Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Костенка М.І., Пилипчук Н.Г., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.,

при секретарі Євтушевському В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова

на постанову господарського суду Харківської області від 29 січня 2007 року

та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 21 березня 2007 року

у справі № АС-27/853-06

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Троянда – Харків"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова

про визнання недійсними податкових повідомлень – рішень, -

ТОВ "Троянда – Харків" звернулось до суду з позовом до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова про визнання недійсними податкових повідомлень – рішень № 0001392320/2 від 29 грудня 2006 року, № 0001382320/2 від 29 грудня 2006 року та № 0002942320/2 від 29 грудня 2006 року.

Постановою господарського суду Харківської області від 29 січня 2007 року позов задоволено.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 21 березня 2007 року постанову господарського суду Харківської області від 29 січня 2007 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову господарського суду Харківської області від 29 січня 2007 року та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 21 березня 2007 року, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді – доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова провела виїзну планову документальну перевірку ТОВ "Троянда – Харків" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2005 року по 31 березня 2006 року, за результатами якої було складено акт № 4609/23-2/31556204 від 18 липня 2006 року.

В акті перевірки було встановлено порушення підпункту 8.1.4 п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що мало вираз у завищенні амортизаційних відрахувань на суму 385, 40 грн. і призвело до заниження податкового зобов’язання у І кварталі 2006 року на 96, 35 грн.; підпункту 8.8.1 п. 8.8 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що мало вираз у завищенні валових витрат в 2005 році на 2 351, 13 грн. і призвело до заниження податкового зобов’язання в 2005 році на 587, 78 грн.; підпункту 11.3.1 п. 11.3 ст. 11, п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження валового доходу на 1 101 776, 67 грн., в тому числі у ІІ кварталі 2005 року на 314 663, 28 грн., у ІІІ кварталі 2005 року на 367 477, 25 грн., у ІV кварталі 2005 року на 225 513, 35 грн., у І кварталі 2006 року на 194 122, 82 грн., і призвело до заниження податкового зобов’язання з податку на прибуток на 275 444, 17 грн., у ІІ кварталі 2005 року на 78 665, 82 грн., у ІІІ кварталі 2005 року на 91 869, 31 грн., у ІV кварталі 2005 року на 56 378, 34 грн., у І кварталі 2006 року на 48 530, 70 грн.; підпункту 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до донарахування податкового зобов’язання з податку на додану вартість на 220 355, 35 грн., в тому числі за квітень 2005 року на 15 740, 16 грн., травень 2005 року на 18 887, 04 грн., червень 2005 року на 28 305, 45 грн., липень 2005 року – 26 649, 38 грн., серпень 2005 року на 27 361, 91 грн., вересень 2005 року на 19 484, 17 грн., жовтень 2005 року на 15 337, 36 грн., листопад 2005 року на 15 308, 40 грн., грудень 2005 року на 14 456, 91 грн., січень 2006 року на 12 748, 14 грн., лютий 2006 року на 12 312, 38 грн., березень 2006 року на 13 764, 05 грн.; підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до завищення податкового кредиту в січні 2006 року на 6 166, 00 грн.

29 грудня 2006 року ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова на підставі акта перевірки та за наслідками апеляційного узгодження прийняла наступні податкові повідомлення – рішення:

- № 0001392320/2, яким за порушення підпункту 7.3.1 п. 7.3, підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначила ТОВ "Троянда – Харків" суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 226 521, 35 грн. та на підставі підпункту 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" застосувала до ТОВ "Троянда – Харків" суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 113 260, 68 грн.;

- № 0001382320/2, яким за порушення п. 4.1 ст. 4, підпункту 8.1.4 п. 8.1, підпункту 8.8.1 п. 8.8 ст. 8, підпункту 11.3.1 п. 11.3 ст. 11, п. 22.2 ст. 22 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначила ТОВ "Троянда – Харків" суму податкового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 276 103, 30 грн. та на підставі підпункту 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" застосувала до ТОВ "Троянда – Харків" суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 102 895, 80 грн.;

- № 0002942320/2, яким за порушення п. 4.1 ст. 4, підпункту 8.1.4 п. 8.1, підпункту 8.8.1 п. 8.8 ст. 8, підпункту 11.3.1 п. 11.3 ст. 11, п. 22.2 ст. 22 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначила ТОВ "Троянда – Харків" суму податкового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 24, 70 грн.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем п. 4.1 ст. 4, підпункту 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та підпункту 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", оскільки позивач формував валовий доход за першою подією відвантаження товару, а сума готівкових коштів, що надійшла в оплату за цей товар пізніше, була помилково розцінена відповідачем, як готівкові кошти за інший товар, що реалізовувався позивачем. Крім того, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що позивач правомірно відніс до валових витрат витрати на ремонт орендованих основних фондів, що використовуються в його господарській діяльності.

Однак такі висновки судів попередніх інстанцій колегія суддів вважає передчасними з огляду на наступне.

ТОВ "Троянда – Харків" звернулось до суду з позовом до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова про визнання недійсними податкових повідомлень – рішень № 0001392320/2 від 29 грудня 2006 року, № 0001382320/2 від 29 грудня 2006 року та № 0002942320/2 від 29 грудня 2006 року.

Донарахування податкових зобов’язань оспорюваними податковими повідомленнями – рішеннями було здійснено податковим органом на підставі висновків акта перевірки № 4609/23-2/31556204 від 18 липня 2006 року про порушення позивачем підпункту 8.1.4 п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що мало вираз у завищенні амортизаційних відрахувань на суму 385, 40 грн. і призвело до заниження податкового зобов’язання у І кварталі 2006 року на 96, 35 грн.; підпункту 8.8.1 п. 8.8 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що мало вираз у завищенні валових витрат в 2005 році на 2 351, 13 грн. і призвело до заниження податкового зобов’язання в 2005 році на 587, 78 грн.; підпункту 11.3.1 п. 11.3 ст. 11, п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження валового доходу на 1 101 776, 67 грн., в тому числі у ІІ кварталі 2005 року на 314 663, 28 грн., у ІІІ кварталі 2005 року на 367 477, 25 грн., у ІV кварталі 2005 року на 225 513, 35 грн., у І кварталі 2006 року на 194 122, 82 грн., і призвело до заниження податкового зобов’язання з податку на прибуток на 275 444, 17 грн., у ІІ кварталі 2005 року на 78 665, 82 грн., у ІІІ кварталі 2005 року на 91 869, 31 грн., у ІV кварталі 2005 року на 56 378, 34 грн., у І кварталі 2006 року на 48 530, 70 грн.; підпункту 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до донарахування податкового зобов’язання з податку на додану вартість на 220 355, 35 грн., в тому числі за квітень 2005 року на 15 740, 16 грн., травень 2005 року на 18 887, 04 грн., червень 2005 року на 28 305, 45 грн., липень 2005 року – 26 649, 38 грн., серпень 2005 року на 27 361, 91 грн., вересень 2005 року на 19 484, 17 грн., жовтень 2005 року на 15 337, 36 грн., листопад 2005 року на 15 308, 40 грн., грудень 2005 року на 14 456, 91 грн., січень 2006 року на 12 748, 14 грн., лютий 2006 року на 12 312, 38 грн., березень 2006 року на 13 764, 05 грн.; підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до завищення податкового кредиту в січні 2006 року на 6 166, 00 грн.

Суди попередніх інстанцій при розгляді даної справи перевірили правомірність донарахування позивачу сум податкового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 275 444, 17 грн. та в розмірі 587, 78 грн., що були визначені на підставі висновків акта перевірки про порушення позивачем вимог підпункту 11.3.1 п. 11.3 ст. 11, п. 4.1 ст. 4 та підпункту 8.8.1 п. 8.8 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" відповідно, і суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 220 355, 35 грн., що була визначена на підставі висновків акта перевірки про порушення позивачем вимог підпункту 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", однак взагалі не перевірили правомірність донарахування суми податкового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 95, 35 грн. та суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 6 166, 00 грн., що були визначені на підставі висновків акта перевірки про порушення позивачем вимог підпункту 8.1.4 п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" відповідно.

Відповідно до ч. 1 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (ч. 2 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України).

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ч. 3 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України).

Враховуючи те, що суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, а порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, постанова господарського суду Харківської області від 29 січня 2007 року та ухвала Харківського апеляційного господарського суду від 21 березня 2007 року підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильного визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняте обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, ч. 2, ч. 4 ст. 227, ст. ст. 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова задовольнити частково.

Постанову господарського суду Харківської області від 29 січня 2007 року та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 21 березня 2007 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.