Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого судді: Смоковича М. І.,

Суддів: Лиски Т. О.,

Бутенка В. І.,

Сороки М. О.,

Штульмана І. В.,

При секретареві - Возній І. П.,

З участю представника Державної судової адміністрації України Сказко І. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Державної судової адміністрації України про ухвалення додаткового судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України, Управління Державної судової адміністрації України в Чернігівській області, Чернігівського районного суду Чернігівської області про стягнення недоплаченої заробітної плати, -

У червні 2006 року ОСОБА_1 звернулася до Деснянського районного суду м. Чернігова з позовом до Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України, Управління Державної судової адміністрації України в Чернігівській області, Чернігівського районного суду Чернігівської області про стягнення недоплаченої заробітної плати у вигляді утриманого податку з доходів фізичних осіб в сумі 1900 грн.

Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 01 вересня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 13 грудня 2006 року, позов задоволено частково. Стягнуто з Державної судової адміністрації України на користь ОСОБА_1 недоплачену заробітну плату в розмірі 1789,74 грн., шляхом її списання з рахунку Державного бюджету України № 35213015004024, відкритого у Державному казначействі України, МФО 820172 "Виконання рішень судів на користь суддів". В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 29 січня 2009 року рішення судів попередніх інстанцій скасовано та у задоволенні позову відмовлено.

Державна судова адміністрація України подала заяву, в якій ставила питання про ухвалення додаткового рішення щодо повернення судового збору у розмірі 25,50 грн., сплаченого за розгляд касаційної скарги.

В обґрунтування доводів заяви позивач зазначав, що відповідно до пункту четвертого частини першої статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 21.01.1993 сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадку скасування в установленому порядку рішення суду, а згідно з ст. 17 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита" від 22.04.1993 повернення державного мита проводиться на підставі відповідної заяви платника.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи заяви про ухвалення додаткового рішення, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що вказана заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 87 КАС України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать: витрати на правову допомогу; витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Отже, процесуальним законом не передбачено, що судовий збір підлягає стягненню з іншої сторони у разі ухвалення рішення на користь суб'єкта владних повноважень.

Зважаючи на вищевикладене, у задоволенні заяви Державної судової адміністрації України про ухвалення додаткового судового рішення необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 165, 168 КАС України, колегія суддів,-

У задоволенні заяви Державної судової адміністрації України про ухвалення додаткового судового рішення відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.