Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі

суддів: Васильченко Н.В., Гордійчук М.П., Кравченко О.О., Леонтович К.Г., Матолича С.В.,

розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Керч на постанову Керченського міського суду від 11 січня 2008 року та постанову апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 19 березня 2008 року у справі №2-а-88/2007 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Керч про визнання рішення неправомірним, -

У грудні 2007 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Керч, в якому просила визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у підвищенні пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з 09.07.2007 р., а також зобов'язати відповідача щомісячно підвищувати пенсію за віком на 30 відсотків починаючи з 09.07.2007 р.

Постановою Керченського міського суду від 11 січня 2008 року позовні вимоги задоволені.

Постановою апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 19 березня 2008 року змінене рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат, шляхом стягнення з рахунку Державного казначейства України на користь позивача судові витрати у сумі 3,40 грн.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями Управління Пенсійного фонду України в м. Керч звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та залишити позовну заяву без розгляду, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи постанову про задоволення позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що позивач є пенсіонером за віком та дитиною війни, в зв'язку з чим відповідно до статей 6 і 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має право на отримання підвищення пенсії у розмірі 30 % мінімальній пенсії за віком за рахунок коштів Державного бюджету.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що громадянка України ОСОБА_1, яка народилася у 1935 році, є пенсіонером за віком, має статус дитини війни та право на отримання державних соціальних гарантій, передбачених Законом.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно з ст. 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007 (v0a6p710-07) положення п. 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", яким зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", визнані неконституційними.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли до вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо зобов'язання відповідача провести перерахунок пенсії та виплачувати її позивачу відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", у редакції чинній з 31.12.2007 р.

Разом з тим, в частині розподілу судових витрат до вірного висновку дійшов суд апеляційної інстанції щодо стягнення з рахунку Державного казначейства України на користь позивача судові витрати у сумі 3,40 грн.

Згідно ч.3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесено законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Керч - відхилити.

Постанову Керченського міського суду від 11 січня 2008 року та постанову апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 19 березня 2008 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України з підстав передбачених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді:

(підписи)

З оригіналом згідно

Суддя Вищого адміністративного