Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.,

при секретарі Євтушевському В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі міста Львова

на постанову господарського суду Львівської області від 31 жовтня 2006 року

та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06 лютого 2007 року

у справі № 5/2325-12/310А

за позовом Дочірнього підприємства "Гранд Фуд Сервіс" спільного українсько –американського підприємства "Гранд –Готель"

до Державної податкової інспекції у Галицькому районі міста Львова

про визнання нечинним (недійсним) та скасування податкового повідомлення –рішення, -

ДП "Гранд Фуд Сервіс" спільного українсько –американського підприємства "Гранд –Готель"до ДПІ у Галицькому районі м. Львова про визнання нечинним (недійсним) та скасування податкового повідомлення –рішення № 0004031630/2 від 14 березня 2006 року.

Постановою господарського суду Львівської області від 31 жовтня 2006 року позовні вимоги задоволені повністю.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06 лютого 2007 року постанову господарського суду Львівської області від 31 жовтня 2006 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Галицькому районі м. Львова, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову господарського суду Львівської області від 31 жовтня 2006 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06 лютого 2007 року, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді –доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Згідно податкової декларації позивача з податку на додану вартість за червень 2002 року сума податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду, складала 48 425, 00 грн.

30 серпня 2002 року між податковим органом, органом державного казначейства, підприємствами СП "Гранд –Готель"(підприємство – кредитор) та ДП "Гранд Фуд Сервіс"було прийнято Протокольне рішення (схема) № 13/129 про проведення розрахунків щодо відшкодування сум податку на додану вартість у частині, що належить зарахуванню на поточний рахунок платника податків, відповідно до якого ВДК у Галицькому районі м. Львова на підставі висновків ДПІ у Галицькому районі м. Львова від 23 серпня 2002 року № 262, № 263, № 264, № 265, № 266, № 267 на суму 48 493, 03 грн. проводить відшкодування податку на додану вартість ДП "Гранд Фуд Сервіс", яке, використовуючи отримане відшкодування, перераховує протягом одного операційного дня СП "Гранд –Готель"борг для розрахунків в сумі 48 493, 03 грн. і відображає їх у обліку як отримане відшкодування податку на додану вартість та погашення кредиторської заборгованості згідно акта звірки від 15 серпня 2002 року № 8.

СП "Гранд –Готель", яка має заборгованість з платежів до державного бюджету, в сумі 48 493, 03 грн. на підставі довідки від 22 серпня 2002 року № 45 ДПІ у Галицькому районі м. Львова перераховує протягом одного операційного дня отримані кошти на рахунок і відображає їх в обліку як погашення дебіторської заборгованості та погашення заборгованості з платежів до державного бюджету.

Відповідно до зазначеного рішення позивачем була сплачена узгоджена сума податкового зобов’язання 30 серпня 2002 року.

ДПІ у Галицькому районі м. Львова прийняла податкове повідомлення –рішення № 0004031630/2 від 14 березня 2006 року, яким на підставі підпункту 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"застосувала до ДП "Гранд Фуд Сервіс"спільного українсько –американського підприємства "Гранд –Готель"за затримку на 39 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 46 992, 00 грн. штраф в розмірі 20 % в сумі 9 398, 40 грн.

Рішення судів попередніх інстанцій головним чином мотивовані пропуском відповідачем при прийнятті оспорюваного податкового повідомлення –рішення строку давності, встановленого підпунктом 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Колегія суддів погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій про пропуск позивачем строку сплати узгодженого податкового зобов’язання з податку на додану вартість з урахуванням протермінування строку сплати податкового зобов’язання згідно Протокольного рішення (схема) № 13/129 від 30 серпня 2002 року до 23 липня 2002 року та фактичним зарахування суми податку до бюджету 30 серпня 2002 року відповідно до цього ж рішення, яке було прийнято відповідно до Порядку проведення розрахунків щодо відшкодування сум податку на додану вартість у частині, що належить зарахуванню на поточний рахунок платника податку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року № 1270 (1270-2001-п) .

При цьому суди попередніх інстанцій вірно виходили із пропуску строку давності для визначення позивачу суми штрафних санкцій оспорюваним податковим повідомленням –рішенням враховуючи наступне.

Відповідно до п. 1.5 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов’язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв’язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Згідно з пунктом 17.1 ст. 17 вищезазначеного Закону штрафні санкції за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, крім штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, що встановлюються окремим законодавством.

В підпункті 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 цього ж Закону передбачена відповідальність платника податку за несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов’язання протягом граничних строків, визначених цим Законом.

Пунктом 17.3 ст. 17 цього ж Закону передбачено, що сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.

Податкове зобов’язання –зобов’язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України (п. 1.2 ст. 1 вищезгаданого Закону).

Підпунктом 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"передбачено, що податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов’язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов’язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов’язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Враховуючи те, що штрафні санкції, передбачені підпунктом 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 вищезазначеного Закону, в розумінні цього Закону визнаються податковим зобов’язанням і застосовуються до платника податку шляхом прийняття акта ненормативного характеру у формі податкового повідомлення, яке є письмовим повідомленням контролюючого органу про обов’язок платника податків сплатити суму податкового зобов’язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Законом, вони мають визначатись платнику податку в межах 1095 днів.

Податкова декларація з податку на додану вартість була подана позивачем до податкового органу 22 липня 2002 року, а оспорюване податкове повідомлення –рішення № 0004031630/2, яким до позивача застосовані штрафні санкцій на підставі підпункту 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", було прийнято 14 березня 2006 року.

Таким чином, позивач вільний від сплати штрафних санкцій, визначених оспорюваним податковим повідомленням –рішенням.

Суди попередніх інстанцій обґрунтовано задовольнили позовні вимоги.

При цьому колегія суддів зазначає, що помилкове викладення рішення суду апеляційної інстанції в формі постанови замість ухвали не є підставою для скасування рішення суду апеляційної інстанції згідно ч. 2 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у Галицькому районі м. Львова підлягає залишенню без задоволенню, а постанова господарського суду Львівської області від 31 жовтня 2006 року та постанова Львівського апеляційного господарського суду від 06 лютого 2007 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі міста Львова залишити без задоволення, а постанову господарського суду Львівської області від 31 жовтня 2006 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06 лютого 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий