Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Смоковича М.І.,

Весельської Т.Ф.,

Горбатюка С.А.,

Мироненка О.В.,

Чумаченко Т.А.,

провівши у порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи

за позовом ОСОБА_1до Управління Пенсійного фонду України в місті Керчі Автономної Республіки Крим про зобов'язання вчинити певні дії,

провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1на постанову Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 30 жовтня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 19 грудня 2006 року, -

У липні 2006 року ОСОБА_1. пред'явила в суді позов до Управління Пенсійного фонду України в місті Керчі Автономної Республіки Крим (далі - УПФ) та Керченського міського центру зайнятості, в якому, з урахуванням уточнень, просила зобов'язати УПФ призначити їй з 2 серпня 2005 року пенсію достроково, до досягнення пенсійного віку, відповідно до пункту "г" частини 1 статті 26 Закону України "Про зайнятість населення", а Керченський міський центр зайнятості - зняти її з обліку, у зв'язку з виходом на пенсію та внести відповідний запис до її трудової книжки.

Ухвалою Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 30 жовтня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1. до Керченського міського центру зайнятості про зобов'язання зняти з обліку та внести відповідний запис до трудової книжки за клопотанням позивача залишені без розгляду, як передчасні.

Постановою Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 30 жовтня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 19 грудня 2006 року, ОСОБА_1. відмовлено в задоволенні позову.

В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1. посилається на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Судами встановлено, що ОСОБА_1. 19 вересня 2003 року була звільнена з останнього місця роботи, яким є ТОВ "Керченський рибоконсервний завод "Пролів", за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, у зв'язку з ліквідацією підприємства. 19 жовтня 2003 року їй розпочато виплату допомоги по безробіттю. 2 серпня 2005 року ОСОБА_1., досягнувши віку 53 роки 6 місяців, звернулася до УПФ з заявою про призначення дострокової пенсії. Однак, її заява задоволена не була.

Право на призначення пенсії за віком у жінок виникає після досягнення 55 років (стаття 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування").

Відповідно до підпункту "г" пункту 1 статті 26 Закону України "Про зайнятість населення" працівникам, трудовий договір з якими було розірвано з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідацією, реорганізацією, перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників, за умови їх реєстрації в службі зайнятості протягом семи календарних днів після звільнення як таких, що шукають роботу, гарантується право на достроковий вихід на пенсію за півтора року до встановленого законом строку осіб передпенсійного віку, які мають страховий стаж для чоловіків - 25 років, для жінок - 20 років, а для осіб, які мають право на пенсію на пільгових умовах, - стаж роботи, який дає право на цей вид пенсії.

Частиною 2 пункту 32 Положення про порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, виплати допомоги по безробіттю, а також умови надання матеріальної допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1998 року № 578 (578-98-п) , встановлено, що право на достроковий вихід на пенсію за півтора року до встановленого законодавством строку мають особи передпенсійного віку, яким на день вивільнення згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України до досягнення пенсійного віку залишилося не більше півтора року.

Оскільки ОСОБА_1., 1952 року народження, на день вивільнення - 19 вересня 2003 року, до досягнення пенсійного віку залишалося більше як півтора року, а саме: чотири з половиною роки, висновок судів про відсутність у неї права на призначення дострокової пенсії, є правильним.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що судові рішення є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин; в судових рішеннях повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки судів щодо цих обставин і правові наслідки є правильними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні, а доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують.

Керуючись статтями - 220-1, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1відхилити, а постанову Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 30 жовтня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 19 грудня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.