Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Гордійчук М.П., Васильченко Н.В., Леонтович К.Г., Матолича С.В., Розваляєвої Т.С.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Миргороді Полтавської області та касаційну скаргу Начальника Управління Пенсійного фонду України в місті Миргороді Полтавської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25 червня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Миргороді Полтавської області про перерахунок пенсії, –

Постановою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 11 грудня 2007 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Миргороді Полтавської області про перерахунок пенсії відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2008 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 частково задоволено.

Постанову Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 11 грудня 2007 року скасовано.

Прийнято нову постанову, якою позов частково задоволено.

Визнано незаконними дії Управління Пенсійного фонду України в місті Миргороді Полтавської області по відмові в перерахунку пенсії.

Зобов‘язано Управління Пенсійного фонду України в місті Миргороді Полтавської області провести перерахунок ОСОБА_1 пенсії відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком у відповідності до частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"та провести виплату недоплаченої пенсії, з листопада 2006 року.

В іншій частині постанову Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 11 грудня 2007 року залишено без змін.

В подальшому заяви сторін про роз’яснення рішення суду апеляційної інстанції залишено без задоволення ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2008 року.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції від 25.06.2008 року, Управління Пенсійного фонду України в місті Миргороді Полтавської області та начальник цього ж управління звернулися з касаційними скаргами, у яких ставиться питання про скасування рішення апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції. При цьому касатори посилаються на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягає відхиленню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що позивач є інвалідом 2 групи та учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, що підтверджується посвідченням.

Причина інвалідності –захворювання, пов‘язане із роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Згідно пункту 4 статті 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"розмір пенсії для інвалідів 2 групи, призначеної у відповідності із цим Законом, повинен бути не нижчим 8 мінімальних пенсій за віком. Відповідно до статті 50 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"інвалідам 2 групи виплачується додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров‘ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.

Управління Пенсійного фонду України в місті Миргороді Полтавської області посилається на частину 5 статті 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якою визначено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2002 року (1-2002-п) встановлено, що базовою для обчислення розміру пенсії по інвалідності є сума 19,91 грн.

Суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи рішення про часткове задоволення позову, правомірно послався на частину 4 статті 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якою передбачено, що розмір пенсії для інвалідів 2 групи, призначеної у відповідності із цим Законом, повинен бути не нижчим 8 мінімальних пенсій за віком та статті 50 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"інвалідам 2 групи виплачується додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров‘ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень дає Закон України "Про прожитковий мінімум"від 15 липня 1999 року (966-14) № 966-14, а також Закон України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії"від 05 жовтня 2000 року № 2017-ІІІ (2017-14) , згідно статті 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Посилання відповідача на частину 5 статті 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якою визначено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, внаслідок чого відповідач керувався розміром 19,91 грн. є неправомірним, оскільки приписами пункту 1 та 6 статті 92 Конституції України, статті 71 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", відповідно до якого дія його положень, не може призупинятися іншими законами. Крім законів про внесення змін до цього Закону, а також абзацом 2 преамбули, частиною 3 статті 4, пунктом 2 частини 1 статті 8 та пунктами 13, 16 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , яким передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення.

До приведення законодавства України у відповідність із Законом України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечать цьому Закону.

У разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону) –пункт 7 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегією суддів Вищого адміністративного суду України вбачаються правомірними застосування судом апеляційної інстанції до спірних правовідносин вищезазначених норм права.

Щодо касаційної скарги відповідача на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2008 року, то колегія суду Вищого адміністративного суду України погоджується з тим, що постановою суду вирішено питання щодо періоду, за яким має бути здійснено перерахунок пенсії.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційні скарги слід відхилити, оскільки рішення суду апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судом апеляційної інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 225 –229 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

Керуючись ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, –

Касаційні скарги Управління Пенсійного фонду України в місті Миргороді Полтавської області та Начальника Управління Пенсійного Фонду України в місті Миргороді відхилити, ухвали Харківського апеляційного суду від 25 червня 2008 року і від 23 грудня 2008 року по даній справі залишити без змін.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає, крім як у випадках, передбачених ст. ст. 227 –229 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .