Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Смоковича М.І.,

Весельської Т.Ф.,

Горбатюка С.А.,

Мироненка О.В.,

Чумаченко Т.А.,

провівши у порядку касаційного провадження попередній розгляд справи

за позовом ОСОБА_1до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Харкова про перерахунок пенсії,

провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1на постанову Ленінського районного суду міста Харкова від 12 жовтня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 12 грудня 2006 року, -

У вересні 2006 року ОСОБА_1. пред'явив в суді позов до Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі міста Харкова (далі - УПФ) про перерахунок пенсії.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що з 25 жовтня 1995 року отримував пенсію за віком відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) . У зв'язку з набранням чинності Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , відповідач з 1 січня 2004 року перерахував призначену йому пенсію, при цьому, на його думку, з заниженням коефіцієнту стажу з 0,7 до 0,4033, внаслідок чого значно зменшив розмір виплачуваної йому пенсії.

Посилаючись на те, що відповідач невірно перерахував пенсію, чим порушив його права, звернувся до суду за їх захистом. Просив зобов'язати УПФ перерахувати йому пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) та призначити її в розмірі 820 гривень 17 копійок на місяць.

Постановою Ленінського районного суду міста Харкова від 12 жовтня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 12 грудня 2006 року, ОСОБА_1. відмовлено в задоволенні позову.

В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1. посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування рішень судів попередніх інстанцій та ухвалення нового рішення про задоволення позову.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією.

Згідно зі статтею 19 Закону України "Про пенсійне забезпечення" максимальний розмір пенсії не може перевищувати трьох мінімальних пенсій за віком. Оскільки постановою Кабінету Міністрів України "Про підвищення розмірів трудових пенсій" № 544 від 15 квітня 2003 року (544-2003-п) мінімальний розмір пенсії встановлено на рівні 50 гривень, то мінімальний розмір пенсії за віком складає, відповідно, 150 гривень. Саме в такому розмірі позивач й отримував пенсію до 1 січня 2004 року.

Відповідно до положень статті 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" перерахунок пенсій за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років, призначених до набрання чинності цим Законом, здійснюється за нормами цього Закону на підставі документів про вік, страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів.

Судами встановлено, і цього не заперечив позивач під час розгляду справи, що при перерахунку пенсії з 1 січня 2004 року УПФ взяв до уваги найбільш вигідний для нього середньомісячний заробіток в розмірі 481 гривні 25 копійок, за період роботи з 1 січня 1986 року по 31 грудня 1990 року. Загальний стаж його роботи обчислено вірно, він складає 40 років 4 місяці 5 днів, коефіцієнт страхового стажу складає 0,4033. З 1 січня 2006 року ОСОБА_1. отримує пенсію в розмірі 379 гривень 12 копійок.

Відтак, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, обґрунтовано виходив з того, що перерахунок пенсії ОСОБА_1. здійснено відповідно до вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) і діями та рішенням УПФ його права та законні інтереси не порушено, оскільки внаслідок перерахунку розмір пенсії збільшився.

Колегія суддів вважає, що при вирішенні справи суди у повному обсязі встановили її обставини, перевірили доводи сторін та дали їм належну правову оцінку й ухвалили рішення, що відповідають вимогам закону. Висновки судів обґрунтовані та підтверджуються наявними доказами, а також поясненнями осіб, які брали участь у розгляді справи.

Наведені у касаційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів, а тому не можуть прийматися до уваги.

Оскільки судами при вирішенні справи не допущено порушень норм матеріального чи процесуального права, то за правилом частини 1 статті 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

З огляду на викладене, керуючись статтями 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1залишити без задоволення, а постанову Ленінського районного суду міста Харкова від 12 жовтня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 12 грудня 2006 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.