Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

суддів – Смоковича М.І.

Горбатюка С.А.

Весельської Т.Ф.

Гашицького О.В.

Мироненка О.В. (суддя –доповідач)

провівши попередній розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Голови Апеляційного суду Дніпропетровської області - Віхрова Володимира Васильовича, суддів Апеляційного суду Дніпропетровської області: Можелянської Зої Михайлівни, Ремези Валентина Анатолійовича, Рудь Валентини Вікторівни про визнання неправомірними дій та відшкодування матеріальної та моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 липня 2008 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2008 року,

У 2008 році позивач звернувся в суд із позовом до Голови Апеляційного суду Дніпропетровської області - Віхрова Володимира Васильовича, суддів Апеляційного суду Дніпропетровської області: Можелянської Зої Михайлівни, Ремези Валентина Анатолійовича, Рудь Валентини Вікторівни про визнання неправомірними дій та відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

У червні 2008 року позивач у судовому засіданні подав уточнену позовну заяву, у якій викладені позовні вимоги до Віхрова Володимира Васильовича –голови Апеляційного суду Дніпропетровської області, суддів Можелянська З.М., Ремеза В.А., Рудь В.В. про: - визнання дій голови Апеляційного суду Дніпропетровської області Віхрова Володимира Васильовича, судців Можелянська З.М., Ремеза В.А., Рудь В.В. по справі №22ц-47]9 від 18.12.06 року та неповерненню судового збору неправомірними та відшкодування матеріальної та моральної шкоди; стягнення з голови Апеляційного суду, суддів Віхрова В.В., Можелянська З.М., Ремез І В.А., Рудь В.В. матеріальну шкоду в сумі 30 (тридцять) гривень та моральну шкоду в сумі 50 (п’ятдесят тисяч гривень) солідарно, а всього 50030 грн. на користь ОСОБА_1.

У липні 2008 року надійшло клопотання від Голови Апеляційного суду Дніпропетровської області Віхрова В.В., суддів Апеляційного суду Дніпропетровської області Ремез В.А., Рудь В.В. про слухання справи у судовому засіданні за їх відсутністі та про закриття провадження у справі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 липня 2008 року закрито провадження по справі, у зв’язку із тим, що позовна заява не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, позивач звернувся зі скаргою до суду апеляційної інстанції щодо скасування зазначеного вище рішення.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2008 року апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись із ухвалами суду першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення, посилаючись на порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Зі справи вбачається та вірно встановлено судом, що підставою для звернення до адміністративного суду стало неповернення витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, які були визначені до сплати ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 липня 2006 року про залишення апеляційної скарги без руху (суддя З.М. Можелянська, справа №22-4719). Заявою від 09.01.07 року позивач звернувся до Голови Апеляційного суду Дніпропетровської області Віхрова В.В., в якій посилається на ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України та просив апеляційний суд ухвалити рішення про повернення 30 гривен за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Додатково посилається на відмову у задоволенні колегією суддів Апеляційного суду Дніпропетровської області клопотання про залучення доказів по цивільній справі, зазначає що така відмова є неправомірною, подавши до матеріалів справи копію журналу судового засідання по цивільній справі, який був складений під час такого судового засідання, однак щодо таких обставин позивні вимоги не заявлені.

Залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вірно керувався ст.ст. 126, 129 Конституції України, яка передбачають, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону, вплив на них у будь-який спосіб забороняється та що однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного й касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом. Згідно із зазначеними конституційними положеннями рішення суду і відповідно дії або бездіяльність судів у питаннях здійснення правосуддя (пов’язані з підготовкою, розглядом справ у судових інстанціях, зверненням рішень до виконання тощо) можуть оскаржуватись в апеляційному та касаційному порядку, а не в інший суд першої інстанції, оскільки таке оскарження порушувало б і принцип незалежності суддів, і заборону втручання у вирішення справи незалежним судом.

Зі справи вбачається, що позивач звернувся із позовом до адміністративного суду на ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 липня 2006 року, яку позивач вважає неправомірною та підлягає скасуванню (а.с.1), оскільки на виконання ухвали суду він безпідставно оплатив витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн., які йому повинні бути повернуті, оскільки відповідно до ч.4 п.5 ст. 81 ЦПК України він звільнений від оплати судових витрат. Вважає, що діями Голови апеляційного суду щодо несплати зазначених вище коштів, йому спричинено матеріальну та моральну шкоду. В подальшому у зв’язку з прийняттям Верховним Судом України 23.04.2008 р. рішення про скасування ухвали апеляційного суду Дніпропетровської області від 18.12.2006 року, позивачем подано було клопотання про залучення до участі у справі в якості відповідачів суддів апеляційного суду Дніпропетровської області Можелянської З.М., Ремеза та Рудь В.В. (а.с.52), а 23.06.2008 року доповнено та уточнено адміністративний позов стосовно вимог до залучених по справі суддів апеляційного суду (а.с.57-58) щодо прийнятого 18.12.2006 року колегією суддів судової палати у цивільних справах рішення по цивільній справі за його позовом до Марганецького МВ УМВС України в Дніпропетровській області, прокуратури м. Марганець, Державного казначейства України в м. Марганці про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями правоохоронних органів.

Ухвалюючи рішення, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач в порядку КАС України (2747-15) оскаржує до адміністративного суду процесуальну діяльність суддів Апеляційного суду Дніпропетровської області: Можелянської Зої Михайлівни, Ремези Валентина Анатолійовича, Рудь Валентини Вікторівни, що є підставою для закриття провадження по справі.

З огляду на викладене, ухвали суду першої та апеляційної інстанцій відповідають обставинам справи наданим доказам та нормам процесуального права.

Доводи касаційної скарги висновки суду не спростовують.

Підстав для перегляду судового рішення з мотивів, викладених в касаційні скарзі, не вбачається.

За правилами частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення-без змін.

Керуючись статтями 220, 221, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 липня 2008гроку та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2008 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 237 КАС України.