Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Співака В.І.

суддів Білуги С.В.

Гаманка О.І.

Загороднього А.Ф.

Заїки М.М.

при секретарі Шевченко Ю.В.,

розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу Державної судової адміністрації України на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 23.11.2006 та постанову апеляційного суду Київської області від 05.03.2007 у справі за позовом ОСОБА_1до апеляційного суду Чернігівської області, Державної судової адміністрації України та Державного казначейства України про стягнення недоплаченої заробітної плати, -

У жовтні 2006 року ОСОБА_1. звернулася до суду з позовом до апеляційного суду Чернігівської області, Державної судової адміністрації України та Державного казначейства України про стягнення недоплаченої заробітної плати.

Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 23.11.2006 позов ОСОБА_1було задоволено частково. Стягнуто з Апеляційного суду Чернігівської області на користь ОСОБА_1недоплачену заробітну плату в розмірі 1566,02грн. У задоволенні вимог до Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України - відмовлено.

Постановою апеляційного суду Київської області від 05.03.2007 скасовано зазначене рішення суду першої інстанції, прийнято нову постанову, якою частково задоволено позов. Стягнуто з Державної судової адміністрації України на користь ОСОБА_1недоплачену заробітну плату в сумі 1566,02грн.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, Державна судова адміністрація України подала касаційну скаргу, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позову.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки рішення суду апеляційної інстанції постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не дають підстав, які передбачені статтями 225- 229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судових рішень.

Судами було встановлено, що ОСОБА_1. у період з 01 січня до 10 липня 2004 року працювала суддею апеляційного суду Чернігівської області та з її заробітної плати без відповідної компенсації було утримано 1566,02грн.

Згідно зі статтею 3 Закону України "Про статус суддів" гарантії незалежності суддів встановлюються цим Законом, а також Конституцією України (254к/96-ВР) . Держава гарантує фінансове та матеріально-технічне забезпечення суддів і судів. Статтею 11 зазначеного Закону встановлено, що гарантії незалежності судді, включаючи заходи його правового захисту, матеріального і соціального забезпечення, передбачені цим Законом, поширюються на всіх суддів України і не можуть бути скасовані чи знижені іншими нормативними актами України і Автономної Республіки Крим.

Відповідно до статті 1 Указу Президента України "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" від 10.07.1995 року №584/95 заробітна плата суддів за місцем основної роботи прибутковим податком не обкладається.

Відповідно до статей 120, 126 Закону України "Про судоустрій України" та Положення про Державну судову адміністрацію України, затвердженого Указом Президента України від 03.03.2003 року № 182/2003 (182/2003) , Державна судова адміністрація України виконує функції головного розпорядника бюджетних коштів Державного бюджету України щодо матеріального забезпечення діяльності судів.

На інші органи державної влади функції матеріального та соціального забезпечення суддів судів загальної юрисдикції (яким є апеляційний суд Чернігівської області) не покладені.

Згідно статті 21 Бюджетного кодексу України для здійснення програм та заходів, які проводяться за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів.

Отже, саме Державна судова адміністрація України розподіляє кошти між судами загальної юрисдикції України та визначає окремі види видатків.

Колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку, стягнувши недоплачену заробітну плату ОСОБА_1з Державної судової адміністрації України, оскільки одним із основних завдань Державної судової адміністрації України є здійснення матеріального та соціального забезпечення суддів, Державна судова адміністрація України є головним розпорядником бюджетних коштів щодо матеріального забезпечення діяльності судів.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

Касаційну скаргу Державної судової адміністрації України залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду Київської області від 05.03.2007 у справі за позовом ОСОБА_1до апеляційного суду Чернігівської області, Державної судової адміністрації України та Державного казначейства України про стягнення недоплаченої заробітної плати - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.