01) , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.2001 р. за № 237/5428 (z0237-01) , відображаючи усі надходження і видачу готівки в національній валюті у касовій книзі з оформленням прибуткових та видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій.

Податковий орган, вказуючи у касаційній скарзі на те, що готівкові розрахунки здійснювалися у місці – базі відпочинку, яке не є касою підприємства у розумінні поняття "каса підприємства", визначеного у п. 1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, не наводить цьому обґрунтованих аргументів. Здійснення готівкових розрахунків структурним підрозділом юридичної особи не суперечить законодавству.

Суд касаційної інстанції знаходить правильною позицію судів попередніх інстанцій стосовно того, що у позивача не було підстав придбавати торговий патент на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу, оскільки, як було достеменно встановлено судами попередніх інстанцій, останній надавав послуги із спортивної гри в боулінг шляхом проведення змагань між командами цехів підприємства, фізкультурно-оздоровчих занять. З метою теоретичного та практичного навчання з цієї гри на підприємстві існує посада інструктора по спорту.

Отже, судами не встановлено фактів здійснення діяльності позивачем, яка б відповідала ознакам "грального бізнесу"у розумінні п. 2 ст. 5 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" від 23.03.1996 р. №98/96-ВР (із змінами та доповненнями) та потребувала патенту.

Враховуючи наведене, підстав для задоволення касаційної скарги та скасування законних і обґрунтованих судових рішень не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

Касаційну скаргу Луцької об’єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Волинської області від 07.09.2006 р. та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 14.11.2006 р. – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.