Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Брайка А.І.

Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька на постанову господарського суду Донецької області від 19.07.2007 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.10.2007

у справі №7/32а

за позовом Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго"

до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

Обласне комунальне підприємство "Донецьктеплокомуненерго" м. Донецьк звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення № 0005311640/0 від 24.07.2006 про зобов’язання сплатити штраф в розмірі 20% в сумі 20745, 40 грн. за затримку на 89 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання по податку на додану вартість в сумі 103727 грн.

Постановою господарського суду Донецької області від 19.07.2007 позов задоволено повністю.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.10.2007 постанову господарського суду Донецької області від 19.07.2007 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції Державна податкова інспекція у Ворошиловському районі м. Донецька оскаржила їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати постанову господарського суду Донецької області від 19.07.2007 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.10.2007 та ухвалити нове яким в задоволенні позову відмовити.

Касаційні скарги вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанції при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої та апеляційної інстанції, Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька було проведено виїзну планову комплексну документальну перевірку з питань своєчасності сплати податкового зобов'язання по ПДВ та складено акт № 634/15-3/03337119 від 19.07.2006.

За результатами перевірки встановлено порушення вимог п.п. 5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами": при терміну сплати 21.09.2005 узгодженої суми податкового зобов’язання по ПДВ по декларації по податку на додану вартість за уточнюючим розрахунком, наданим на суму 103727 грн., фактично сплачено 19.12.2005, з порушенням граничного строку сплати суми узгодженого податкового зобов’язання на 89 календарних днів.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, позивач сплатив податкові зобов’язання по ПДВ за листопад 2005 в сумі 1906583 грн. згідно платіжного доручення № 383 від 19.12.2005.

Згідно облікової картки позивача, відповідачем змінено напрямок платежу, визначену позивачем в платіжному дорученні, та направила суму ПДВ в розмірі 103727 грн. на погашення податкового боргу по ПДВ за уточнюючим розрахунком по декларації за листопад 2003 у зв’язку з самостійним виправленням самостійно виявлених помилок, в якому заявлено збільшення суми, що підлягала сплаті до бюджету на 103727 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції про задоволення позову.

Згідно п.7.7 ст.7 Закону України "Про порядок погашення зобов’язану платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов’язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов’язковими платежами) і у рівних пропорціях.

Вказана норма не позбавляє платника податку права самостійно визначити джерела погашення узгоджених податкових зобов’язань відповідно п.7.1 ст. 7 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та від обов’язку самостійно сплатити суму податкового зобов’язання відповідно до п.5.3.1 п.5.3 ст.5 цього ж Закону.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанції стосовного того, що платником податку у платіжному дорученні № 383 від 19.12.2005 на суму 1906583 грн. було визначено призначення платежу - сплата податкового зобов’язання за листопад 2005 згідно протоколу погодження № 05/283 від 06.12.2005 та ст. 39 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік", відповідач не мав право самостійно змінювати призначення платежу та направляти зазначені кошти в рахунок сплати податкових зобов’язань інших податкових періодів.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька на постанову господарського суду Донецької області від 19.07.2007 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.10.2007 у справі №7/32а слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. - 220-1, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька відхилити.

Постанову господарського суду Донецької області від 19.07.2007 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.10.2007 у справі №7/32а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.