Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Сіроша М.В., Бим М.Є. (доповідач), Гончар Л.Я., Харченка В.В.,

Чалого С.Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Київського району м. Сімферополя на постанову Київського районного суду м. Сімферополя від 23 липня 2008 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2009 року у справі №2-а-127/08 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Київського району м. Сімферополя про зобов’язання вчинити дії, -

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Київського району м. Сімферополя про зобов’язання зробити перерахунок і виплату недоотриманої суми на оздоровлення за 2005,2006 і 2007 р. р.

Постановою Київського районного суду м. Сімферополя від 23 липня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2009 року, позов задоволено частково.

Не погоджуючись з вищезазначеними судовими рішеннями, Управління праці та соціального захисту населення Київського району м. Сімферополя звернулося з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати зазначені судові рішення, та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 є інвалідом другої групи, має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1 від 20.06.2003 (а.с. 5)

Відповідно до абз.2 ч.4 ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", громадянам, які є інвалідами першої та другої групи, підлягає виплаті щорічна допомога на оздоровлення у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.

Згідно ч.ч.5-7 ст.48 цього Закону щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення. У разі виникнення права на щорічну допомогу з різних підстав, передбачених частиною четвертою цієї статті, надається одна з них, за вибором особи. Виплати, зазначені в цій статті, провадяться протягом одного місяця з дня встановлення інвалідності чи смерті потерпілого. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Разом з тим, пунктом 30 статті 71 Закону України "Про державний бюджет на 2007 рік" від 19.12.2006 № 489-V, зупинено дію абзацу сьомого частини четвертої статті 48 в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 № 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (562-2005-п) , ОСОБА_1 виплачено в рахунок щорічної допомоги на оздоровлення за 2005 рік -21грн.50коп.; за 2006 рік - 120грн.00коп.; за 2007 рік 120грн.(а.с. 4)

Відповідно до частини 3 статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

У Законі України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) викладено основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, оскільки відповідно до частини 1 статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження підзаконним актом змісту та обсягу права, наданого зазначеним Законом, є безпідставним. Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 № 6-рп/2007 (v0a6p710-07) зупинення дії абзацу сьомого частини четвертої статті 48, передбачене пунктом 30 статті 71 Закону України від 19.12.2006 № 489-V, визнано таким, що не відповідає Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційним).

За таких обставин суди дійшли правильного висновку про те, що відповідач припустився бездіяльності щолдо невиплати позивачу допомоги на оздоровлення в 2007 році в розмірах, встанволених Законом України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) .

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно ч.3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Київського району м. Сімферополя відхилити, а постанову Київського районного суду м. Сімферополя від 23 липня 2008 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2009 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, у строки та порядку, визначених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.