Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого – Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Голубєвої Г.К., Костенка М.І., Усенко Є.А.,

при секретарі: Рустам’яні Е.А.,

за участю представників:

від позивача – Нижника О.М.,

від відповідача – Білоножко А.П.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ВАТ "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 28.03.2006 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.06.2006 року по справі № А37/68 за позовом ВАТ "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" до Марганецької ОДПІ та ВДК України в м. Марганець про стягнення процентів, нарахованих на бюджетну заборгованість з ПДВ.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення осіб, які з’явились в судове засідання, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.03.2006 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.06.2006 року, у задоволені позовних вимог ВАТ "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" до ВДК України в м. Марганець та Марганецької ОДПІ про стягнення процентів, нарахованих на бюджетну заборгованість з ПДВ по декларації за листопад 2004 року в сумі 16196,84 грн. – відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, позивач 25.07.2006 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.05.2007 року касаційна скарга прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.

В касаційній скарзі ВАТ "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" просить скасувати судові рішення та постановити нове – про задоволення позову посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судові рішення – без змін з огляду на наступне.

На підставі доказів, досліджених з дотриманням норм процесуального права, судами попередніх інстанцій було встановлено, що 20.12.2004 року ВАТ "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" подало до Марганецької ОДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2004 року, в якій було задекларовано, зокрема, суму бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 545353,00 грн. після погашення податкових зобов’язань платника податку протягом трьох звітних періодів.

Відшкодування зазначеної суми відбулося 29.04.2005 року. Нарахування позивачем процентів на бюджетну заборгованість зроблено за період з 21.01.2005 року по 29.04.2005 року.

Підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від’ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення платника податку відображається в податковій декларації.

Суми, не відшкодовані платнику податку протягом визначеного у цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю. На суму бюджетної заборгованості нараховуються проценти на рівні 120 відсотків від облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення. Платник податку має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно сплачених податків.

Як було встановлено судами, позивач заявив спірну суму податку на додану вартість до погашення з бюджету після погашення податкових зобов’язань з цього податку протягом трьох наступних податкових періодів.

Посилання позивача на невідповідність форми податкової декларації вимогам Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , оскільки не містить рядок, в якому позивач мав би можливість зазначити суму бюджетного відшкодування протягом місячного строку суперечить положенням Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , відповідно до абз.2 п.п."з" п.п.4.4.2 п.4.2 ст.4 якого, форми обов’язкової податкової звітності (податкові декларації чи податкові розрахунки), визначені центральним (керівним) органом контролюючого органу, повинні відповідати нормам та змісту відповідного податку, збору (обов’язкового платежу). Платник податків має право подати податковий звіт за іншою формою, якщо він вважає, що форма податкової звітності, визначена центральним (керівним) органом контролюючого органу, збільшує або зменшує його податкові зобов’язання, всупереч нормам закону з такого податку, збору (обов’язкового платежу). Такий звіт за іншою формою подається разом із поясненням мотивів його складення.

Підпунктом "і" підпункту 4.4.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону платнику податків надано право оскаржити до суду рішення центрального (керівного) органу контролюючого органу або органу стягнення щодо видання інструкцій чи податкових роз’яснень (у тому числі форм обов’язкової податкової звітності, далі – податкових роз’яснень), які, за висновком такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку, збору (обов’язкового платежу).

Оскільки форма податкової декларації з податку на додану вартість у встановленому законом порядку не визнавалась судом недійсною, діюча форма декларації є чинною.

Враховуючи, що позивач не вчиняв дії передбачені вищезазначеними нормами закону, суд обґрунтовано зробив висновок про те, що Марганецька ОДПІ провела відшкодування в порядку, заявленому платником податку.

З огляду на зазначене, суди правильно зробили висновок про відсутність підстав для стягнення на користь позивача процентів за затримку відшкодування податку на додану вартість та відсутність підстав для задоволення позовних вимог ВАТ "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат".

Такі висновки суду відповідають вимогам законодавства, чинного на момент спірних правовідносин, підтверджуються встановленими по справі обставинами та не спростовуються доводами касаційної скарги.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 210, 220, 221, 224, 231 та ч.5 ст. 254 КАС України, колегія –

Касаційну скаргу ВАТ "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 28.03.2006 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.06.2006 року – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня їх відкриття.