ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 жовтня 2009 року Київ №К-23407/07
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:
головуючого: судді Сіроша М.В.,
суддів: Бим М.Є. (доповідач), Гончар Л.Я., Харченка В.В., Чалого С.Я.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді Кіровоградської області на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2007 року у справі №4/40 за позовом Дочірнього підприємства "Теплоенергоцентраль" товариства з обмеженою відповідальністю "Високі енергетичні технології" до Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді Кіровоградської області про визнання рішення частково недійсним, -
В С Т А Н О В И Л А :
31.01.2007р. ДП "Теплоенергоцентраль" ТОВ "Високі енергетичні технології" звернулось до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у м. Кіровограді про визнання недійсним рішення від 09.01.2007р. №7 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені.
Постановою господарського суду Кіровоградської області від 21 березня 2007 року в задоволені позову відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2007 року постанова господарського суду Кіровоградської області від 21.03.2007р. скасована. Позовні вимоги задоволено частково. Визнано недійсним рішення начальника Управління Пенсійного фонду України у м. Кіровограді №7 від 09.01.2007р. в частині перерахування штрафу у сумі 37664,09 грн. та в частині перерахування пені у сумі 87198 грн. В задоволені решти позовних вимог – відмовлено.
В касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та залишити в силі постанову суду першої інстанції, як законну та обґрунтовану.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було проведено документальну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати позивачем зобов’язання зі збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, за результатами якої УПФУ у м. Кіровограді складено акт від 25.12.2006р.№255.
В даному акті зазначено, що заборгованість позивача по заробітній платі станом на 01.11.2006р. становить 1337929,62 грн., недоїмка по страховим внескам в період за який проводилась перевірка, а саме 01.12.2003р. по 01.11.2006р. становить 620867,00 грн.
За результатами перевірки УПФУ у м. Кіровограді прийнято рішення від 09.01.2007р. №7 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду, яким до позивача застосовано штрафні санкції у вигляді стягнення штрафу у розмірі 348097,44 грн. та нарахування пені в розмірі 87198,02 грн.
Відповідно до ст.. 1 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до ч. 2 ст. 17 цього ж закону страхувальник зобов’язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески .
Частиною 2 ст. 106 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Пунктом 2 ч. 9 ст. 106 цього ж закону передбачено, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу в розмірі:
10 відсотків своєчасно не сплачених зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 30 календарних днів включно;
20 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 90 календарних днів включно;
50 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати понад 90 календарних днів.
Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.
Порушення строків перерахування страхових внесків згідно вимог Інструкції "Про порядок обчислення і сплати страхувальниками ти застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне Пенсійне страхування до Пенсійного фонду України" затверджено постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.03 р. № 21-1 (z0064-04) та зареєстрованою в Міністерстві юстиції від 16.01.04р. за №64/8663 (z0064-04) ( далі Інструкція), визначається не за результатами перевірки, а на підставі даних картки особового рахунку платника.
Згідно ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зазначеним вимогам закону рішення від 09.01.2007р. № 7 відповідає.
Оскільки порушення строків перерахування страхових внесків визначається не за результатами перевірки, а на підставі даних картки особового рахунку платника, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необґрунтованість позовних вимог.
Разом з тим апеляційний суд помилково скасував правильну по суті постанову суду першої інстанції, яка відповідає нормам матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та ухвалена з додержанням норм процесуального права.
Оскільки апеляційний суд під час розгляду справи неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, а суд першої інстанції вирішив спір з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому зазначена обставина відповідно до ч.1 ст.226 КАСУ є підставою для скасування ухваленої у справі постанови апеляційного суду, та залишення в силі рішення суду першої інстанції
Керуючись ст.ст. 222, 223, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді Кіровоградської області задовольнити.
Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2007 року скасувати.
Постанову господарського суду Кіровоградської області від 21 березня 2007 року залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, у строки та порядку, визначених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: