Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Сіроша М.В., Бим М.Є. (доповідач), Гончар Л.Я., Харченка В.В.,

Чалого С.Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23 липня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2008 року у справі №2а-8282/08 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області про визнання дій незаконними та зобов’язання вчинити дії, -

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області про зобов’язання виплатити щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни з 2006 року по 2007 рік, мотивуючи тим, що має право на отримання щомісячної соціальної допомоги в розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 23 липня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2008 року, позов задоволено частково.

Не погоджуючись з вищезазначеними судовими рішеннями, Управління Пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області звернулося з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати зазначені судові рішення, та направити справу на новий розгляд, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 є пенсіонеркою та прирівняна до дітей війни.

Правовий статус дітей війни, основи їх соціального захисту встановлюються Законом України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15) .

Цей Закон гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і соціальної підтримки.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-У (489-16) , що діяла з 01 січня 2007 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, ОСОБА_1 має право на отримання підвищення пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Дія статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" була зупинена на 2007 рік згідно до пункту 12 статті 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік".

Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року (v0a6p710-07) № 6-рп\2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) положення пункту 12 статті 11 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік", яким було припинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". При цьому Конституційний Суд України вказав, що Верховна Рада України не уповноважена при прийнятті закону про Державний бюджет України зупиняти дію окремих законів України та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин. Як зазначив Конституційний Суд України, це суперечить вимогам статті 3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", згідно якій державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цім Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права та пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними.

Відповідно до статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Статтею 22 Конституції України встановлено, що звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається.

Таким чином, суди дійшли правильного висновку про те, що позивачка має право на отримання підвищення пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період 09.07.07р. – 31.12.07р.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно ч.3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області відхилити, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23 липня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2008 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, у строки та порядку, визначених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.