Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

суддів – Смоковича М.І.

Горбатюка С.А.

Весельської Т.Ф.

Гашицького О.В.

Мироненка О.В. (суддя –доповідач)

провівши розгляд справи в порядку письмового провадження за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Павлоградської міської ради про перерахунок та стягнення заборгованості з виплат допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та стягнення моральної шкоди за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Павлоградської міської ради Дніпропетровської області на постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 липня 2008 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2008 року,

У травні 2008 року позивачка звернулася в суд із позовом до Управління праці та соціального захисту населення Павлоградської міської ради про перерахунок та стягнення заборгованості з виплат допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та стягнення моральної шкоди. Свої вимоги мотивує тим, що відповідно до положень Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми" (2811-12) вона перебуває на обліку у відповідача, у зв’язку із народженням дитини. Вважає, відповідач невірно нараховував і здійснював їй виплати допомоги по догляду за дитиною до 3-х років, оскільки ст. 62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"прожитковий мінімум для дітей віком до б-ти років встановлений з 01 січня 2007року –434 грн., 01 квітня 2007р. –463 грн., з жовтня 2007р. 470 грн. і тому нею недоотримана допомога у 2007 році: в січні 335 грн., в лютому –306,94 грн., в березні –344 грн., в квітні -373 грн., в травні, червні, липні по 358,51 грн., в серпні –353,38 гри., в вересні –354,82 грн., в жовтні - 360,38 грн., в листопаді - 376,24 грн. Загальна сума недоотриманої допомоги по догляду за дитиною становить 3879,29 грн., яку просить стягнути з відповідача. Також просить визнати дії відповідача по призначенню, нарахуванню і виплаті їй сум допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею три річного віку в 2007 р. неправомірними, стягнути на її користь моральну шкоду в розмірі 3000 грн. Зобов ‘язати відповідача призначити їй дорівнюють прожитковому мінімуму для дітей віком до 6 років з 01.01.2007р. –434 грн., з 01.04.2007р. –463 грн., з 01.10.2007 року –740 грн., з наступним підвищенням щомісяця, року, передбаченої законом виплати.

Постановою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 липня 2008 року позов задоволено частково. Визнано неправомірні дії відповідача щодо призначення, нарахування та виплати позивачці сум допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; стягнуто з відповідача на користь позивачки недоотриману суму допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі 3879,29 грн.; в частині стягнення моральної шкоди відмовлено.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся із апеляційною скаргою та клопотанням про поновлення пропущеного строку оскарження постанови суду першої інстанції до суду апеляційної інстанції щодо скасування зазначеного вище рішення.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2008 року клопотання відповідача залишено без задоволення, апеляційну скаргу відповідача залишено без розгляду.

Не погоджуючись із ухвалою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення норм процесуального права.

За правилами ст. 211 КАС України сторони мають право на оскарження в касаційному порядку судових рішень суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку. Правомірність постанови суду першої інстанції від 04 липня 2008 року не переглядалась в апеляційному порядку, у зв’язку з чим в цій частині касаційна скарга не може бути розглянута, а касаційне провадження в частині було відкрито помилково.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Залишаючи без розгляду апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що подаючи клопотання про поновлення строку відповідач не навів жодної причини пропуску на звернення до суду.

Відповідно до ч.3 ст. 186 КАС України, заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Згідно ч.5 ст. 186 КАС України, апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

За правилами ч.6 ст. 186 КАС України, заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Зі справи вбачається, що 04 липня 2008 року у судовому засіданні відбулося оголошення повного тексту оскаржуваної постанови без участі представника управління праці та соціального захисту населення Павлоградської міської ради.

Згідно ч. 3 ст. 167 КАС України, копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається особі, яка бере участь у справі, але не була присутня в судовому засіданні. Оскільки, представник відповідача не був присутній у судовому засіданні при оголошенні оскаржуваної постанови, суд, на виконання вимог зазначеної статті, повинен надіслати відповідачу не пізніше наступного дня після ухвалення (в даному випадку не пізніше 05 липня 2008 року) копію постанови. Проте, на час звернення до суду апеляційної інстанції, відповідачем не отримана зазначена вище постанова суду першої інстанції, що є суттєвим порушенням ч. 3 ст. 167 КАС України.

Також зі справи вбачається, що відповідач звернувся до суду 16 липня 2008 року із апеляційною скаргою, в якій міститься клопотання про поновлення строку для подання апеляційної скарги та прийняття її до розгляду. Відповідач зазначив, що причиною пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції є неможливість у встановлені законодавством строки подати апеляційну скаргу, оскільки збільшилося звернень позовних заяв з вимогами щодо перерахунку та стягнення недоотриманих сум одноразової допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Таким чином, суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки тому, що матеріали справи не містять відомостей, які б переконливо свідчили про пропущення відповідачем процесуального строку, а відтак ним передчасно прийнято рішення щодо залишення апеляційної скарги без розгляду.

З огляду на викладене, ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає обставинам справи наданим доказам та нормам процесуального права і тому вона підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 КАС України, колегія суддів -,

Закрити касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Павлоградської міської ради Дніпропетровської області на постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 липня 2008 року.

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Павлоградської міської ради Дніпропетровської області задовольнити.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2008 року скасувати.

Справу направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про прийняття скарги.

Ухвала оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 237 КАС України.