Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Сергейчука О.А.

Степашка О.І.

Федорова М.О.

при секретарі Кризі В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Донецька

на постанову Господарського суду Донецької області від 17.04.2007 р.

та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 31.07.2007 р.

у справі № 34/385а (22-а-965/07)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "SDS"

до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

Постановою Господарського суду Донецької області від 17.04.2007 р. позов задоволено частково. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Кіровському районі м. Донецька № 0003132340/0 від 21.11.2005 р. про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 9719,00 грн. та застосування штрафної санкції у сумі 2915,70 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Присуджено ТОВ "SDS" з Державного бюджету України судовий збір у сумі 68 коп. та витрати на проведення експертизи у розмірі 10 грн.

ДПІ у Кіровському районі м. Донецька подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення у частині задоволення позовних вимог та винести ухвалу, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Вважає, що податковий кредит може бути підтверджений тільки податковою накладною, оформленою у відповідності до вимог п.п.7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення судів попередніх інстанцій, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлені такі обставини.

Податкове повідомлення-рішення № 0003132340/0 від 21.11.2005 р. про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 12634грн., в тому числі 9719,00 грн. основного платежу та 2915,70 грн. штрафних (фінансових) санкцій прийнято за висновками акту перевірки щодо порушення позивачем вимог п.п. 7.2.1. п. 7.2, п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР, яке полягало у віднесенні позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі неналежним чином оформлених податкових накладних.

Порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального права, на які посилається податкова інспекція в касаційній скарзі, зокрема п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст.7 та п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", суд касаційної інстанції не вбачає та вважає, що судами повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка та вирішено спір на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Позиція податкової інспекції щодо необхідності зменшення податкового кредиту та нарахування податкового зобов’язання по причині певних недоліків у податкових накладних є помилковою.

Виходячи із приписів п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями), тільки відсутність податкової накладної (митної декларації чи іншого подібного документу згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) безспірно позбавляла платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Відсутність у податкових накладних хоча б одного з реквізитів, встановлених п.п.7.2.1. п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", не можна розглядати як виключну підставу для висновку про відсутність у платника податку права на формування податкового кредиту зі сплачених сум податку на додану вартість. Характер наявних в ній недоліків не є таким, що позбавляє накладну сили звітного податкового і одночасно розрахункового документу, на підставі якого формується податковий кредит.

Відсутність вини позивача виключає покладення на нього відповідальності у вигляді донарахування податкового зобов’язання з податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій.

За наведених підстав, суд касаційної інстанції вважає за правильне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення – без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Донецька залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Донецької області від 17.04.2007 р. та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 31.07.2007 р. – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.