Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Костенка М.І., Пилипчук Н.Г., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.,

при секретарі Євтушевському В.М.,

за участю:

представника позивача –Андрєєва Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Херсоні

на постанову господарського суду Херсонської області від 19 грудня 2006 року

та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 20 березня 2007 року

у справі № 11/390-АП-06

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Світова лінія ЛТД"

до Державної податкової інспекції у місті Херсоні

про визнання нечинними податкових повідомлень –рішень, -

У жовтні 2006 року ТОВ фірма "Світова лінія ЛТД" звернулось до суду з позовом до ДПІ у м. Херсоні про визнання нечинними податкових повідомлень –рішень № 0007552301/0 від 09 вересня 2006 року, № 0007542301/0 від 09 вере6сня 2006 року.

Постановою господарського суду Херсонської області від 19 грудня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 20 березня 2007 року, позов задоволено.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Херсоні, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову господарського суду Херсонської області від 19 грудня 2006 року та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 20 березня 2007 року, прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу ТОВ фірма "Світова лінія ЛТД", посилаючись на безпідставність касаційної скарг, просить відмовити в її задоволенні, а ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 20 березня 2007 року залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді – доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у м. Херсоні провела невиїзну позапланову перевірку ТОВ фірми "Світова лінія ЛТД" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в рахунок майбутніх платежів за січень 2005 року, лютий 2005 року, березень 2005 року, за результатами якої було складено акт № 2716/23-6/19223820 від 28 серпня 2006 року.

В акті перевірки було встановлено, що ТОВ фірма "Світова лінія ЛТД" придбало у ПП "Нікір" дизпаливо в січні 2005 року на загальну суму 129 600, 00 грн., в тому числі податок на додану вартість – 21 600, 00 грн. згідно податкових накладних № 11 від 18 січня 2005 року на загальну суму 39 000, 00 грн., в тому числі 6 500, 00 грн. – податок на додану вартість, № 15 від 28 січня 2005 року на загальну суму 39 600, 00 грн., в тому числі податок на додану вартість – 6 600, 00 грн., № 18 від 31 січня 2005 року на загальну суму 51 000, 00 грн., в тому числі податок на додану вартість – 8 500, 00 грн.; в лютому 2005 року на загальну суму 164 900, 00 грн., в тому числі податок на додану вартість – 27 483, 33 грн., згідно податкових накладних № 16 від 14 лютого 2005 року на загальну суму 19 500, 00 грн., в тому числі податок на додану вартість – 3 250, 00 грн., № 17 від 21 лютого 2005 року на загальну суму 27 200, 00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 4 533, 33 грн., № 18 від 22 лютого 2005 року на загальну суму 39 000, 0 грн., в тому числі податок на додану вартість – 6 500, 00 грн., № 19 від 23 лютого 2005 року на загальну суму 19 500, 0 грн., в тому числі податок на додану вартість – 3 250, 00 грн., № 20 від 24 лютого 2005 року на загальну суму 39 800, 00 грн., в тому числі податок на додану вартість – 6 633, 33 грн., № 21 від 28 лютого 2005 року на загальну суму 19 900, 00 грн., в тому числі податок на додану вартість – 3 316, 67 грн.; в березні 2005 року згідно податкових накладних № 30 від 01 березня 2005 року на загальну суму 39 000, 00 грн., в тому числі податок на додану вартість – 6 500, 00 грн., № 31 від 09 березня 2005 року на загальну суму 39 600, 00 грн., в тому числі податок на додану вартість – 6 600, 00 грн., № 35 від 30 березня 2005 року на загальну суму 19 800, 00 грн., в тому числі податок на додану вартість – 3 300, 00 грн., № 36 від 31 березня 2005 року на загальну суму 25 000, 00 грн., в тому числі податок на додану вартість – 4 166, 67 грн.

ПП "Нікір" придбало дизпаливо у ТОВ "Регіон – люкс" в січні 2005 року по податковій накладній № 11 від 18 січня 2005 року на загальну суму 38 478, 56 грн., в тому числі податок на додану вартість – 6 413, 09 грн., по податковій накладній № 16 від 21 січня 2005 року на загальну суму 89 397, 84 грн., в тому числі податок на додану вартість – 14 899, 64 грн.; в лютому 2005 року по податковій накладній № 19 від 17 лютого 2005 року на загальну суму 38 649, 60 грн., в тому числі податок на додану вартість – 6 441, 60 грн., по податковій накладній № 18 від 13 лютого 2005 року на загальну суму 38 196, 00 грн., в тому числі податок на додану вартість – 6 366, 00 грн., по податковій накладні № 21 від 20 лютого 2005 року на загальну суму 26 961, 95 грн., в тому числі податок на додану вартість – 4 493, 66 грн.; в березні 2005 року по податковій накладній № 141 від 26 березня 2005 року на загальну суму 44 754, 78 грн., в тому числі податок на додану вартість – 7 459, 13 грн., по податковій накладній № 121 від 12 березня 2005 року на загальну суму 77 922, 29 грн., в тому числі податок на додану вартість – 12 987, 05 грн.

ПП "Нікір" в лютому 2005 року придбало дизпаливо у ТОВ "Про Імпекс Україна ЛТД" по податковій накладній № 21 від 20 лютого 2005 року на загальну суму 19 596, 00 грн., в тому числі податок на додану вартість – 3 266, 00 грн., по податковій накладній № 18 від 22 лютого 2005 року на загальну суму 39 127, 20 грн., в тому числі податок на додану вартість – 6 521, 20 грн.

ТОВ "Регіон – люкс" було визнано банкрутом згідно рішення господарського суду Львівської області від 29 липня 2003 року у справі № 7/263-39/253 та знято з обліку платників податків 10 серпня 2004 року.

ТОВ "Регіон –плюс" було визнано банкрутом згідно рішення господарського суду Запорізької області від 25 листопада 2004 року у справі № 19/197(04) та знято з обліку платників податків 30 вересня 2004 року.

Згідно рішення Солом’янського районного суду м. Києва від 30 березня 2006 року у справі № 2-941-1/06 державну реєстрацію ТОВ "Про Імпекс Україна ЛТД" скасовано з 11 листопада 2004 року, свідоцтво № 6104131 про реєстрацію платника податку на додану вартість, що було видане 08 грудня 2004 року, визнано недійсним від дати внесення до реєстру платників податків на додану вартість.

На підставі вищевикладеного в акті перевірки було зроблено висновок про те, що у другому ланцюгу постачальників встановлено факт ненадходження до бюджету податку на додану вартість в січні 2005 року, в лютому 2005 року та в березні 2005 року по ТОВ "Регіон –плюс" та ТОВ "Регіон – люкс" та про порушення ТОВ фірмою "Світова лінія ЛТД" п. 1.3. п. 1.8 ст. 1, підпункту 7.4.1 п. 7.4, підпункту 7.7.5, підпункту 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого зменшено суму податку на додану вартість, заявлену до відшкодування з бюджету на 58 957, 00 грн., в тому числі по періодам: січень 2005 року – 11 007, 00 грн., лютий 2005 року – 27 483, 33 грн., березень 2005 року – 20 466, 67 грн., та донараховано податок на додану вартість за січень 2005 року в сумі 10 593, 00 грн.

09 вересня 2006 року ДПІ у м. Херсоні на підставі акта перевірки прийняла податкове повідомлення – рішення № 0007542301/0, яким ТОВ фірми "Світова лінія ЛТД" визначила суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 15 889, 50 грн., у тому числі 10 593, 00 грн. – основний платіж та 5 296, 50 грн. – штрафні (фінансові) санкції, та податкове повідомлення – рішення № 0007552301/0, яким ТОВ фірми "Світова лінія ЛТД" зменшила суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 58 957, 00 грн., у тому числі за січень 2005 року на 11 007, 00 грн., за лютий 2005 року на 27 483, 33 грн., за березень 2005 року на 20 466, 67 грн.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що позивач правомірно відніс до податкового кредиту суми податку на додану вартість за наслідками операцій з ПП "Нікір" та заявив до бюджетного відшкодування відповідну суму податку на додану вартість, оскільки ним були виконані всі необхідні законодавчі умови для цього.

Колегія суддів погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, яка діяла на момент завалення позивачем сум до бюджетного відшкодування) суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов’язань, що виникли у зв’язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

У випадку, коли за результатами звітного періоду різниця між загальною сумою податкових зобов’язань, що виникли у зв’язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду має від’ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації (положення абзацу першого підпункту 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 вищезгаданого Закону).

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 цього ж Закону податковий кредит, в залежності від якого визначається сума бюджетного відшкодування, визначається, як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (перший і другий абзаци підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, яка діяла на момент формування позивачем податкового кредиту за наслідками операцій з ПП "Нікір").

Право на податковий кредит виникає після настання дати списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дати виписки відповідного рахунку (товарного чека) (в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків) або дати отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), в залежності від того, яка подія наступила раніше (положення підпункту 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вищезазначеного Закону).

Документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається належним чином оформлена податкова накладна, яка підтверджує сплату податку на додану вартість, що випливає з положень абзацу першого підпункту 7.2.3 п. 7.2 та підпункту 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього ж Закону).

Відповідно до абзацу першого підпункту 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 вищезазначеного Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Інших умов для формування податкового кредиту за наслідками придбання товарів в Законі України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , таких як обов’язкова сплата постачальниками та виробниками товару сум податку на додану вартість до бюджету, не передбачено.

При придбанні товару покупець зобов’язаний лише сплатити відповідну суму податку на додану вартість продавцю в ціні товару, який зобов’язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету і у випадку невиконання свого обов’язку понести за це відповідальність. Покупець не несе відповідальності за несплату податку до бюджету продавцем (платником податку), на якого і покладено законодавчий обов’язок, що безпосередньо витікає з визначення терміну "платник податку", наведеному в п. 1.3 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість".

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що за наслідками операцій придбання дизпалива у ПП "Нікір" позивач сформував податковий кредит на підставі належним чином оформлених податкових накладних, які були виписані зареєстрованим платником податку на додану вартість. Угоди між підприємствами не були визнані недійсними. Товарність операцій податковим органом не оспорюється. Сплата позивачем податку на додану вартість під сумнів не ставиться.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту за наслідками операцій з ПП "Нікір" та заявлення відповідної суми податку на додану вартість до бюджетного відшкодування.

Доводи касаційної скарги вищевикладеного не спростовують.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у м. Херсоні підлягає залишенню без задоволення, а постанова господарського суду Херсонської області від 19 грудня 2006 року та ухвала Запорізького апеляційного господарського суду від 20 березня 2007 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Херсоні залишити без задоволення, а постанову господарського суду Херсонської області від 19 грудня 2006 року та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 20 березня 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.