Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Бившевої Л.І.

Пилипчук Н.Г.

Сергейчука О.А.

Степашка О.І.

при секретарі: Андрюхіній І.М.

За участю представників сторін:

позивача: не з’явився.

відповідача: Широкова В.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Донецьку

на постанову Господарського суду Донецької області від 04.09.2006 та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 30.10.2006

у справі №2/208а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Росспецтранс"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Донецьку

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

Постановою Господарського суду Донецької області від 04.09.2006, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 30.10.2006, позов ТОВ "Росспецтранс" задоволено. Визнано повністю недійсним податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м.Донецьку від 13.07.2006 №0000360821/0/19076/10/15-16-23/4 про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі 2250886,26 грн.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Позивач у запереченнях на касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення – без змін.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено планову виїзну перевірку дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.04.2004 по 31.12.2005, за результатами якої складено акт №44/15-16-23/4-32397887 від 04.07.2006.

Перевіркою встановлено порушення позивачем норм п.13.5 ст. 13 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у зв’язку з не оподаткуванням за ставкою 6% доходів нерезидента, отриманих, як фрахт, за контрактом про надання транспортних послуг №07/193/03 від 01.04.2003 з ВАТ "СТ-транс" (Російська Федерація), у джерела виплати таких доходів за рахунок цих доходів.

За наслідками перевірки ДПІ прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 13.07.2006 №0000360821/0/19076/10/15-16-23/4 про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 2250886,26 грн.

Згідно до ст. 18 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", у разі якщо міжнародним договором, ратифікованим Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені цим законом - застосовуються норми міжнародного договору.

Статтею 7 міжнародної угоди між урядом України та Урядом Російської Федерації про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилення від сплати податків визначено, що прибуток підприємства Договірної Держави оподатковується лише в цій Договірній державі, якщо тільки це підприємство не здійснює підприємницьку діяльність у другій Договірній Державі через розташоване в ній постійне представництво.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що контрагент позивача – ВАТ "СТ-транс" у 2005 році є особою з постійним місцем прибування в Російської Федерації та на неї розповсюджується угода між Урядом Російської Федерації та Урядом України про уникнення подвійного оподаткування та попередження ухилень від сплати податків, що підтверджується довідкою Федеральної податкової служби Росії. Доказів, що російська компанія здійснює підприємницьку діяльність в Україні через своє постійне представництво, суду не надано.

Відповідно до ст.2 міжнародної угоди її дія поширюється на податки на доходи і майно, що стягуються відповідно до законодавства Договірної Держави, незалежно від способу їх стягнення, частиною 3 цієї статті визначено, що існуючими податками, на які поширюється Угода, в Україні є (I) податок на доходи підприємств та організацій; і (II) прибутковий податок з громадян (надалі "українські податки").

Частиною 2 статті 3 міжнародної угоди передбачено при застосуванні цієї Угоди Договірною Державою будь-який термін, не визначений у ній, буде, якщо із контексту не випливає інше, мати те значення, яке він має за законодавством цієї Держави.

Принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників визначаються Законом України "Про систему оподаткування" (1251-12) .

Згідно ст.14 цього Закону одним із загальнодержавних податків є податок на прибуток підприємств, при цьому ст.6 визначено, що об'єктами оподаткування, зокрема, є доходи (прибуток).

З огляду на викладене, судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що термін "прибуток підприємств", який вживається у ч.1 ст.7 міжнародної угоди, і термін "доходи нерезидентів" передбачений п.13.5 ст. 13 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" є тотожними поняттями, взаємовідносини між позивачем та його російським контрагентом підпадають під дію міжнародної угоди, а тому у позивача відсутній обов’язок утримувати податок з доходів нерезидента.

Зазначені висновки узгоджуються і з позицією яку займав відповідач при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, визначивши платіж, як податок на прибуток іноземних юридичних осіб (податок з доходів нерезидентів).

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судом допущено неправильне застосування чи порушення норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що підстав для задоволення касаційної скарги та скасування судових рішень немає.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Донецьку залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Донецької області від 04.09.2006 та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 30.10.2006 – без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.