Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Сергейчука О.А.

Суддів Костенка М.І.

Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Сватко А.О.

за участю представників:

позивача: Воронухіна М.В., Сьомкіна М.В.;

відповідача: Волкова Т.С.;

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Лутугинському районі Луганської області

на рішення Господарського суду Луганської області від 11.04.2005 р.

та постанову Луганського апеляційного господарського суду від 30.05.2005 р.

у справі №12/63н

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Групова збагачувальна фабрика "Білоріченська"

до Державної податкової інспекції у Лутугинському районі Луганської області

про визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення

Відкрите акціонерне товариство "Групова збагачувальна фабрика "Білоріченська" (далі по тексту – позивач, ВАТ "ГЗФ "Білоріченська") звернулось до Господарського суду Луганської області з позовом до Державної податкової інспекції у Лутугинському районі Луганської області (далі по тексту – відповідач,

ДПІ у Лутугинському районі) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0004032301/0 від 20.12.2004 р. в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 490453 грн.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 11.04.2005 р. у справі №12/63н (Суддя Палій О.С.), яке залишено без змін постановою Луганського апеляційного господарського суду від 30.05.2005р. (Головуючий суддя – Іноземцева Л.В., судді Журавльова Л.І., Якушенко Р.Є.), позовні вимоги задоволено повністю. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення №0004032301/0 від 20.12.2004 р. в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 490453 грн.

ДПІ у Лутугинському районі, не погоджуючись з рішенням Господарського суду Луганської області від 11.04.2005 р. та постановою Луганського апеляційного господарського суду від 30.05.2005р. у справі №12/63н, звернулась з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга ДПІ у Лутугинському районі не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 20.12.2004р. ДПІ у Лутугинському районі прийнято податкове повідомлення-рішення №0004032301/0, яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 493578,28 грн., в тому числі 2083,52 грн. основного платежу та 491494,76 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем на підставі акту "Про результати комплексної планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства Відкритим акціонерним товариством "Групова збагачувальна фабрика "Білоріченська" за період з 01.07.2003 р. по 30.06.2004 р." від 20.12.2004р. №101-23/00178502 (далі по тексту - Акт перевірки).

Відповідно до висновків Акту перевірки, позивачем в порушення вимог:

- п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" зайво віднесено до податкового кредиту суми податку на додану вартість по паливно-мастильним матеріалам для легкових автомобілів, вартість яких відноситься до валових витрат, внаслідок чого податковим органом klass=[1143.1.129 ПОДАТОК НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ]

донараховано податкове зобов’язання з вказаного податку в сумі 2083,51 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкцій в сумі 1041 грн.;

- п. 11.5 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку на додану вартість у розмірі 980906 грн. за податковими векселями у період їх погашення не віднесена на розрахунки з бюджетом, в наслідок чого податковим органом за вказане порушення донараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 490453 грн.

Проте, оскарженим податковим повідомленням – рішенням в частині донарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 490453 грн., податковий орган визначив позивачу їх суму на підставі п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Відповідно до п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов’язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов’язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов’язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов’язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п’ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Згідно з п.п. "б" п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" контролюючий орган зобов’язаний самостійно визначити суму податкового зобов’язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов’язань, заявлених у податкових деклараціях.

Тобто, за аналізом зазначених норм застосування податковим органом штрафних санкцій на підставі п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" можливо лише після донарахування ним суми податкового зобов’язання.

Беручи до уваги те, що податковим органом на підставі п.п. "б" п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов’язання за вказане в Акті перевірки порушення позивачем вимог п. 11.5 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість" донараховано не було, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій відносно безпідставності нарахування податковим органом позивачу штрафних санкцій в сумі 490453 грн. на підставі податкового повідомлення-рішення №0004032301/0 від 20.12.2004 р.

За вказаних обставин судами попередніх інстанцій правомірно скасовано податкове повідомлення-рішення №0004032301/0 від 20.12.2004 р. в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 490453 грн.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій, зроблених відповідно до вищезазначених правових норм.

Згідно ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з’ясовано обставини справи та дано їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення Господарського суду Луганської області від 11.04.2005 р. та постанови Луганського апеляційного господарського суду від 30.05.2005р. у справі №12/63н не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Лутугинському районі Луганської області на рішення Господарського суду Луганської області від 11.04.2005 р. та постанову Луганського апеляційного господарського суду від 30.05.2005р. у справі №12/63н залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Луганської області від 11.04.2005 р. та постанову Луганського апеляційного господарського суду від 30.05.2005р. у справі №12/63н залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.