Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого – Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Голубєвої Г.К., Костенка М.І., Усенко Є.А.,

при секретарі: Рустам’яні Е.А.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Ференц і Ко – Рівне" ЗАТ "Транспортна компанія "Ференц і Ко" на постанову Господарського суду Рівненської області від 21.08.2006 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 29.11.2006 року по справі № 3/122 за позовом Дочірнього підприємства "Ференц і Ко – Рівне" ЗАТ "Транспортна компанія "Ференц і Ко" до Рівненської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

Постановою Господарського суду Рівненської області від 21.08.2006 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 29.11.2006 року, в задоволені позову Дочірнього підприємства "Ференц і Ко – Рівне" ЗАТ "Транспортна компанія "Ференц і Ко" до Рівненської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000782241/2/23-509 від 17.03.2004 року – відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, позивач 26.12.2006 року подав касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27.03.2007 року касаційна скарга прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.

В касаційній скарзі Дочірнього підприємства "Ференц і Ко – Рівне" ЗАТ "Транспортна компанія "Ференц і Ко" просить скасувати судові рішення та постановити нове – про задоволення позову посилаючись на неповне з’ясування судами обставин у справі, а саме, суди помилково визнали встановленим факт здійснення підприємством експорту послуг відповідно до агентської угоди від 23.06.2000 р. з оплатою в іноземній валюті.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, судові рішення – скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд з огляду на наступне.

Відмовляючи в задоволені позову суд першої інстанції, з висновком якого погодилась колегія апеляційного суду, вважав доведеним факт порушення позивачем декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належить резиденту України та знаходиться за її межами, що підтверджується накладними, які, на думку суду, є документами, які підтверджують фактичне виконання робіт або надання (отримання) послуг та оформляються раніше акту виконаних робіт. При цьому, відлік законодавчо встановленого терміну розрахунків за надані резидентом України нерезиденту послуги з перевезення пасажирів автомобільним транспортом розпочинається з наступного календарного дня після дня підписання накладної. Копії актів перевезення пасажирів на маршруті Варшава – Рівне з автостанцій, розташованих на території Польщі від 27.02.2001р.; 29.03.2001р.; 26.09.2001р.; 28.10.2001р.; 31.10.2001р.; 30.11.2001р.; 23.01.2002р.; 16.08.2002р.; 27.08.2002р. визнані судом такими, що не можуть бути належним доказом щодо предмету доказування.

З такими висновками суду в повній мірі погодитись не можна з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, за наслідками проведеної працівниками ДПІ у м. Рівне планової комплексної документальної перевірки Дочірнього підприємства "Ференс і Ко-Рівне" ЗАТ "Транспортна компанія Ференс і Ко" з питань дотримання вимог податкового законодавства, правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків та інших обов’язкових платежів за період з 01.07.2000р. по 01.07.2003р. податковим органом було складено акт від 09.12.2003 року, в якому, зокрема, податковий орган вказує на порушення позивачем вимог ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю", а саме, встановлено наявність дебіторська заборгованості валютних коштів за надані послуги по перевезенню пасажирів в міжнародному сполученні по маршруту Рівне-Варшава. Декларації про валютні цінності станом на 01.01.2001р., 01.04.2001р., 01.07.2001р. 01.10.2001р., 01.01.2002р., 01.04.2002р., 01.07.2002р., 01.10.2002р., 01.01.2003р., 01.04.2003р., 01.07.2003р. позивачем до ДПІ у м. Рівне не подавались.

На підставі акту перевірки відповідачем 11.12.2003 року прийнято податкове повідомлення-рішення за № 0000782241/0/23-509, яким позивачу визначено податкове зобов’язання за платежем – штраф за порушення резидентами строків декларування валютних цінностей та іншого майна в сумі 16133 грн.

За наслідками процедури апеляційного узгодження зазначеного повідомлення-рішення податковим органом 17.03.2004р. винесено повідомлення рішення № 0000782241/2/23-509 про застосування штрафних санкцій на ту ж саме суму та встановлено новий граничний строк їх сплати.

При цьому, матеріали справи свідчать про те, що надання транспортних послуг з міжнародних перевезень за маршрутом Рівне – Варшава через Луцьк і Люблін, Рівне – Варшава через Львів і Краків та в зворотніх напрямках здійснювались позивачем на підставі договору про сумісну діяльність з ВАТ "Рівненська пасажирська автостанція", згідно якого здійснювався продаж квитків на вказані маршрути на території України за українські гривні та агентської угоди від 23.06.2000р. з фірмою "ТRАНS-ТОURS" (Польща), яка здійснювала продаж квитків на вказані маршрути на території Польщі за польські злоті.

Відповідно до умов агентської угоди від 23.06.2000р. Агент ("ТRАНS-ТОURS" (Польща)) виступає представником Перевізника (Дочірнє підприємство "Ференс і Ко-Рівне" ЗАТ "Транспортна компанія Ференс і Ко") на території республіки Польща і здійснює господарську діяльність від імені та в інтересах Перевізника. Угодою визначені повноваження Агента, умови продажу послуг Перевізника на території Польща, права та обов’язки сторін, порядок розподілу доходів, отриманих Агентом, тощо.

Агентською угодою встановлено, що Агент здійснює діяльність по організації перевезення пасажирів транспортом Перевізника, здійснює розрахунки з пасажирами шляхом продажу квитків на автобуси Перевізника в польських злотах, веде реєстр проданих квитків утрьох екземплярах, один з яких передає Перевізнику через водіїв, що виконують рейс. Агент зобов’язаний кошти, які є власністю Перевізника, перерахувати в 3-х денний строк з моменту розпорядження Перевізника на його рахунок.

В період, який був предметом перевірки позивач застосовував нульову ставку по податку на додану вартість при наданні транспортних послуг з перевезення пасажирів за межами митного кордону України відповідно до п.п.6.2.4 п.6.2 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість".

Висновки про порушення позивачем вимог ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" були зроблені судами при неповному з’ясуванні обставин у справі.

Так, слід зазначити, що відповідно до ч.1 ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності – з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного терміну потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Згідно п.1.2 Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями затверджено постановою Національного банку України від 24.03.1999 № 136 (z0338-99) , зареєстровану в Міністерстві юстиції України 28.05.1999 за № 338/363 (z0338-99) за наявності декількох документів з різними датами підписання з метою контролю за дотриманням резидентом законодавчо встановлених строків розрахунків використовується той документ, який підтверджує фактичне виконання робіт або надання (отримання) послуг згідно з усіма умовами, передбаченими договором, і який підписано раніше.

Обґрунтовуючи свій висновок про те, що відлік законодавчо встановленого терміну розрахунків за надані резидентом України нерезиденту послуги з перевезення пасажирів автомобільним транспортом розпочинається з наступного календарного дня після дня підписання податкової накладної суди попередніх інстанцій посилаються на те, що накладна є документом, що підтверджує фактичне виконання робіт (в даному випадку – надання послуг з перевезення) та оформляється раніше акта виконаних робіт.

При цьому, судами не було враховано, що за умовами агентської угоди від 23.06.2000 року, укладеного між Дочірнім підприємством "Ференс і Ко-Рівне" ЗАТ "Транспортна компанія Ференс і Ко" (Перевізник) та "ТRАНS-ТОURS" (Польща) (Агент), останній представляючи інтереси Перевізника, здійснює діяльність по організації перевезення пасажирів транспортом Перевізника та здійснює розрахунки з пасажирами шляхом продажу квитків на автобуси Перевізника.

Документом, що підтверджує факт виконання робіт чи надання послуг є акт виконаних робіт, чи інший документ, що засвідчує виконання робіт (надання послуг), при цьому податкова накладна є документом, що підтверджує факт придбання таких робіт (послуг), тобто, наявність права на послуги (роботи).

Як вбачається з актів про перевезення пасажирів на маршруті Варшава – Рівне з автостанцій, розташованих на території Польщі, які містяться в матеріалах справи, в них зазначається на яку суму реалізовано квитків саме на автобуси Підприємства.

З огляду на зазначене, судам попередніх інстанцій при вирішення питання щодо дотримання позивачем терміну зарахування на валютні рахунки резидента в уповноважених банках виручки у іноземній валюті слід врахувати, що перевірці підлягають саме документи, які підтверджують факт надання послуг (виконання робіт), які містять інформацію, що підтверджує факт здійснення позивачем експорту послуг з міжнародних перевезень.

Крім того, судами не було надано належної оцінки доводам позивача про те, що від експорту послуг позивачем була отримана валюта України – гривня, а згідно положень ст.ст. 1, 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" відповідальність настає за несвоєчасне зарахування резидентів саме іноземної валюти.

Також слід зазначити, що обставини справи свідчать про те, що позивачу, як суб’єкту зовнішньоекономічної діяльності, надавались агентські послуги іноземним суб’єктом господарської діяльності, а отже, така діяльність є одним із видів зовнішньоекономічної діяльності з надання транспортних послуг з міжнародних перевезень пасажирів.

Визнаючи правомірним застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 16133 грн. на підставі п.2 ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю", судами не було враховано, що застосовані до позивача штрафні санкції за своєю суттю є адміністративно-господарськими санкціями, визначення яких закріплено частиною 1 ст. 238 Господарського кодексу України, оскільки, є заходом майнового характеру, спрямовані на припинення порушення суб’єктом господарювання встановлених правил здійснення господарської діяльності та застосовуються уповноваженим органом державної влади.

Адміністративно-господарські санкції можуть були застосовані до суб’єкта господарювання тільки з врахуванням вимог ст. 250 Господарського кодексу України, відповідно до якої, такі санкції можуть бути застосовані протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення суб’єктом господарювання встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

На підставі викладеного касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвалені у справі судові рішення – скасуванню з направленням останньої на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду слід врахувати зазначене, а також те, що згідно з частиною 1 статті 138 КАС предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення у справі.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 210, 220, 221, ст. 227, 231 та ч.5 ст. 254 КАС України, колегія –

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Ференц і Ко – Рівне" ЗАТ "Транспортна компанія "Ференц і Ко" задовольнити частково, на постанову Господарського суду Рівненської області від 21.08.2006 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 29.11.2006 року скасувати, справу направити на новий розгляд до Рівненського окружного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.