Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Сергейчука О.А., Шипуліної Т.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва

на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2007

у справі № 11/327-А господарського суду міста Києва

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Нова"

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

Постановою господарського суду м. Києва від 02.12.2006, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2007, позов задоволено: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 03.01.2006 № 0000362309/0 про визначення ТОВ "Нова" податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 22646,69 грн., в тому числі 15097,79 грн. - основний платіж та 7548,89 грн. - штрафні (фінансові) санкції, накладені на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Судові рішення вмотивовані висновком суду про правомірність включення позивачем до податкового кредиту ПДВ в загальній сумі 15097,79 грн., сплаченого у зв'язку з придбанням медичних препаратів у ТОВ "Діпрон плюс", на підставі податкових накладних, виписаних цим постачальником.

В касаційній скарзі ДПІ у Солом'янському районі м. Києва просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій ст. 14 Цивільного кодексу України, підпункту 7.2.4 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що фактичною підставою для визначення позивачу податкового зобов'язання згідно спірного податкового повідомлення-рішення слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 26.12.2005 № 77/23-0911/30578379, про заниження позивачем податкових зобов'язань з ПДВ за листопад 2003 року - червень 2004 року на загальну суму 15097,79 грн. внаслідок безпідставного включення до податкового кредиту в податкових деклараціях за вказані податкові звітні періоди податку в зазначеній сумі на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Діпрон плюс" з посиланням на те, що рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 28.03.2005 у справі № 2-2038/3 скасовано державну реєстрацію цього товариства, визнано недійсним свідоцтво про реєстрацію платником ПДВ з дати видачі, тобто з 11.04.2003. Відповідно до рішення суду актом від 14.10.2005 вказане свідоцтво анульовано з цієї ж дати.

В судовому процесі підтверджено, що ТОВ "Діпрон плюс" в листопаді 2003 року - червні 2004 року поставив позивачу медичні препарати на загальну суму 95003,58 грн., в тому числі ПДВ 15097,79 грн., виписавши позивачу податкові накладні на вказану поставку.

Наявні у справі копії податкових накладних свідчать про те, що податкові накладні на вказану поставку відповідають вимогам підпункту 7.2.1, 7.2.3 пункту 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Розрахунок за поставку позивач здійснив в безготівковій формі в повному обсязі в березні - липні 2004 року.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 зазначеного Закону в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин, з приводу прав і обов'язків в якому виник спір, податковий кредит складається із сум податків, сплачених / нарахованих / платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів / робіт, послуг /, вартість яких відноситься до валових витрат виробництва / обігу /, основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Дії позивача по формуванню податкового кредиту за рахунок сум ПДВ, нарахованого в ціні придбання товару у ТОВ "Діпрон плюс", відповідають наведеній нормі, а також підпункту 7.5.1 пункту 7.5 цієї статті щодо дати виникнення права на податковий кредит.

Доводи касаційної скарги про те, що ТОВ "Діпрон плюс" не мав права на виписування податкових накладних, спростовується фактом реєстрації цього товариства платником ПДВ 11.04.2003 та наявністю статусу платника податку на дату поставки та виписування податкових накладних.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 28.03.2005 скасовано ухвалою цього ж суду від 06.02.2006.

Рішенням цього суду від 03.04.2006, яке вступило в законну силу 07.06.2006, в задоволенні позову ДПІ у Голосіївському районі м. Києва до ТОВ "Діпрон плюс", ОСОБА_2, ОСОБА_1. про визнання недійсними установчих документів ТОВ "Діпрон плюс" та свідоцтва платника ПДВ відмовлено.

З огляду на викладені обставини та правове регулювання питання щодо податкового кредиту ухвалені у справ судові рішення відповідають вимогам ст. 159 КАС України, а тому підстави для їх скасування чи зміні відсутні.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

Касаційну скаргу ДПІ у Солом'янському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову господарського суду м. Києва від 02.10.2006 та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2007 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.