К-10001/08 Про стягнення заборгованості з виплати щорічної допомоги на оздоровлення - 16.06.2009 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Путивльського районного суду Сумської області від 20 грудня 2007 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Путивльської районної державної адміністрації Сумської області, третя особа управління Державного казначейства в Путивльському районі про визнання дій неправомірними та стягнення недоплачених сум на оздоровлення, -

У листопаді 2007 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Путивльської районної державної адміністрації Сумської області про визнання дій неправомірними та зобов'язати здійснити перерахунок і забезпечити виплату одноразової щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2001-2007 р.р. відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 10981,89 грн. як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інваліду 2 групи внаслідок захворювання, отриманого при ліквідації аварії на Чорнобильської АЕС.

Позовні вимоги мотивовані тим, що він має статус постраждалого від наслідків Чорнобильської катастрофи 1 категорії і являється інвалідом ІІ групи. Відповідно до ст.48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, ____________________________________________________________________

Справа № К-10001/08 Доповідач: Леонтович К.Г

що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" йому передбачена щорічна допомога на оздоровлення в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, однак відповідач проводив вказані виплати меншому розмірі на підставі постанов КМУ № 836 від 26.07.1996 р. (836-96-п) та № 562 від 12.07.2005 р. (562-2005-п) , що суперечить наведеним нормам Закону.

Судом до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не має самостійних вимог, було залучене управління Державного казначейства в Путивльському районі.

Постановою Путивльського районного суду Сумської області від 20 грудня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2008 року, заявлений позов задоволений частково, визнана протиправною відмова управління праці та соціального захисту населення Путивльської районної державної адміністрації Сумської області у перерахунку та виплаті ОСОБА_1 недоплаченої суми щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус то соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за 2007р.. Зобов'язано управління праці та соціального захисту населення Путивльської районної державної адміністрації Сумської області зробити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 недоплачену щорічну допомогу на оздоровлення відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус то соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за 2007 р. в розмірі 1980 грн.. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою про зміну постанови суду першої інстанції та скасування ухвали суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права та просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 мав статус постраждалого від наслідків Чорнобильської катастрофи 2 категорії, а з червня 2006 р. йому встановлений статус учасника 1 категорії та інваліда 2 групи, який користується правами та пільгами, передбаченими Законом України "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) , в тому числі відповідно до ст.48, виплати щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 5-ти мінімальних заробітних плат. В порушення наведеної норми Закону відповідачем виплачувалася щорічна допомога на оздоровлення відповідно до постанов Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 р. (836-96-п) та № 562 від 12.07.2005 р. (562-2005-п) у твердій грошовій сумі за 2001-2007 р.р, а саме: 2001-2003 р.р. - в розмірі по 26,70 грн.; за 2004 р. вказана допомога позивачу не виплачувалася; 2005-2007 р.р. - в розмірі по 120 грн.. ОСОБА_1 у вересні 2007 р. звертався до відповідача із заявою про перерахунок компенсаційних витрат на оздоровлення відповідно до положень статті 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", на яку 10.09.2007 р. отримав відповідь про відмову за відсутністю підстав такого перерахунку та правомірність визначення розмірів виплат позивачу.

Суди першої та апеляційної інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, виходили з тих обставин, що відмова позивачу у виплаті заборгованості по компенсації на оздоровлення відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за вказаний період не відповідає наведеному Закону та являється протиправною. Верховною Радою України неодноразово змінювався розмір мінімальної заробітної плати. Ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України ніяких рішень із питань щорічних виплат на оздоровлення постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи не приймали (крім 2006 р.), тому виходячи із засад пріоритетності Законів над урядовими нормативними актами при вирішенні спору судами застосовані норми Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) . При цьому суди посилалися на ті обставини, що на час виплати допомоги на оздоровлення у 2006 р. діяли обмеження щодо реалізації ст.48 наведеного Закону, встановлені Законом України "Про державний бюджет на 2006 р." (3235-15) і підлягали застосуванню розміри, визначені постановкою КМУ № 562 (562-2005-п) , а тому з цих підстав відмовлено у задоволенні позову в цій частині. Згідно ст. 99 КАС України та за відсутності заяви про поновлення пропущеного процесуального строку з підстав пропуску строку звернення до суду позивачу відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення щорічної допомоги на оздоровлення за період 2001-2005 р.р..

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції в частині визнання неправомірними дій посадових осіб Управління праці та соціального захисту населення Путивльської районної державної адміністрації щодо виплати суми щорічної допомоги на оздоровлення у розмірах, встановлених постановами КМУ № 836 (836-96-п) та № 562 (562-2005-п) від 12.07.2005 р..

Згідно обставин справи ОСОБА_1 як постраждалий від наслідків Чорнобильської катастрофи І категорії і являючись інвалідом ІІ групи внаслідок захворювання, отриманого при ліквідації аварії, відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має право на отримання щорічної допомога на оздоровлення в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.

Відповідно до ст. 19 Конституції України суб'єкти владних повноважень зобов'язані діяти лише на підставі та в межах наданих повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України (254к/96-ВР) та іншими Законами України.

Відповідно п. 2 Постанови КМУ "Про затвердження Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 20.09.2005 року № 936 (936-2005-п) розпорядниками бюджетних коштів вищого рівня за програмами визначаються Міністерство праці та соціальної політики АРК, головні управління праці та соціального захисту населення обласних, головне управління соціального захисту населення Київської міської, управління праці та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій, виконкомів міських, районних у містах рад, Фонд соціального захисту інвалідів. Згідно п.п. 3.4 Постанови встановлено, що нарахування та виплати компенсацій, допомоги певних видів, передбачених Законом України "Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) проводиться управліннями праці та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій, виконкомів міських, районних у містах рад. Судами попередніх інстанції вірно встановлено, що обов'язок щодо виплати спірних сум покладено саме на вказані органи і стягнення заборгованості з виплат допомоги на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи повинні здійснюватись з рахунків управлінь праці та соціального захисту населення.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що Управління праці та соціального захисту населення Путивльської районної державної адміністрації Сумської області виплатило позивачу допомогу на оздоровлення не у відповідності із ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а у твердій грошовій сумі, визначеній постановою КМУ № 836 від 26.07.1996 р. (836-96-п) за 2001-2003 р.р. в розмірі 26,70 грн.; за 2004 р. вказана допомога позивачу не виплачувалася за відсутністю заяви останнього; 2005-2007 р.р. - в розмірі по 120 грн.. За 2006 р. на час виплати позивачу спірної суми діяли обмеження ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" встановлені Законом України "Про державний бюджет на 2006 р." (3235-15) Виходячи з обставин справи суди попередніх інстанцій прийшли до обґрунтованих висновків про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення спірних сум а 2001-2005 р.р. з підстав пропуску строку для звернення до суду згідно ст. 99 КАС України, оскільки позивач не звертався із заявою про поновлення пропущеного процесуального строку на звернення до суду, а відповідач про відмову в заявленому позові з цих підстав.

Колегія судді погоджується з наведеними висновками судів першої та апеляційної інстанції, які ґрунтуються на законодавчих нормах.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню стаття 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-ХП та закони України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2001-2005 роки, а не постанови КМУ № 836 (836-96-п) та №562 (562-2005-п) , згідно вимог ст. 99,ст. 100 КАС України суди обґрунтовано відмовили в задоволенні позовних вимог в цій частині.

За 2007 р. на час виплати допомоги ( вересень 2007 р. а.с.19) зупинення дії ст. 48 Закону № 796-ХІІ відповідно до Закону України №498-V (498-16) рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. (v0a6p710-07) визнане неконституційним.

Виходячи з наведеного, суди першої та апеляційної інстанції прийшли до обґрунтованих висновків про неправомірність дій відповідача в частині виплати позивачу щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 120 грн. за 2007 р..

Однак, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що суди першої та апеляційної інстанції прийшли до помилкових висновків щодо обрахування та стягнення спірних сум на користь позивача, оскільки саме відповідач зобов'язаний здійснювати обрахування та виплату сум на оздоровлення, тому необхідно зобов'язати відповідача провести розрахунки, нарахування та виплату вказаних коштів за 2007р., виходячи з вимог ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про задоволення позовних вимог та визнання неправомірності дій відповідача при нарахуванні суми доплати на оздоровлення за 2007 р., однак, постанова суду першої інстанції підлягає зміні, в частині стягнення суми в розмірі 1980 грн. підлягає скасуванню із зобов'язанням Управління праці та соціального захисту населення Путивльської районної державної адміністрації Сумської області провести обрахування та виплату сум на оздоровлення ОСОБА_1 за 2007 рік відповідно до статті 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з п'яти мінімальних заробітних плат за відповідний період на час виплати.

Виходячи з наведених обставин та вимог п.4 ст. 223 КАС України ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню.

За таких обставин доводи касаційної скарги висновки суду першої інстанції спростовують частково в частині задоволення позовних вимог обрахування судом та стягнення сум виплат, а касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанції порушили норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення помилкових рішень судами першої та апеляційної інстанції в частині стягнення з відповідача відповідної суми на оздоровлення, яке в цій частині підлягає скасуванню з винесенням нової постанови. При цьому колегія зазначає, що відповідно до вимог ст. 220 КАС України рішення судів першої та апеляційної інстанції переглядається колегією в межах касаційної скарги.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 225, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2008 року скасувати.

Постанову Путивльського районного суду Сумської області від 20 грудня 2007 року змінити: постанову Путивльського районного суду Сумської області від 20 грудня 2007 року в частині стягнення з Управління праці і соціального захисту населення Путивльської районної державної адміністрації Сумської області на користь ОСОБА_1 щорічну допомогу на оздоровлення за 2007 рік в сумі 1980 грн. скасувати, в цій частині позову винести нову постанову.

Зобов'язати Управління праці і соціального захисту населення Путивльської районної державної адміністрації Сумської області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 недоотриманих сум на оздоровлення за 2007 рік відповідно до статті 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з п'яти мінімальних заробітних плат на час їх виплат за відповідний період з урахуванням проведених виплат.