Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Сіроша М.В., Бим М.Є. (доповідач), Гончар Л.Я., Харченка В.В.,

Чалого С.Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2008 року у справі №2а-15818/08 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі Луганської області про визнання бездіяльності незаконною та зобов’язання вчинити дії,-

24 липня 2008 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання Управління Пенсійного Фонду України в Лутугинському районі Луганської області виплатити їй підвищення до пенсії, як дитині війни за період з липня 2007 р. до грудня 2007 р.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2008 року, позов задоволено.

Не погоджуючись з вищезазначеними судовими рішеннями, Управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі Луганської області звернулося з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати зазначені судові рішення, та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 відноситься до соціальної групи "Діти війни" відповідно до вимог ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", що підтверджується копією паспорта громадянина України, копією пенсійного посвідчення. 03 липня 2008 року позивачка звернулась із заявою про виплату їй заборгованості з підвищення до пенсії як дитині війни. Листом від 04.07.2008 року позивачці відмовлено у виплаті підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком у зв'язку з тим, що на законодавчому рівні порядок виплати зазначеного підвищення до пенсії не встановлено.

Згідно ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006 р. (489-16) , який набрав чинності з 1.01.2007 р., ст. 111 було встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15) виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України ( 3551-12 ) "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп від 09.07.2007 р. положення ст. 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" визнане неконституційним.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове соціальне страхування" і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб, що втратили працездатність.

Статтею 62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року № 489-5, був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 387 гривень, з 1 жовтня - 395 гривень.

Зазначена стаття була змінена Законом України від 15 березня 2007 року № 749-5 та існує в новій редакції з 28 березня 2007 року, якою прожитковий мінімум для особи, яка втратила працездатність, визначений з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень. При цьому, зазначена стаття доповнена абзацем, яким передбачено встановити, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацем п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток, що складає відповідно 410 грн. 06 коп.; 415 грн. 11 коп.

Таким чином, суди дійшли правильного висновку про те, що позивачка має право на отримання підвищення пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період 09.07.07р. – 31.12.07р.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно ч.3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі Луганської області відхилити, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2008 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, у строки та порядку, визначених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.