Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Суддів - Панченка О.Н.

Горбатюка С.А.

Чумаченко Т.А.

Смоковича М.І.

Мироненка О.В. (суддя – доповідач)

провівши попередній розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Генерального прокурора України про усунення неправомірної бездіяльності Генерального прокурора, та зобов’язання вчинити певні дії за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Донецького окружного адміністративного суду 28 листопада 2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2008 року

У вересні 2007 року позивач звернувся в суд із позовом до Генерального прокурора України про усунення неправомірної бездіяльності Генерального прокурора, та зобов’язання вчинити певні дії. Свої вимоги мотивує тим, що 08.05.2007р. вона звернулась до Генерального прокурора України з заявою про проведення перевірки в порядку ст. 41 КПК України. Відповідно поштового повідомлення заява надійшла до Генеральної прокуратури України 14.05.2007р. Згідно вхідного штампу Генеральна прокуратура України отримала заяву 24.05.2007 року. 05.07.2007 року позивачка звернулась до Генерального прокурора України з заявою про проведення дослідчої перевірки у порядку ст. 97 КПК України, по факту фальсифікації відповіді заступника Генерального прокурора України Конякової Т.В., датованого 13.06.2007 року, надісланого 15.06.2007 року, в частині невірно вказаної дійсної дати отримання Генеральним прокурором України заяви, датованої 08.05.2007 року, та в частині невірної висновки в тому, що органи прокуратури України не зобов’язанні реагувати відповідним чином на незаконні судові рішення. На час звернення до суду, Генеральним прокурором України не прийнято процесуального рішення передбаченого ст. 97 КПК України. Вважає бездіяльність відповідача неправомірною. Просить суд визнати неправомірною бездіяльність Генерального прокурора України та зобов’язати його вчинити певні дії, а саме, прийняти рішення в порядку ст. 97 КПК України. Крім цього просить суд проінформувати Президента України відповідною приватною постановою про бездіяльність Генерального прокурора України при проведенні дослідчої перевірки у порядку ст. 97 КПК України. Також просить зобов’язати Генерального Прокурора України провести дослідчою перевірку по факту фальсифікації відповіді за підписом заступника Генерального прокурора України Корнякової Т.В., датованої 13.06.2007 року, надісланої 15.06.2007 року.

Постановою окружного адміністративного суду від 28 листопада 2007року у відмовлено в задоволенні позову.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, позивач звернувся зі скаргою до суду апеляційної інстанції щодо скасування зазначеного вище рішення.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2008 року апеляційну скаргу позивача задоволено частково, постанову суду першої інстанції скасовано, позов задоволено частково. Визнано неправомірною бездіяльність Генерального прокурора України при розгляді заяви ОСОБА_1 від 05 липня 2007 року про проведення дослідної перевірки по факту фальсифікації відповіді заступника Генерального прокурора України Корнякової Т.В. від 13.06.2007року. Зобов"язано Генерального прокурора України розглянути заяву ОСОБА_1 від 05 липня 2007року у відповідності до ст.. 97 КПК (1001-05) і направити ОСОБА_1 відповідну постанову. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із постановами суду першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Зі справи вбачається та вірно встановлено судом, що 08.05.2007рпозивачка звернулась до Генерального прокурора України з заявою про проведення перевірки в порядку ст. 41 К.11К України. Відповідно поштового повідомлення заява надійшла до Генеральної прокуратури України 14.05.2007р. Відповідно вхідного штампу Генеральна прокуратура України отримала заяву 24.05.2007 року. 05.07.2007 року позивачка звернулась до Генерального прокурора України з заявою про проведення дослідчої перевірки у порядку ст. 97 КПК України, по факту фальсифікації відповіді заступника Генерального прокурора України Конякової Т.В., датованого 13.06.2007 року, надісланого 15.06.2007 року, в частині невірно вказаної дійсної дати отримання Генеральним прокурором України заяви, датованої 08.05.2007 року, та в частині невірної висновки в тому, що органи прокуратури України не зобов’язанні реагувати відповідним чином на незаконні судові рішення. На час звернення до суду, Генеральним прокурором України не прийнято процесуального рішення передбаченого ст. 97 КПК України. Вважає бездіяльність відповідача неправомірною. Просить суд визнати неправомірною бездіяльність Генерального прокурора України та зобов’язати його вчинити певні дії, а саме, прийняти рішення в порядку ст. 97 КПК України. Крім цього просить суд проінформувати Президента України відповідною приватною постановою про бездіяльність Генерального прокурора України при проведенні дослідчої перевірки у порядку ст. 97 КПК України. Також просить зобов’язати Генерального Прокурора України провести дослідчою перевірку по факту фальсифікації відповіді за підписом заступника Генерального прокурора України Корнякової Т.В., датованої 13.06.2007 року, надісланої 15.06.2007 року.

Відповідно до ст.. 97 КПК України (1001-05) , прокурор по заяві або повідомленню про злочин зобов"язаний не пізніше триденного строку прийняти одно з таких рішень: порушити кримінальну справу, відмовити у порушенні кримінальної справи, направити заяву за належністю. Коли необхідно перевірити заяву до порушення кримінальної справи, така перевірка здійснюється прокурором в строк не більше 10 днів.

Згідно ст. 95 КПК України, письмова заява повинна бути підписана особою, від якої вона подається. До порушення справи слід пересвідчитися в особі заявника, попередити його про відповідальність за неправдивий донос і відібрати від нього відповідну підписку.

Статтею 99 КПК України передбачено, що при відсутності підстав до порушення кримінальної справи, прокурор своєю постановою відмовляє у порушенні кримінальної справи, про що повідомляє заінтересованих осіб. Зазначена вище стаття не передбачає форму, якою повідомляється особа, яка подавала заяву про злочин, але враховуючи, що ст.. 99-1 та 236-1 КПК України (1001-05) передбачено право вказаної зацікавленої особи оскаржити таку постанову протягом 7 днів з дня отримання копії постанови, з цих норм можливо зробити тільки один правовий висновок про обов"язок органу, який виносив постанову про відмову у порушенні кримінальної справи направити копію постанови.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та задовольняючи частково позов, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що Генеральний прокурор, при розгляді заяви позивачки від 05 липня 2007 року про проведення дослідчої перевірки по факту фальсифікації відповіді заступника Генерального прокурора України від 13 червня 2007 року, своїми діями не повідомив позивачку належним чином про ухвалення постанови про відмову у порушенні кримінальної справи, не може свідчити про обґрунтованість дій Генерального прокурора.

З огляду на викладене, ухвали суду першої та апеляційної інстанцій відповідають обставинам справи, наданим доказам та нормам матеріального і процесуального закону.

Доводи касаційної скарги висновки суду не спростовують.

Підстав для перегляду судового рішення з мотивів, викладених в касаційні скарзі, не вбачається.

За правилами частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін.

Керуючись статтями 220, 220-1, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів -,

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, постанову Донецького окружного адміністративного суду 28 листопада 2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2008 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 237 КАС України.