Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

суддів – Смоковича М.І.

Горбатюка С.А.

Весельської Т.Ф.

Гашицького О.В.

Мироненка О.В. (суддя –доповідач)

провівши розгляд справи в порядку письмового провадження за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Павлоградської міської ради Дніпропетровської області про визнання неправомірними дій, сплату недорахованих сум виплат допомоги на народження дитини та стягнення моральної шкоди за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Павлоградської міської ради Дніпропетровської області на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду 27 січня 2009 року,

У жовтні 2008 року позивачка звернулася в суд із позовом до Управління праці та соціального захисту населення Павлоградської міської ради Дніпропетровської області про визнання неправомірними дій, сплату недорахованих сум виплат допомоги на народження дитини та стягнення моральної шкоди. Свої вимоги мотивує тим, що відповідно до положень Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми" (2811-12) вона перебуває на обліку у відповідача, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_1 у неї народився син ОСОБА_2. Відповідачем, як органом, який призначає та здійснює виплати державної допомоги сім’ям з дітьми було призначено їй одноразова допомога при народженні сина. Крім того, вона отримувала державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Відповідач керуючись нормами законів, які визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року (v0a6p710-07) по справі №29/2007, невірно нарахував та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Вважає дії відповідача такими, що не відповідають вимогам ст.ст. 12, 15 Закону України. "Про державну допомогу сім’ям з дітьми", порушують її конституційні права на гарантовані державою матеріальну підтримку материнства і соціальний захист.

Постановою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 грудня 2008 року позов задоволено частково.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, представник відповідача звернувся із заявою про апеляційне оскарження судового рішення та апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції щодо скасування зазначеного вище рішення.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2009 року апеляційну скаргу представника відповідача повернуто.

Не погоджуючись із ухвалою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що наданій довіреності Селівановій О.В., як представнику Управління праці та соціального захисту населення Павлоградської міської ради Дніпропетровської області не має повноважень на оскарження судового рішення та на підписання заяви про апеляційне оскарження судового рішення та апеляційної скарги.

Відповідно до ч.3 ст. 58 КАС України документом, що підтверджує повноваження представника органу, підприємства, установи, організації є довіреність, що видається від імені цього органу. Підприємства, установи або організації за підписом керівника або іншої уповноваженої на те законом, положенням, статутом особи і засвідчуються печаткою.

Згідно ч.2 ст. 59 КАС України представник, який бере участь в адміністративному процесі має право повністю або частково відмовитися від адміністративного позову, визнати адміністративний позов, змінити адміністративний позов, досягнути примирення, передати повноваження представника іншій особі (передоручення), оскаржити судове рішення, якщо право на вчинення кожної із цих дій спеціально обумовлене у виданій йому довіреності.

Судом встановлено, що представником Управління праці та соціального захисту населення Павлоградської міської ради Дніпропетровської області Селівановою О.В. 12.12.2008 року подано заяву про апеляційне оскарження судового рішення та 29.12.2008 р. подано апеляційну скаргу. Вказані заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга підписані представником Управління праці та соціального захисту населення Павлоградської міської ради Дніпропетровської області Селівановою О.В. з посиланням на довіреність від 10.09.2008 р. за №3646/07, яка знаходиться в матеріалах справи (а.с.21), іншого оформленого належним чином документу про свої повноваження, представником відповідача разом з заявою про апеляційне оскарження та апеляційною скаргою не додано.

В ухвалі від 27 січня 2009 року суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що надані представнику Селівановій О. В. в довіреності Управління права на передачу справи на розгляд судів апеляційної інстанції та на підписання заяв, клопотань, заперечень, скарг не можуть визнаватися повноваженнями на вчинення дій, визначених у ч. 1 ст. 185 та ч. 6 ст. 187 КАС України, оскільки підписання повноважною особою заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції є чітко визначеними КАС України (2747-15) процесуальними діями, які мають право вчиняти лише суб’єкти апеляційного оскарження.

Ухвалюючи рішення, суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що в довіреності від 10.09.08. за № 3646/07 зазначене право представника Селіванової О.В. не тільки на передачу справи на розгляд судів апеляційної інстанції, підписання заяв, клопотань, заперечень, скарг, а й право на користування іншими процесуальними правами. Тобто, представник може користуватися процесуальними правами, що визначені також Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) . Пунктом 10 ч. 3 ст. 49 КАС України передбачено, що особи, які беруть участь у справі, мають право оскаржувати судові рішення у частині, що стосується їхніх інтересів. Отже, заява на апеляційне оскарження та апеляційна скарга подані до суду уповноваженою особою, яка має право вчиняти процесуальні дії, визначені Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) .

Таким чином, суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки тому, що матеріали справи не містять відомостей, які б переконливо свідчили про пропущення відповідачем подачі заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, а відтак ним передчасно прийнято рішення щодо повернення апеляційної скарги.

З огляду на викладене, ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає обставинам справи наданим доказам та нормам процесуального права і тому вона підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 КАС України, колегія суддів -,

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Павлоградської міської ради Дніпропетровської області задовольнити.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду 27 січня 2009 року скасувати.

Справу направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про прийняття скарги.

Ухвала оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 237 КАС України.