Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Брайка А.І., Голубєвої Г.К., Костенко М.І., Маринчак Н.Є.,

при секретарі судового засідання Савченко А.В.,

представники сторін в судове засідання не з’явились, про дату, час та місце повідомлені належним чином, -

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 та Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області на постанову Господарського суду Закарпатської області від 15.11.2006 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.01.2007 по справі № 7/342-2006

за позовом Суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області

про зобов'язання вчинення дій по внесенню змін в особову картку платника податку,

Суб’єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 (далі –Підприємець, позивач) звернувся до суду із позовною заявою, в якій просить зобов’язати Державну податкову інспекцію у м. Ужгороді Закарпатської області (далі – ДПІ, відповідач) виключити з облікової картки платника податків дані про наявність податкового боргу з єдиного податку у розмірі 413,68 грн. та пені –24,14 грн. з підстав відсутності боргу з єдиного податку у Підприємця та неправомірністю дій податкового органу по нарахуванню пені.

Постановою Господарського суду Закарпатської області від 15.11.2006 позовні вимоги задоволено повністю. Судове рішення мотивоване тим, що посилання відповідача щодо попередньої сплати єдиного податку до 20 числа звітного місяця згідно п. 2 Порядку видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку є неправомірним, оскільки сплата податків і зборів (обов’язкових платежів) проводиться у порядку, встановленого виключно законами України; обставини щодо строку сплати єдиного податку були встановлені судовим рішенням по справі № 7/192-2006, де сторонами були позивач та відповідач.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.01.2007 судове рішення першої інстанції по справі № 7/342-2006 змінено в частині негайного виконання судового рішення з підстав порушення ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Не погодившись із судовим рішенням апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, де порушує питання скасувати судове рішення апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції. На думку скаржника судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права.

Скориставшись своїм правом на касаційне оскарження судових рішень попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій поставлено питання скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій та у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. На обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме п. 2 Наказу Державної податкової адміністрації України від 29.10.1999 № 599 "Про затвердження Свідоцтва про сплату єдиного податку та Порядку його видачі" (z0752-99) .

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, наведені у скаргах доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга Підприємця підлягає задоволенню, а скарга ДПІ не підлягає задоволенню на таких підставах.

Судами встановлено, що позивач зареєстрований в податковому органі як суб’єкт підприємницької діяльності –фізична особа та знаходиться на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності. Аналізуючи дані особової картки Підприємця як платника єдиного податку та платіжні документів про сплату податку, суди дійшли висновку, що у позивача відсутні випадки наявності податкової заборгованості по єдиному податку перед бюджетом.

Задовольняючи позовні вимоги Підприємця, суди у цій справі керувалися положеннями ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, якою визначено правило застосування нормативних актів у разі їх невідповідності один одному. Застосуванню підлягає акт законодавства, який має вищу юридичну силу. Найвищу юридичну силу має Конституція України (254к/96-ВР) . Після неї —акти Верховної Ради України, закони України та постанови. Інші акти називаються підзаконними. До них належать укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, накази, розпорядження, рішення центральних органів виконавчої влади, акти органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 6 ст. 2 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (727/98) суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.

Згідно п. 2 Порядку видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженого Наказом ДПА України від 29.10.1999 № 599 (z0752-99) , підставою для видачі свідоцтва є подання суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою письмової заяви та платіжного документа (квитанція, копія платіжного доручення з відміткою банківської установи) про попередню сплату (перерахування) єдиного податку за період не менше ніж календарний місяць не пізніше ніж за 15 днів до початку кварталу, з якого він обирає спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за умови сплати всіх установлених податків та обов'язкових платежів, термін сплати яких настав на дату подання заяви; у разі щомісячної сплати єдиного податку, його сплата здійснюється не пізніше 20-го числа місяця, наступного за тим, в якому здійснювалася попередня сплата єдиного податку. Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) передбачена сплата податкових зобов'язань у наступних за звітним податкових періодах.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про систему оподаткування"сплата податків і зборів (обов'язкових платежів) провадиться у порядку, встановленому цим Законом та іншими законами України.

Аналізуючи наведені вище норми, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, з яким погоджується колегія суддів Вищого адміністративного суду України, про те, що строки сплати єдиного податку, визначені п. 2 Порядку видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженого Наказом ДПА України від 29.10.1999 № 599 (z0752-99) , суперечать вищенаведеним законам України.

Крім того, попередніми судовими інстанціями встановлено, що постановою Господарського суду Закарпатської області від 28.07.2006, яка набрала законної сили, у справі № 7/192-2006 між цими ж сторонами, встановлені обставини щодо строку сплати єдиного податку.

Згідно ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З аналізу вищезазначеної статті випливає, що не потребують доказування обставини, встановлені рішенням суду, тобто ті обставини, щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду. Преюдиційні обставини є обов’язковими для суду, який розглядає справу, навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені невірно.

При винесенні постанови суд апеляційної інстанції зазначив про допущене порушення судом першої інстанції ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України в частині негайного виконання судового рішення.

Стаття 161 Кодексу адміністративного судочинства України регулює порядок ухвалення рішення суду, а саме встановлює коло питань, які суд повинен вирішити під час ухвалення рішення у будь-якій адміністративній справі. При вирішенні цього питання суд керується ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Питання про негайне виконання рішення судом вирішується при ухваленні рішення.

Враховуючи те, що наявність у обліковій картці платника податків даних про податкову заборгованість наприкінці 2006 року створювало перешкоди для продовження перебування Підприємця на спрощеній системі оподаткування, обліку і звітності, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погоджується колегія суддів Вищого адміністративного суду України, про те, що в даному необхідність допущення негайне виконання судового рішення є правомірною.

За викладених обставин суд першої інстанції застосував норми матеріального права та спір у справі вирішив правильно, тому рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення ухвалене судом першої інстанції - залишенню в силі.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 220, 221, 223, 224, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 задовольнити, а касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.01.2007 по справі № 7/342-2006 скасувати та залишити в силі постанову Господарського суду Закарпатської області від 15.11.2006.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237- 239 КАС України.