Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи за скаргою ОСОБА_3на розпорядження голови Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації за касаційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2- представників ОСОБА_3. на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 26 квітня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 27 січня 2005 року,

У листопаді 2003 року ОСОБА_3. звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва із скаргою на розпорядження голови Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації.

Скаргу обґрунтовувала тим, що оскаржуваним пунктом 2 розпорядження голови Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації від 27 жовтня 2003 року № 1777 "Про проведення ремонтно-відновлювальних робіт в квАДРЕСА_1" визначено комунальному підприємству по утриманню житлово-комунального господарства району забезпечити доступ в кв. 23 для виконання пункту 1 цього розпорядження, для виконання ремонтно-відновлюваних робіт міжповерхового перекриття між квартирами № 20 та 23

Вважає, що даний пункт порушує її право власності в частині позбавлення її права користування та володіння кв. АДРЕСА_1

Просила задовольнити вимоги її скарги, визнавши зазначений пункт розпорядження недійсним.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 26 квітня 2004 року, залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 27 січня 2005 року, в задоволенні скарги ОСОБА_3. відмовлено.

У касаційній скарзі представники ОСОБА_3. - ОСОБА_1, ОСОБА_2. вказують на те, що рішення судами першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням вимог матеріального та процесуального права, просять їх скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до статті 152 Житлового кодексу України, згідно з якою переобладнання і перепланування жилого будинку (квартири), що належить громадянинові на праві приватної власності, провадяться з дозволу виконавчих комітетів місцевих рад, які здійснюють контроль за утриманням будинків (квартир), що належать громадянам.

Отже, суб'єкт оскарження, як орган виконавчої влади, мав право видавати розпорядження з питань, пов'язаних із здійсненням контролю за утриманням жилих будинків.

Пунктом 2 розпорядження голови Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації від 27 жовтня 2003 року № 1777 "Про проведення ремонтно-відновлювальних робіт в квАДРЕСА_1" Комунальному підприємству по утриманню житлово-комунального господарства району не було надано дозволу на незаконне проникнення в жиле приміщення, яке належить ОСОБА_3., а лише було зобов'язано останнього у встановленому порядку вирішити питання доступу до квартири.

Питання доступу до квартири має вирішуватися відповідно вимог чинного законодавства.

Таким чином, суди попередніх інстанцій правильно вказали на те, що підстав для визнання недійсним відповідного пункту розпорядження суб'єкта оскарження немає.

Рішення суду першої інстанції та апеляційного суду є законними і обґрунтованими.

Доводи касаційної скарги не містять у собі посилань на наявність порушень чинного законодавства, які є підставами для висновку про те, що судами неправильно застосовані норми матеріального чи процесуального права і що призвело або могло призвести до ухвалення незаконного та необґрунтованого судового рішення.

Відповідно частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без зміни, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки суд першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, підстав для їх скасування чи зміни немає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 222, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2- представників ОСОБА_3залишити без задоволення, а оскаржувані на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 26 квітня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 27 січня 2005 року в адміністративній справі за скаргою ОСОБА_3на розпорядження голови Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації - без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена у випадку та з підстав, передбачених статями 236, 237 Кодексу адміністративного судочинства України, до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами, протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.