К-10033/08 Про визнання дій неправомірними та стягнення недонарахованих сум щорічної допомоги на оздоровлення - 16.06.2009 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за касаційною скаргою управління праці та соціального захисту населення Кіровської міської ради Донецької області на постанову Кіровського міського суду Донецької області від 3 квітня 2008 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Кіровської міської ради Донецької області про визнання дій неправомірними, стягнення недонарахованих сум щорічної допомоги на оздоровлення, -

У листопаді 2007 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до управління праці та соціального захисту населення Кіровської міської ради Донецької області про визнання дій неправомірними, стягнення недонарахованих сум щорічної допомоги на оздоровлення за 2003-2007 р.р. в загальній сумі 5983 грн. відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інваліду 3 групи внаслідок захворювання, отриманого при ліквідації аварії на Чорнобильської АЕС.

Позовні вимоги мотивовані тим, що він має статус постраждалого від наслідків Чорнобильської катастрофи 1 категорії і являється інвалідом ІІІ групи. Відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" йому передбачена щорічна допомога на оздоровлення в розмірі чотирьох ____________________________________________________________________

Справа № К-10033/08 Доповідач: Леонтович К.Г

мінімальних заробітних плат, однак відповідач проводив вказані виплати меншому розмірі на підставі постанов КМУ № 836 від 26.07.1996 р. (836-96-п) та № 562 від 12.07.2005 р. (562-2005-п) , що порушує його конституційні права на соціальний захист.

Постановою Кіровського міського суду Донецької області від 3 квітня 2008 року позовні вимоги задоволені частково. Визнана відмова управління праці та соціального захисту населення Кіровської міської ради сплатити ОСОБА_1 заборгованість з виплат щорічної допомоги на оздоровлення за 2003-2005,2007 роки неправомірною. Стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 4573грн. недоплаченої суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2003-2005,2007 роки. Відмова про стягнення допомоги за 2006 р. судом мотивована зупиненням дії Закону України №796-ХІІ (796-12) в частині виплати спірних компенсацій Законом України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" (3235-15) .

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2008 року постанова Кіровського міського суду Донецької області від 3 квітня 2008 року скасована, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково. Визнана неправомірною відмова управління праці та соціального захисту населення Кіровської міської ради Донецької області щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 заборгованості щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік, стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 недоплачену суму щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік у розмірі 1510 грн., в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій управління праці та соціального захисту населення Кіровської міської ради Донецької області звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 має статус постраждалого від наслідків Чорнобильської катастрофи 1 категорії, та інваліда 3 групи, який користується правами та пільгами, передбаченими Законом України "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) , в тому числі відповідно до ст.48, виплати щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 4-х мінімальних заробітних плат. В порушення наведеної норми Закону відповідачем виплачувалася щорічна допомога на оздоровлення відповідно до постанов Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 р. (836-96-п) та № 562 від 12.07.2005 р. (562-2005-п) у твердій грошовій сумі. Вказана допомога позивачу виплачувалася; за 2003 рік - 22 березня 2004 року в розмірі 21,50 грн., за 2004 рік - 3 лютого 2005 року в сумі 6,98 грн. та 3 березня 2005 року в розмірі 14,52 грн., за 2005 рік - 30 вересня 2005 року в розмірі 59,47 грн., 12 жовтня 2005 року в розмірі 9,03 грн., 07 грудня 2005 року в розмірі 21,50 грн., а всього 90 грн., за 2006 рік -15 червня 2006 року в розмірі 50 грн. та 14 липня 2006 року в розмірі 40 грн., а всього 90 грн., за 2007 рік - 21 березня 2007 року в розмірі 90 грн..

ОСОБА_1 20 вересня 2007 року звернувся до УПСЗН з заявою про виплату йому заборгованості з щорічної допомоги на оздоровлення, 20 вересня 2007 року начальник УПСЗН листом № 01-17/2672 відмовив позивачу у виплаті йому заборгованості з щорічної допомоги на оздоровлення з причин.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, послався на ті обставини, що розмір допомоги, встановленої постановами Кабінету Міністрів України, суперечить розмірам допомоги, обчисленим згідно ст. 48 Закону України № 796-ХІІ. Законами, якими встановлений розмір мінімальної заробітної плати на 2003-2007 роки, ніяких обмежень щодо застосування в розрахунках щорічної допомоги на оздоровлення мінімальної заробітної плати не встановлено. Виходячи з загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягає застосуванню ст. 48 Закону України № 796-ХІІ, з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати. Водночас при відмові в задоволенні позовних вимог щодо стягнення допомоги на оздоровлення за 2006 року суд першої інстанції посилається на зупинення дії ст. 48 Закону України № 796-ХІІ Законом України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" (3235-15) .

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи постанову суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги в частині щодо визнання неправомірними дій відповідача та стягнення недоплаченої допомоги на оздоровлення за 2007 рік послався на ті обставини, що на підставі пункту 30 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", яким зупинена на 2007 рік дія в частині виплати компенсації і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати - абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого, сьомого частини четвертої та частини сьомої ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України № 6-рп від 09.07.2007 року. При відмові в задоволенні позовних вимог щодо визнання неправомірними та стягнення спірних доплат за 2003-2005 р.р. апеляційний суд послався на вимоги ст.ст. 99, 100 КАС України та відмовив у позову у зв'язку з пропуском строку на звернення до суду.

Колегія суду частково погоджується з висновками суду апеляційної інстанції.

Згідно обставин справи ОСОБА_1 як постраждалий від наслідків Чорнобильської катастрофи І категорії і являючись інвалідом ІІІ групи внаслідок захворювання, отриманого при ліквідації аварії, відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має право на отримання щорічної допомога на оздоровлення в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.

Відповідно до ст. 19 Конституції України суб'єкти владних повноважень зобов'язані діяти лише на підставі та в межах наданих повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України (254к/96-ВР) та іншими Законами України.

Відповідно п. 2 Постанови КМУ "Про затвердження Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 20.09.2005 року № 936 (936-2005-п) розпорядниками бюджетних коштів вищого рівня за програмами визначаються Міністерство праці та соціальної політики АРК, головні управління праці та соціального захисту населення обласних, головне управління соціального захисту населення Київської міської, управління праці та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій, виконкомів міських, районних у містах рад, Фонд соціального захисту інвалідів. Згідно п.п. 3.4 Постанови встановлено, що нарахування та виплати компенсацій, допомоги певних видів, передбачених Законом України "Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) проводиться управліннями праці та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій, виконкомів міських, районних у містах рад. Судами попередніх інстанції вірно встановлено, що обов'язок щодо виплати спірних сум покладено саме на вказані органи і стягнення заборгованості з виплат допомоги на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи повинні здійснюватись з рахунків управлінь праці та соціального захисту населення.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що Управління праці та соціального захисту населення Путивльської районної державної адміністрації Сумської області виплатило позивачу допомогу на оздоровлення не у відповідності із ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а у твердій грошовій сумі, визначеній постановою КМУ № 836 від 26.07.1996 р. (836-96-п) за 2003-2005 р.р. За 2006 р. на час виплати позивачу спірної суми діяли обмеження ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" встановлені Законом України "Про державний бюджет на 2006 р." (3235-15) Виходячи з обставин справи суд апеляційної інстанції прийшов до обґрунтованих висновків про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення спірних сум а 2003-2005 р.р. з підстав пропуску строку для звернення до суду згідно ст. 99 КАС України.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції в частині визнання неправомірними дій посадових осіб Управління праці та соціального захисту населення Путивльської районної державної адміністрації щодо виплати суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2003-2005 р.р. у розмірах, встановлених постановами КМУ № 836 (836-96-п) та № 562 (562-2005-п) від 12.07.2005 р., виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами та необхідності застосування при виплаті спірних сум за вказаний період ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-ХП та законів України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2003-2005 роки, разом з тим відмова апеляційного суду в задоволенні позовних вимог в цій частині за пропуском строку звернення до суду відповідає вимогам ст.ст. 99, 100 КАС України, при цьому апеляційний суд обґрунтовано послався як на підставу відмови в позові на наполягання відповідача відмови в задоволенні позову в тому числі і з цих підстав, позивач не звертався із заявою про поновлення строку на звернення до суду.

До вірних висновків суди прийшли і при відмові в задоволенні позову в частині стягнення допомоги на оздоровлення за 2006 р. оскільки дія ст. 48 Закону України № 796-ХІІ була зупинена Законом України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" (3235-15) , який не був визначений неконституційним і діяв у часі при виплаті спірної суми за 2006 р.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду апеляційної інстанції, які ґрунтуються на законодавчих нормах. Виходячи з наведеного постанова суду апеляційної інстанції в задоволенні позовних вимог в частині відмови стягнення щорічної доплати на оздоровлення за 2003-2005, 2006 роки підлягає залишенню без змін.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновками апеляційного суду щодо неправомірності дій відповідача при виплаті позивачу доплати на оздоровлення за 2007 р. та зобов'язання провести доплату відповідно до вимог ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Відповідно до п. 30 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" дія ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" зупинена на 2007 рік. Згідно з рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007р. N 6-рп/2007 (v0a6p710-07) зупинення дії ст. 48 Закону України № 796-ХП, передбачене п.30 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" визнане таким, що не відповідає Конституції України (254к/96-ВР) , тобто є неконституційним.

Згідно обставин справи позивачу була виплачена допомога на оздоровлення згідно заяви останнього 21 березня 2007 року в розмірі 90 грн., виходячи з положень постанови КМУ № 562 від 12.07.2005 р. (562-2005-п) Отже на час виплати спірної суми за 2007 р. діяли два рівнозначні Закони, а саме: Закон України "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) та Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) . Виходячи з пріоритетності дії Закону того, який прийнятий пізніше та що суб'єкти владних повноважень зобов'язані діяти лише на підставі і в межах наданих повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України (254к/96-ВР) та іншими Законами України, відповідач при нарахуванні позивачу допомоги на оздоровлення у березні 2007 р. повинен був застосовувати положення діючого на той період Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 р." (489-16) , оскільки зупинення дії ст. 48 Закону № 796-ХІІ відповідно до Закону України №498-V (498-16) визнане неконституційним рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 (v0a6p710-07) р..

Враховуючи вищенаведене дії відповідача по виплаті щорічної грошової допомоги у розмірах, встановлених Законом України "Про державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) , не можна визнати неправомірними, оскільки норми вказаних законів мають пріоритет над нормами Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) на час виплати вказаної допомоги.

Посилання судів на рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 (v0a6p710-07) , яким визнані неконституційними положення Закону України "Про Державний бюджет України 2007 рік" (489-16) , не приймаються судом касаційної інстанції, вказане рішення було прийняте після виплати Голоімову В.О. допомоги на оздоровлення.

Виходячи з наведеного колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що суди першої та апеляційної інстанції прийшли до помилкових висновків щодо визнання неправомірною відмову Управління праці та соціального захисту населення Кіровської міської ради Донецької області щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 заборгованості щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік, та стягнення з відповідача за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 недоплачену суму щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік у розмірі 1510,0 грн..

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов до вірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог щодо визнання неправомірності дій відповідача при нарахуванні суми доплати на оздоровлення за 2003-2005,2006 р.р., постанова суду апеляційної інстанції в цій частині підлягає залишенню без змін. Однак, постанова суду апеляційної інстанції підлягає зміні, в частині визнання неправомірною відмову відповідача відносно виплати заборгованості щорічної допомоги на оздоровлення та щодо стягнення заборгованості за 2007 р. в сумі 1510 грн. підлягає скасуванню з відмовою в задоволенні позову в цій частині, оскільки на час виплати вказаної суми відповідач діяв в межах наданих повноважень, а виходячи з положень ст.152 Конституції моральна чи матеріальна шкода, заподіяно особам актами, що визнані неконституційними підлягає відшкодуванню у встановленому законом порядку.

За таких обставин доводи касаційної скарги висновки суду апеляційної інстанції спростовують частково в частині задоволення позовних вимог, а касаційна скарга підлягає частковому задоволенню. Вимоги касатора щодо скасування постанови суду першої інстанції не підлягають задоволенню, так як судом апеляційної інстанції скасоване рішення суду першої інстанції.

Згідно ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що обставини справи встановлені повно і правильно, але суд апеляційної інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення помилкового рішення в частині визнання неправомірною відмову відповідача відносно виплати заборгованості позивачу щорічної допомоги на оздоровлення та щодо стягнення заборгованості за 2007 р. в сумі 1510 грн., яке в цій частині підлягає скасуванню з винесенням нової постанови та відмовою в задоволенні позову в цій частині за безпідставністю заявлених позовних вимог. При цьому колегія зазначає, що відповідно до вимог ст. 220 КАС України рішення судів першої та апеляційної інстанції переглядається колегією в межах касаційної скарги.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 225, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Кіровської міської ради Донецької області задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2008 року змінити: постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2008 року в частині визнання неправомірною відмову управління праці та соціального захисту населення Кіровської міської ради Донецької області щодо виплати ОСОБА_1 заборгованості щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік та стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Кіровської міської ради Донецької області за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 недоплаченої суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік у розмірі 1510 грн. скасувати, в цій частині позову винести нову постанову.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Кіровської міської ради Донецької області про визнання неправомірною відмову щодо виплати заборгованості щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік та стягнення недоплаченої суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік у розмірі 1510 грн. відмовити.