К-12069/09 Про зобов’язання провести державну реєстрацію права власності на групу об’єктів цегельного заводу - 14.10.2009 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою приватного підприємства "Надра" на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2009 року у справі №16/2164-А/5025 за позовом Приватного підприємства "Надра" до Державного підприємства "Шепетівське бюро технічної інвентаризації", за участю товариства з обмеженою відповідальністю "Левада-2003" та сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Чотирбоківське", про спонукання суб’єкта владних повноважень до вчинення дії, -

У квітні 2007 року ПП "Надра" звернулось до суду з позовом, в якому просило зобов’язати ДП "Шепетівське бюро технічної інвентаризації БТІ" провести державну реєстрацію права власності на групу об’єктів цегельного заводу, що знаходяться в с.Чотирбоки Шепетівського району Хмельницької обл., які були придбані позивачем на біржових торгах.

Позивач свої вимоги обґрунтовував тим, що відмовляючи в проведенні державної реєстрації права власності на об’єкт нерухомості БТІ безпідставно вказало причиною відмови обов’язковість нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу та необхідність його первинної реєстрації.

Постановою господарського суду Хмельницької області від 18 квітня 2008 року позов задоволено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2009 року постанова суду першої інстанції скасована та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В касаційній скарзі ПП "Надра" просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, та залишити в силі постанову суду першої інстанції, яку вважає законною та обґрунтованою.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 182 Цивільного кодексу України державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом.

Тобто, зазначений орган виконує делеговані державою повноваження по проведенню державної реєстрації .

Отже, в розумінні статті 3 Кодексу адміністративного кодексу України дана справа відноситься до адміністративної юрисдикції і підсудна Вищому адміністративному суду України як суду касаційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, мотивував своє рішення тим, що відповідно до вимог ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу нерухомого майна підлягає нотаріальному посвідченню; доказів проведення первинної реєстрації сторонами не представлено, а в самому тексті біржового договору відсутня конкретна адреса об’єктів нерухомості, а тому відповідач підставно відмовив в проведенні державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Однак, з таким висновком суду апеляційної інстанції погодитись не можна з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 14.09.2006р. Державним підприємством "Шепетівське бюро технічної інвентаризації" було виготовлено технічну документацію на об’єкти цегельного заводу, що знаходяться в с.Чотирбоки Шепетівського району Хмельницької області, які в послідуючому були придбані позивачем на біржових торгах.

Тобто, технічна документація на об’єкти цегельного заводу в с.Чотирбоки Шепетівського району була виготовлена відповідачем у справі ще до укладення біржового договору.

Відповідно до Протоколу проведення біржових торгів (аукціону) на Шепетівській філій Хмельницької обласної товарної біржі від 19 жовтня 2006 року №28, переможцем біржових торгів по придбанню майна-приміщень будівель цегельного заводу, який знаходиться в с.Чотирбоки Шепетівського району Хмельницької області, визнано ПП "Надра".

Слід зазначити, що на біржові торги у жовтні 2006 року було виставлено об’єкти цегельного заводу сільськогосподарського ТОВ "Чотирбоківське", ліквідатором якого ухвалою господарського суду Хмельницької області від 19.06.2006р було призначено арбітражного керуючого Коршака Л.А., повноваження якого припинені 18.02.2008р.

24 жовтня 2006 року між СТОВ "Чотирбоківське"в особі ліквідатора Коршака Л.А. та ПП "Надра" був укладений договір купівлі-продажу № 24 нерухомого майна, посвідчений Шепетівською філією Хмельницької обласної товарної біржі, відповідно до умов якого позивач придбав групу об’єктів цегельного заводу, що знаходяться в с.Чотирбоки Шепетівського району.

Не можна залишити поза увагою, що рішенням господарського суду Хмельницької області від 19.06.2006р. у справі №17/6583 в позові ТОВ "Левада-2003" до ПП "Надра" та сільськогосподарського ТОВ "Чотирбоківське" про визнання недійсним договору №24 купівлі-продажу нерухомого майна від 24 жовтня 2006 року - відмовлено.

Отже, біржовий договір №24 від 24.10.2006р. купівлі-продажу обєктів цегельного заводу в с. Чотирбоки судом недійсним не визнаний.

Тобто, біржовий договір №24 від 24.10.2006р. є чинним, ПП "Надра" на законних підставах набуло право власності на об’єкти цегельного заводу в с. Чотирбоки .

Позивач 19.03.2008р. звернувся до ДП "Шепетівське БТІ" із заявою про реєстрацію права власності на придбаний об’єкт, однак рішенням реєстратора від 20.03.2008р. у проведенні реєстрації було відмовлено, при цьому підставами для відмови слугували вимоги п. 6 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затв. наказом Міністерства юстиції України від 28.01.2003р. №6/5 (z0066-03) , а саме: відчуження нерухомого майна відбулося без первинної реєстрації, а реєстрацію переходу права власності неможливо провести без первинної реєстрації прав власності; в договорі купівлі-продажу відсутня юридична адреса, за якою знаходиться об’єкт; відповідно до ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу нерухомого майна укладається в письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та реєстрації.

Згідно вимог ст.. 328 Цивільного кодексу України (435-15) право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 182 ЦК України встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду.

Згідно вимог ст.. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" (1952-15) підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, зокрема є договір купівлі-продажу нерухомого майна, зареєстрований на біржі в установленому порядку.

Підставами для державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у відповідності до вимог ст. 18 цього Закону є заяви правоволодільця (правонабувача), сторін (сторони) правочину, за яким виникло речове право, або уповноважених ними (нею) осіб.

Слід також зазначити, що відповідно до ч.2 ст. 15 Закону України "Про товарну біржу" угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.

Згідно статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" у державній реєстрації права може бути відмовлено в разі, якщо:

заявлене право не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону;

нерухоме майно або більша за площею його частина перебуває в іншому реєстраційному (кадастровому) окрузі;

із заявою про державну реєстрацію звернулася особа, яка відповідно до цього Закону не може бути суб'єктом права власності на даний об'єкт нерухомого майна або представником такого суб'єкта;

подані документи не відповідають вимогам, установленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують;

заяву про державну реєстрацію права власності відповідно до правочину про відчуження нерухомого майна було подано після державної реєстрації обмежень, вчинених щодо цього майна;

заявлене право власності або інше речове право вже зареєстроване.

Відмова в державній реєстрації прав із підстав, зазначених в абзаці четвертому частини першої цієї статті, не позбавляє особу права повторно звернутися із заявою за умови усунення підстав для відмови у державній реєстрації прав.

Відмова у державній реєстрації прав з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.

Отже, відмовляючи в проведенні реєстрації права власності на групу об’єктів цегельного заводу, що знаходяться в с.Чотирбоки Шепетівського району Хмельницької області,. відповідач діяв всупереч вимог зазначених вище норм чинного законодавства.

Крім того, як зазначалось вище, біржовий договір купівлі-продажу №24 не визнаний нечинним та не скасований у встановленому Законом порядку, а відповідно до приписів ст. 15 Закону України "Про товарну біржу" угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.

Отже, відповідач безпідставно відмовив позивачеві в державній реєстрації його прав, які виникли на підставі чинного біржового договору купівлі-продажу.

Згідно положень частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що зазначеним вимогам Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" (1952-15) оскаржувані дії відповідача не відповідають, а тому підставно задовольнив позов.

Разом з тим апеляційний суд помилково скасував правильну по суті постанову суду першої інстанції, яка відповідає нормам матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та ухвалена з додержанням норм процесуального права.

Оскільки апеляційний суд під час розгляду справи неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, а суд першої інстанції вирішив спір з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому зазначена обставина відповідно до ч.1 ст.226 КАСУ є підставою для скасування ухваленої у справі постанови апеляційного суду, та залишення в силі рішення суду першої інстанції

Керуючись ст.ст. 221, 223, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу приватного підприємства "Надра" задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2009 року скасувати.

Постанову господарського суду Хмельницької області від 18 квітня 2008 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, у строки та порядку, визначених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.