Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1до Управління Пенсійного фонду (далі - УПФ) України в Оболонському районі м. Києва про перерахунок пенсії за касаційною скаргою УПФ України в Оболонському районі м. Києва на ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 08 квітня 2005 року,

У жовтні 2004 року ОСОБА_1. в Оболонському районному суді м. Києва пред'явила позов до УПФ України в Оболонському районі м. Києва про перерахунок пенсії.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що є інвалідом 1-ої групи та перебуває на утриманні держави як пенсіонер з 28 серпня 1974 року. З серпня 2003 року по серпень 2004 року їй було виплачено 2305,79 грн. пенсії.

Зазначала, що статтею 46 Конституції України визначено, що пенсія має забезпечувати рівень життя не нижче від прожиткового мінімуму встановленого законом. Однак, розмір виплаченої їй пенсії в зазначений період є меншим від затвердженого законом розміру прожиткового мінімуму. За період з серпня 2003 року по серпень 2004 року їй мало бути виплачено 3617,52 грн. пенсії.

Просила визнати незаконними дії відповідача що виразились в неповній виплаті їй пенсії та стягнути на її користь 1311,73 грн. недоплаченої пенсії та моральну шкоду.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 28 грудня 2004 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1. відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 08 квітня 2005 року апеляційну скаргу ОСОБА_1. задоволено.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 28 грудня 2004 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до того ж суду.

У касаційній скарзі УПФ України в Оболонському районі м. Києва вказує на те, що рішення судом апеляційної інстанцій прийняте з порушенням вимог матеріального та процесуального права, просить його скасувати та залишити в силі рішення Оболонського районного суду м. Києва від 28 грудня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та повертаючи справу на новий розгляд виходив з того, що судом не з'ясовані обставини, які мають значення для вирішення заявленого спору і тим самим порушені вимоги статей 15 та 196 Цивільного процесуального кодексу України 1963 року (далі - ЦПК України 1963 (1501-06) року).

Такий висновок є правильним, оскільки він відповідає вимогам чинного законодавства.

Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_1. просила стягнути недоплачену пенсію в розмірі 1311,73 грн. за період з серпня 2003 року по серпень 2004 року та моральну шкоду, розмір якої не був визначений.

Згідно з протоколом судового засідання суду першої інстанції представник позивача в судових дебатах змінив позовних вимог і просив стягнути з відповідача недоплачену пенсію в сумі 2953,58 грн. та відшкодувати моральну шкоду в сумі 1000 євро.

Разом з тим, заява ОСОБА_1. про збільшення позовних вимог в матеріалах справи відсутня.

Змінені вимоги позивача не були предметом розгляду суду першої інстанції і відповідні обставини не з'ясовувалися та не перевірялися докази.

Між тим, відповідно до статті 196 ЦПК України 1963 року, якщо суд під час судових дебатів визнає за необхідне з'ясувати нові обставини, що мають значення для справи, або дослідити нові докази, він постановляє ухвалу про поновлення розгляду справи по суті.

Суд першої інстанції не виконав вимог процесуального закону й допустив неповноту розгляду справи. Суд апеляційної інстанції з цих підстав правомірно скасував рішення суду першої інстанції та направив справу на новий судовий розгляд.

Рішення апеляційного суду є законним і обґрунтованим.

Доводи касаційної скарги не містять у собі посилань на наявність порушень чинного законодавства, які є підставами для висновку про те, що судом неправильно застосовані норми матеріального чи процесуального права і що призвело або могло призвести до ухвалення незаконного та необґрунтованого судового рішення.

Відповідно частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без зміни, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення, підстав для його скасування чи зміни немає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 222, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 08 квітня 2005 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1до Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва про перерахунок пенсії - без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена у випадку та з підстав, передбачених статями 236, 237 Кодексу адміністративного судочинства України, до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами, протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.