К-6811/08 Про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов’язання здійснити особистий прийом та стягнення моральної шкоди - 07.10.2009 Прийняття

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Президента України (Секретаріату Президента України), Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини), Державного казначейства України про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов’язання здійснити особистий прийом та стягнення моральної шкоди, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18 вересня 2007 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2008 року, -

У квітні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Президента України (Секретаріату Президента України), Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини), Державного казначейства України про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов’язання здійснити особистий прийом та стягнення моральної шкоди у розмірі 400000 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що протягом 2001-2004 років правоохоронними органами щодо позивача було вжито ряд незаконних репресивних заходів, чим було порушено його громадянські права. У 2001 році позивач був звільнений з посади керуючого Івано-Франківською обласною філією АКБ "Укрсоцбанк", а в квітні 2005 року судовим рішенням був поновлений на цій посаді. Проте, виданий судом виконавчий лист № 2-53 незаконно не виконувався Державною виконавчою службою у Голосіївському районі міста Києва. З цих питань позивач неодноразово звертався до Президента України та до Уповноваженого з прав людини. На свої звернення він отримував відповіді, які не вирішували суті порушених питань, а були звичайними відписувальними повідомленнями Секретаріатів.

Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18 вересня 2007 року позов задоволено частково. Визнано неправомірною бездіяльність Уповноваженого Верховної Ради України (Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України) з прав людини щодо реагування на звернення позивача від 12.01.2006 в частині вирішення питання про особистий прийом чи повідомлення про порядок його здійснення та зобов’язано відповідача Уповноваженого Верховної Ради України (Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України) з прав людини розглянути звернення позивача від 12.01.2006 щодо запису на особистий прийом. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2008 року постанову суду першої інстанції скасовано в частині задоволення позову та прийнято в цій частині нову постанову про відмову в задоволенні позову. В іншій частині постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18 вересня 2007 року залишено без змін.

У касаційній скарзі на вказані судові рішення ОСОБА_1 ставить питання про їх скасування в зв’язку з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, та ухвалення нового рішення про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач 12.01.2006 звертався до Президента України (Секретаріату Президента України) та Уповноваженого Верховної Ради України (Секретаріату) з прав людини із скаргами, а 27.01.2006 з телеграфними повідомленнями щодо зволікання з боку Верховного Суду України з розглядом справи № 6-1155 кс 05 та невиконання Державною виконавчою службою у Голосіївському районі м. Києва виконавчих листів з поновлення позивача на роботі та оплати вимушеного прогулу.

На дані звернення Секретаріатом Президента та Уповноваженим Верховної Ради України було надано відповіді 23.01.2006 № 22/009039-09, № 10.1/9-Н.059105.06/09-01 відповідно та 01.02.2006 № 22/014104-09 та № 10.1-9-Н-059523.06/09-24 відповідно.

Факт надання відповідачами письмових відповідей позивачем в ході розгляду справи не заперечувався.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди обґрунтовано виходили з того, що відповідачі в межах наданих законом повноважень та в порядку, передбаченому Законом України "Про звернення громадян" (393/96-ВР) , розглянули звернення позивача та письмово повідомили його про результати розгляду. При цьому відповідачі обґрунтовано направляли звернення за належністю, з огляду на неможливість, враховуючи конституційні повноваження відповідачів, впливу та втручання в роботу Верховного Суду України та структури виконавчої служби в спосіб, який вимагав позивач.

Також, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність порушення з боку відповідачів права позивача на особистий прийом, оскільки вони діяли в межах повноважень, наданих Указом Президента України від 04.11.2005 № 1548 "Питання Секретаріату Президента України" (1548/2005) , Законом України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" (776/97-ВР) .

Посилання позивача на численні порушення судами норм процесуального права, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи.

Відповідно до ч.3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що постанова суду першої інстанції частково скасована апеляційним судом, а в цій частині ухвалено нове законне рішення, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, а постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, оскільки вона прийнята з додержанням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена за винятковими обставинами лише у випадках, з підстав, у строки та в порядку, які визначені статями 235- 239 КАС України.