Колегія суддів судової палати з розгляду справ за зверненнями юридичних осіб Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Бим М.Є.(доповідач), Гончар Л.Я., Харченка В.В., Чалого С.Я., Черпіцької Л.Т.

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Кіровської міської ради на постанову Кіровського міського суду Луганської області від 13 лютого 2008 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2008 року у справі №2-а-60/08 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Кіровської міської ради про зобов'язання сплатити недоотриману щорічну грошову допомогу, - УПСЗН

В лютому 2008 року позивач звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати неправомірною відмову Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Кіровської міської ради Луганської області у виплаті одноразової грошової допомоги за 2002-2007 роки та стягнути недоотримані кошти, передбачені ч. 5 ст. 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту", як учаснику війни в сумі 5598,07 грн.

Постановою Кіровського міського суду Луганської області від 13 лютого 2008 року, зміненою постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2008 року, позов задоволено частково.

В касаційній скарзі Управління праці та соціального захисту населення Кіровської міської ради просить скасувати зазначені вище судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач є учасником війни, у зв'язку з чим та відповідно до вимог ч. 5 ст. 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" має право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" (1344-15) , мінімальна пенсія за віком з 01.01.2004 року встановлена в розмірі 92,45 грн.

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) , мінімальна пенсія за віком станом на 05.05.2007 року встановлена в розмірі 406 грн.

Фактично позивач отримала від управління праці та соціального захисту населення у 2005 р. - 50 грн., у 2006 р. - 50 грн., у 2007 році - 55 грн.

При цьому відповідач керувався положеннями ст. 44 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік", ст. 34 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік", ст. 30 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" ст. 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік".

Крім того, положення ст. 44 Закону України "Про Державний бюджет на 2004 рік" визнане неконституційним на підставі рішення Конституційного Суду України № 20-рп/2004 (v020p710-04) від 01.12.2004 року, а ст. 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", якою встановлювався розмір щорічної разової допомоги до 05 травня у розмірах менших, ніж передбачено Законом визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України у справі № 6-рп від 09.07.2007 р.

Конституційний Суд України дійшов висновку, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1,3 частині 2 статті 6, частині 2 статті 8, частині 2 статті 19, статтями 21, 22, пункту 1 частини 2 статті 92, частинами 1 та 2, 3 статті 95 Конституції України

Тобто, Верховна Рада України не має повноважень, при прийнятті Закону про Державний бюджет України на відповідний рік, включати до нього положення про внесення змін до чинних законів України, зупиняти дію окремих законів України та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.

За таких обставин суди дійшли правильного висновку про обґрунтованість позовних.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч.3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Кіровської міської ради відхилити, а постанову Кіровського міського суду Луганської області від 13 лютого 2008 року, змінену постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2008 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, у строки та порядку, визначених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.