Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Брайка А.І.

Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання: Сенченко Т.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська

на ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.04.2007 року

та постанову господарського суду Дніпропетровської області від 07.12.2006 року

у справі № 23/233/06 господарського суду Дніпропетровської області

за позовом Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Вотум-Україна"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Ультра"

про визнання недійсним господарського зобов’язання договору № 21/01/2004 від 21.06.2004 року, -

В липні 2006 року ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська звернулась до суду з позовом про визнання недійсним з підстав, передбачених статтею 207 ГК України, господарського зобов’язання згідно договору про надання транспортно-експедиторських послуг № 21/01/2004т від 21.06.2004 року, укладеного між ТОВ "Вотум-Україна" та ТОВ "Ультра", та стягнення з ТОВ "Вотум-Україна" на користь бюджету 206860 грн. вартості отриманих послуг за спірним договором.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 07.12.2006 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.04.2007 року, в задоволенні позову відмовлено.

Судові рішення вмотивовані тим, що позивачем не доведено наявності у відповідача-2 умислу на укладення спірного господарського зобов’язання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська оскаржила їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В касаційній скарзі та доповненні до неї, з посиланням на порушення судами норм матеріального права, податковою інспекцією ставиться питання про скасування постановлених у справі судових рішень та ухвалення нового рішення про задоволення позову.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на слідуюче.

Судами встановлено, що відповідачами у справі укладений договір про надання транспортно-експедиторських послуг № 21/10/2004т від 21.06.2004 року, відповідно до умов якого відповідач-1 доручає відповідачу-2 (виконавець) здійснити транспортно-експедиційне обслуговування при перевезенні вантажів автомобільним транспортом, залучаючи для цього третю сторону – перевізника.

На виконання цього договору відповідач-2 на протязі липня-грудня 2004 року здійснював транспортно-експедиційне обслуговування, що підтверджено актами здачі-приймання виконаних робіт, у зв’язку з чим виписав та видав відповідачу-1 відповідні податкові накладні на загальну суму 206860 грн., в тому числі ПДВ -34476,67 грн.

На підставі виставлених відповідачем-2 рахунків відповідачем-1 здійснена оплата наданих транспортно-експедиційних послуг в повному обсязі в сумі 206860 грн.

ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська просить суд визнати недійсним договір № 21/01/2004т від 21.06.2004 року як такий, що вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, посилаючись при цьому на наявність протиправного умислу з боку ТОВ "Ультра".

Наявність умислу з боку ТОВ "Ультра" ДПІ обґрунтовує рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2005 року у справі № 27/166, яким визнані недійсними установчі документи ТОВ "Ультра" з моменту державної реєстрації змін № 1 до Статуту ТОВ "Ультра" - 11.06.2004 року, свідоцтво по реєстрацію платника податку на додану вартість з моменту видачі – 17.06.2004 року та припинено юридичну особу товариства. Даним рішенням встановлено, що ТОВ "Ультра" зареєстровано на підставну особу і після державної реєстрації товариства засновник не приступав до фінансово-господарської діяльності, де знаходяться установчі документи, йому не відомо. За юридичною адресою ТОВ "Ультра" не знаходиться.

В зв’язку з наведеним, ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська вважає, що вказаний вище договір підлягає визнанню недійсним на підставі статті 207 ГК України та просить застосувати наслідки, передбачені статтею 208 ГК України.

Вирішуючи питання щодо визнання спірного договору недійсним, судами попередніх інстанцій не враховано того, що вимоги про визнання недійсною угоди, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, не можуть бути предметом позову, а тому колегія суддів доходить висновку про наявність таких підстав для закриття провадження у справі в цій частині.

На обґрунтування позову ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська послалась на статті 207, 208 ГК України.

За змістом частини 1 статті 208 цього Кодексу, якщо господарське зобов’язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін – у разі виконання зобов’язання обома сторонами – в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов’язанням, а в разі виконання зобов’язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, – нікчемним. Як зазначено у частині 2 статті 215 цього Кодексу визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до частини 1 статті 216 зазначеного Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю. Тому позови податкових органів про визнання такого правочину (угоди, господарського зобов’язання) недійсним судовому розгляду не підлягають.

Органи державної податкової служби, вказані в абзаці 1 статті 10 Закону України від 04.12.1990 № 509-XII "Про державну податкову службу в Україні", можуть на підставі пункту 11 цієї статті звертатись до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. Висновок суду стосовно нікчемності правочину має бути викладений у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.

Відповідно до статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, суд закриває провадження у ній.

З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду підлягають скасуванню в частині вимог про визнання недійсним договору про надання транспортно-експедиторських послуг, із закриттям провадження.

Судові рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог про застосування наслідків, передбачених статтею 208 ГК України, підлягають залишенню без змін. Санкції, встановлені частиною 1 статті 208 ГК України, підпадають під визначення адміністративно-господарських санкцій, дане у статті 238 цього Кодексу. На момент звернення ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська до суду з даним позовом закінчились строки застосування адміністративно-господарських санкцій, встановлені статтею 250 ГК України.

З огляду на зазначене та керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 228, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська задовольнити частково.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.04.2007 року та постанову господарського суду Дніпропетровської області від 07.12.2006 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору про надання транспортно-експедиторських послуг № 21/01/2004т від 21.06.2004 року скасувати із закриттям провадження у справі, а в решті - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.