Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого, судді - Смоковича М.І.,

Суддів - Весельської Т.Ф.,

Горбатюка С.А.,

Мироненка О.В.,

Чумаченко Т.А.,

при секретареві - Сидорович О.В.,

провівши у відкритому судовому засіданні касаційний розгляд адміністративної справи

за позовною заявою ОСОБА_1до Державної виконавчої служби у Ленінському районі міста Миколаєва про визнання протиправними рішень та дій,

провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1на ухвали судді Ленінського районного суду міста Миколаєва від 1 лютого 2007 року та Апеляційного суду Миколаївської області від 16 травня 2007 року, -

У січні 2007 року ОСОБА_1пред'явила в суді позов до Державної виконавчої служби у Ленінському районі міста Миколаєва (далі - ДВС у Ленінському районі міста Миколаєва) про визнання протиправними дій щодо накладення на неї, як посадову особу ТОВ "Миколаївське реєстраційне бюро" штрафу в розмірі 510 гривень за невиконання законних вимог державного виконавця, а також визнання протиправною та скасування самої постанови державного виконавця ДВС у Ленінському районі міста Миколаєва від 18 грудня 2006 року про накладення на неї штрафу.

Ухвалою судді Ленінського районного суду міста Миколаєва від 1 лютого 2007 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 16 травня 2007 року, ОСОБА_1. відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі.

В обґрунтування касаційної скарги позивач посилається на порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування ухвал судді суду першої інстанції та апеляційного суду та направлення справи до суду першої інстанції для розгляду по суті.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Відмовляючи у відкритті провадження в адміністративній справі, суддя суду першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що даний спір виник з приводу виконання судового рішення у господарській справі і вирішувати його слід за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) .

Втім, колегія суддів не погоджується з таким висновком, вважає його таким, що не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Дійсно, відповідно до положень ст. - 121-2 Господарського процесуального кодексу України, скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена та розглядаються вони господарським судом.

Діючим процесуальним законодавством ( Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) , Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) ) передбачена можливість оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, які пов'язані із виконанням судових рішень, постановлених за правилами відповідного судочинства.

В інших випадках такі спори відносяться до компетенції адміністративних судів.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем порушено питання не про визнання неправомірними рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця, пов'язаних із виконанням конкретного рішення господарського суду, а про скасування постанови державного виконавця ДВС у Ленінському районі міста Миколаєва від 18 грудня 2006 року про накладення на неї штрафу за порушення вимог Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) .

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 19 своєї постанови від 26 грудня 2003 року № 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" накладення штрафу відповідно до статей 87, 88 Закону України "Про виконавче провадження" є не адміністративним стягненням, а санкцією за невиконання зазначених у цих статтях вимог. Такі постанови з часу набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) оскаржуються за правилами, встановленими цим Кодексом.

Пунктом 5 Розділу VІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) встановлено, що до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів підсудні їм справи вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні загальні суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .

Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що допущене суддею суду першої інстанції порушення норм процесуального права призвело до неправильного вирішення справи, і відповідно до частини 2 статті 227 КАС України є підставою для скасування постановленої ним ухвали. Оскільки зазначене порушення було допущено судом першої інстанції і не було усунено апеляційним судом, скасуванню підлягає й постановлена ним ухвала. Справу ж слід передати до суду першої інстанції для вирішення питання про прийняття позову.

Керуючись статтями 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1задовольнити.

Ухвали судді Ленінського районного суду міста Миколаєва від 1 лютого 2007 року та Апеляційного суду Миколаївської області від 16 травня 2007 року скасувати.

Справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про прийняття позовної заяви.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.