2-а-6938/08/4/0170 Про зобов’язання здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії - 24.11.2009 Прийняття

розглянувши апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Білогірському районі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Циганова Г.Ю.) від 05.03.09 у справі № 2а-6938/08/4/0170

за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

до Управління Пенсійного фонду України в Білогірському районі Автономної Республіки Крим (вул. Островського, буд. 3, м. Білогірськ, Автономна Республіка Крим,97600)

про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги "Дітям війни",

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.03.09 позов задоволено частково: зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Білогірському районі Автономної Республіки Крим нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни за період з 09.07.07р. по 30.09.07р. у розмірі 102,72 грн. щомісячно, з 01.10. 2007р. по 31.12. 2007р. - у розмірі 103,98 грн. щомісячно; за період з 22.05.08р. по 30.06.08р. у розмірі 96,20 грн. щомісячно; за період з 01.07.08р. по 30.09.08р. у розмірі 96,40 грн. щомісячно; за період з 01.10.08р. по 31.12.08 року у розмірі 99,60 грн. щомісячно. В решті позовних вимог відмовлено (арк.с.18-19).

постанова суду мотивована тим, що позивач є дитиною війни в розумінні Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15) , на неї повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені цим Законом, в тому числі право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як передбачено статтею 6 зазначеного Закону; зупинення Законами України "Про Державний бюджет України" на відповідний рік виплати підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, у розмірі, встановленому статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на 2007 та 2008 роки, визнано неконституційним, тому це підвищення підлягає виплаті у зазначеному розмірі; строк звернення до суду за захистом своїх прав за 2006 рік позивачем пропущений та поновленню не підлягає, оскільки не надані докази поважної причини пропуску цього строку.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Управління Пенсійного фонду України в Білогірському районі Автономної Республіки Крим, 26.05.2009 (згідно штемпелю на конверті) звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову (арк.с.26-29).

Доводи апеляції мотивовані тим, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, суд застосував положення частини другої статті 6, частини першої статті 19, частини другої статті 95 Конституції України, статті 7 закону України "Про соціальний захист дітей війни", частини третьої статті 28, частини другої статті 72, частини першої та другої статті 73 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", але не прийняв до уваги, що для надбавок до пенсії поняття "мінімальна пенсія за віком" не застосовується; відсутній порядок розрахунку надбавки, встановленої статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"; передбачене Законом України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) визначення розміру мінімальної пенсії за віком застосовується для розрахунку пенсії, призначеної відповідно до цього Закону (1058-15) ; фінансування виплат по цьому закону здійснюється з Державного бюджету України, у відповідача відсутні зобов’язання по перерахунку пенсії і забезпеченню її виплати.

Позивач та відповідач явку уповноважених представників в судове засідання, призначене на 24.11.2009, не забезпечили, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені (арк.с.44), позивач надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутністю (арк.с.13).

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що сторони викликались в судове засідання, але в суд не з’явились, позивач просить розглянути справу у відсутність його представника, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представників позивача, відповідача.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає зміні шляхом викладення абзацу другого резолютивної частини в іншій редакції, з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач –ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, має статус дитини війни відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", згідно з якою дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (02.09.1945) Другої світової війни було менше 18 років, що підтверджується відповідною довідкою №961 від 13.07.2006 (арк.с.7), у зв’язку з чим має право на всі пільги та соціальні гарантії, передбачені цим Законом, в тому числі право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, яке передбачено статтею 6 зазначеного Закону.

За даними позивача відповідачем в 2006 та 2007 роках позивачу підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, не виплачувалось, а в 2008 році виплачувалось не в повному обсязі.

Згідно відомостей відповідача позивачу в 2008 році виплачена надбавка "дітям війни" в сумі: в січні –березні 2008 року по 47,00грн. щомісячно, в квітні –червні 2008 року –по 48,10грн. щомісячно, в липні - вересні 2008 року –по 48,20грн. щомісячно, з жовтня 2008 року –по 49,80грн. щомісячно (арк.с.14-15).

На правовідносини сторін, що виникли, поширюються норми статей 1, 3, 6, 8, 19, 21, 22, 46, 56, 58, 64, 68, 75, 92, 95, 96, 152 Конституції України, Закону України "Про соціальний захист дітей війни" № 2195-IV від 18.11.2004 (2195-15) (зі змінами та доповненнями), в редакції, що діяла в спірний період (далі – Закон України № 2195-IV (2195-15) ), Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" № 3235-ІV від 20.12.2005 (3235-15) (далі – Закон № 3235-ІV (3235-15) ), Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" № 489-V від 19.12.2006 (489-16) (далі – Закон України № 489-V (489-16) ), Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 107-VI від 28.12.2007 (107-17) (далі – Закон України № 107-VІ (107-17) ).

Суд першої інстанції здійснив аналіз зазначеного діючого законодавства України та норм міжнародного права і дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог частково.

Європейський Суд не прийняв до уваги позицію Уряду України про колізію двох нормативних актів - Закону України, відповідно до якого встановлені соціальні виплати з бюджету і який є діючим, та Закону України "Про Державний бюджет" на відповідний рік, де положення останнього, на думку Уряду України, превалювали як спеціальний закон.

Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (аналогічна позиція викладена в рішенні у справі № 59498/00 "Бурдов проти Росії").

У Конституції України (254к/96-ВР) Україну проголошено демократичною, соціальною, правовою державою (стаття 1), визнано, що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави (стаття 3), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (стаття 21).

Відповідно до частини третьої статті 22, статті 64 Конституції України право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів (їх окремих положень), лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.

Оскільки правові положення, які передбачають соціальні виплати, встановлені статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" № 2195-IV від 18.11.2004, є чинними, тобто не скасовані, не змінені, і позивач є дитиною війни, тому має право на їх одержання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати ці виплати.

Право на отримання підвищення у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, встановленого статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" № 2195-IV від 18.11.2004, не залежить від розміру доходів отримувача чи наявності фінансування з бюджету, а має безумовний характер.

Отже, положення Закону України № 489-V (489-16) , не можуть бути застосовані в частині розрахунку розміру допомоги дітям війни, оскільки вони суперечать вищезазначеним нормам Конституції України (254к/96-ВР) та міжнародному праву.

При викладених обставинах, висновки суду першої інстанції відповідають як нормам національного законодавства, так і міжнародного –Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною законодавства України, і практиці Європейського Суду з прав людини, як джерелу права.

Таким чином, стаття 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з 22.05.2008 (дати прийняття рішення Конституційного Суду України) діє у попередній редакції, згідно з якою дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.

Згідно з частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Відповідно зі статтею 58 Закону України № 107-VI прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2008 рік затверджений у наступному розмірі з 1 січня –470 гривень, з 1 квітня –481 гривень, з 1 липня –482 гривни, з 1 жовтня –498 гривень.

Доводи відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав, встановленого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України, не можуть бути прийняті судовою колегією до уваги, виходячи з наступного.

Строк звернення до суду про нарахування недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги за період з липня по жовтень 2007 року позивачем пропущений, оскільки позивач звернулась до суду 14.11.2008, тобто поза межами річного строку, встановленого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно зі статтями 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Будь-яке письмове клопотання про застосування положень статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України в цій частині в матеріалах справи відсутнє, що дозволяє зробити висновок про те, що під час судового розгляду справи в суді першої інстанції відповідач не наполягав на відмові в задоволенні позову у зв’язку з пропуском позивачем строку звернення до суду.

Належних та допустимих доказів поважності причин, як б перешкоджали відповідачу заявити про застосування статей 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України суду першої інстанції, відповідачем не надано.

Отже, судом першої інстанції правомірно не застосовані зазначені вище положення щодо відмови в задоволенні позовних вимог про нарахування недоплаченої щомісячної державної допомоги за період з липня по жовтень 2007 року.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення є необґрунтованими.

Судове рішення не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Однак, суд першої інстанції помилково не застосував збільшення встановленого у 2007 році розміру мінімальної пенсії у сумі 406,00грн. на 1 відсоток, що передбачено статтею 62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"№ 489-V від 19.12.2006, враховуючи зміни, внесені Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 15.03.2007 № 749-V (749-16) , позивач також в позовній заяві не застосував вказане збільшення, у зв’язку з чим судова колегія дійшла висновку про необхідність вийти за межі позовних вимог в порядку частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

При викладених обставинах, на користь позивача підлягає стягненню підвищення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, дітям війни за період з липня по грудень 2007 року, в сумі 742,65грн. згідно наступного розрахунку: (410,06грн. + 410,06грн. + 410,06грн. + 415,11грн. + 415,11грн. + 415,11грн.) х 30%.

А також стягненню підлягає підвищення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, дітям війни за період з травня по грудень 2008 року в сумі 780,40 грн., згідно наступного розрахунку:

з травня по червень 2008 року - 144,30грн. (481,00грн. х 30%) х 2 = 288,60грн.,

з липня по вересень 2008 року - 144,60грн. (482,00грн. х 30%) х 3 = 433,80грн.,

з жовтня по грудень 2008 року - 149,40грн. (498,00грн. х 30%) х 3 = 448,20 грн.,

з урахуванням виплаченого підвищення в травні-грудні 2008 року в сумі:

з травня по червень 2008 року –48,10грн. х 2 = 96,20грн.,

з липня по вересень 2008 року –48,20грн. х 3 = 144,60грн.,

з жовтня по грудень 2008 року - 49,80грн. х 3 = 149,40грн.;

1170,60грн. –390,20грн. = 780,40грн.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Таким чином, передбачена статтею 6 Закону України № 2195-IV допомога дітям війни є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону мають статус дітей війни, а також формою реалізації ними конституційного права на соціальний захист.

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України. За умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату щомісячних надбавок дітям війни це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначене підвищення. Однак, це не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання цього підвищення, яке прямо передбачене законом.

Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органів державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судовою колегією не приймається до уваги.

Враховуючи те, що позивач є дитиною війни та наділений державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема, право на отримання зазначеного підвищення.

Наділивши дітей війни зазначеною соціальною гарантією, держава таким чином взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які є дітьми війни.

Головним розпорядником коштів для виплати підвищення, передбаченого статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", є Пенсійний фонд України.

Посилання відповідача на частину третю статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 щодо її застосування виключно для визначення розмірів пенсій, призначених за Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , а також на те, що для надбавок до пенсії по інших нормативних актах поняття "мінімальна пенсія за віком" не застосовується, в законодавстві відсутнє визначення розміру, з якого обчислюється надбавка до пенсії по статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" безпідставні та необґрунтовані, так як згідно правової позиції Верховного Суду України, яка викладена в його постановах від 27.05.2008 №08/111 (v_111700-08) , 08/119, 08/138, 08/151, 08/152, 08/153 застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, з якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Положення частини третьої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до розрахунку інших пенсій чи доплат пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті визначення розміру мінімального розміру пенсії за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті визначення розміру мінімального розміру пенсії за віком, що не суперечить його застосуванню відповідно до частини сьомої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Мінімальна пенсія в розмірі 19,91 грн., встановлена для нарахування соціальних надбавок Постановою Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2002 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету" (1-2002-п) , не підлягає застосуванню для соціальної допомоги дітям війни, оскільки суперечить нормам діючого законодавства.

Доводи відповідача щодо відсутності, невиділення, неперерахування бюджетних коштів на забезпечення виплат допомоги в розмірі, передбаченому Законом, а не підзаконним нормативним актом, неправомірні, неспроможні і не можуть бути прийняті до уваги та бути підставою для відмови в позові, так як відповідач є органом, який зобов’язаний здійснювати нарахування та виплату зазначених сум підвищення у встановлених Законом розмірах.

Конституційний Суд України неодноразово в своїх рішеннях №6-рп/2007 від 09.07.2007 (v0a6p710-07) , №10-рп/2008 від 22.05.2008 (v010p710-08) , №26-рп/2008 від 27.11.2008 (v026p710-08) підкреслював, що Закон України про Державний бюджет України на відповідний рік має чітко визначену сферу регулювання, та ним не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, встановлювати інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших Законів України, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони.

Згідно з частиною першою статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Все вищеперелічене є підставою для зміни судового рішення в порядку пункту 1 частини першої статті 201 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з яким підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає зміні шляхом викладення абзацу другого її резолютивної частини в іншій редакції.

Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 99, 100, 160, 167, частиною першою статті 195, статтями 196, 197, пунктом 2 частини першої статті 198, пунктом 1 частини першої статті 201, частиною другою статті 205, статтями 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

1. Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Білогірському районі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.03.09 у справі № 2а-6938/08/4/0170 залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.03.09 у справі № 2а-6938/08/4/0170 змінити, виклавши пункт другий резолютивної частини в наступній редакції:

"Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Білогірському районі Автономної Республіки Крим нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу, як дитині війни за період з липня по грудень 2007 року в сумі 742,65 грн., за травень - грудень 2008 року в сумі 780,40 грн."

3. В інший частині постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.03.09 у справі № 2а-6938/08/4/0170 залишити без змін.

постанова набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п’ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанову може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.