Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Суддів - Смоковича М.І.

Горбатюка С.А.

Чумаченко Т.А.

Весельської Т.Ф.

Мироненка О.В. (суддя – доповідач)

провівши попередній розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Міністерства Внутрішніх Справ України, Головного управління Міністерства Внутрішніх Справ України в м. Києві, Деснянського районного управління Головного управління Міністерства Внутрішніх Справ України в м. Києві про поновлення порушених прав та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 05 липня 2004 року та рішення Апеляційного суду м. Києва від 23 листопада 2004 року

У січні 2001 року позивач звернувся в суд із позовом до Міністерства Внутрішніх Справ України, Головного управління Міністерства Внутрішніх Справ України в м. Києві, Деснянського районного управління Головного управління Міністерства Внутрішніх Справ України в м. Києві про поновлення порушених прав та відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 5 липня 2004 р. позов задоволено частково. Зобов"язано Деснянське РУГУ МВС України в м. Києві провести перевірку по заяві ОСОБА_1 від 15.06.2000 року. В іншій частині позову –відмовлено.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, позивач та відповідач звернулися зі скаргою до суду апеляційної інстанції щодо скасування зазначеного вище рішення.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 23 листопада 2004 року апеляційну скаргу позивача задоволено частково, апеляційну скаргу відповідача задоволено, рішення суду першої інстанції, що стосується позовних вимог до Деснянського РУ ГУ МВС України в м. Києві та РУ ГУ МВС України в м. Києві, скасувати та постановити нове, яким в позові ОСОБА_1 до Деснянського РУ ГУ МВС України в м. Києві відмовити. Позовні вимоги ОСОБА_1 до РУ ГУ МВС України в м. Києві задовольнити частково. Стягнути з РУ ГУ МВС України в м. Києві на користь позивача моральну шкоду в розмірі 100 грн. В решті рішення суду залишити без зміни.

Не погоджуючись із рішенням суду першої та рішенням суду апеляційної інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Зі справи вбачається, що 15.06.2000 року ОСОБА_1 була направлена до Ватутінського РУГУ МВС України в м. Києві заява, в якій він вказував про порушення в автобусі маршруту Бровари-Київ його прав як ветерана праці та громадянина. Просив захистити його права у відповідності до діючого законодавства. По даній заяві відповідачем було здійснено перевірку і по результатам якої 14.07.2000 року дільничим інспектором міліції Ватутінського РУ ГУ МВС України в м. Києві постановлено висновок, та направлена заявнику відповідь 21.07.2000 року за № 46/К-1183(а.с.58-60т.1). не погоджуючись із відповіддю, ОСОБА_1 08.08.2000 року надіслав заяву начальнику ГУ МВС України в м. Києві, в якій просив дати вказівку про проведення розслідування та направлення справи до суду (а.с.6 т. 1). Звернення було зареєстровано 14.08.2000 року та направлено до Ватутінського РУГУ МВС України в м. Києві за №9/К -642 для вирішення по суті (а.с. 46т.2). Із заяви позивача вбачається, що вказані ним події відбувалися на території м. Броварів, тому 09.11.2000 року Ватутінський РУ ГУ МВС України в м. Києві за № 46/К-2038 матеріали по заяві ОСОБА_1 направив для додаткової перевірки начальнику Броварського РУГУ МВС України Київської обл.(а.с. 66 т.1). 05.12.2000 року ОСОБА_1 звернувся зі скаргою до МВС України, яка 25.12.2000 року була отримана МВС України і зареєстрована під номером К- 13885, в якій скаржник вказував на те, що він не отримав відповіді на його скаргу на ім"я начальника ГУ МВС України в м. Києві, тому просив вжити передбачені законом заходи по його скарзі від 15.06.2000 року та вжити заходи до винних в порушенні його прав.

25.12. 2000 року скарга ОСОБА_1 листом МВС України за № К-13885 була направлена для розгляду в ГУ МВС України в м. Києві, про що заявник був повідомлений належним чином. 10.01.2001 року Ватутінським РУГУ МВС України в м. Києві винесено висновок по скарзі ОСОБА_1 та 10.01.2001 року за № 46/К-3480 була направлена відповідь заявнику(а.с. 74-75 т.1).

Ухвалюючи рішення суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що скарга позивача розглянута відповідачем МВС України в порядку встановленому Законом України "Про звернення громадян" (393/96-ВР) і при розгляді цього звернення права позивача Міністерством внутрішніх справ України порушені не були.

Згідно п.2.8 Інструкції "Про порядок розгляду пропозицій, заяв, скарг і організацій, особистого прийому громадян в органах внутрішніх справ, внутрішніх військах, вищих закладах освіти, установах, організаціях і на підприємствах системи МВС України" (z0495-98) затвердженої Наказом Міністра внутрішніх справ України від 10.06.1998 року щодо кожного звернення не пізніше, ніж в п’яти денний термін повинно бути прийнято одне з таких рішень: прийняти до свого провадження, передати на вирішення в підпорядкований чи інший орган внутрішніх справ; надіслати за належністю до іншого відомства, якщо питання порушені в зверненні, не входять до компетенції органів внутрішніх справ. Про пересилання звернення до іншого органу внутрішніх справ або іншого відомства обов’язково сповіщається заявник".

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про звернення громадян", громадянину на його вимогу і в порядку, встановленому чинним законодавством, можуть бути відшкодовані моральні збитки. Завдані неправомірними діями або рішеннями органу чи посадової особи при розгляді скарги.

Зі справи вбачається, що ГУ МВС України в м. Києві не повідомив позивача про направлення до Ватутінського РУГУ МВС України в м. Києві його скарги від 08.08.2000 року та скарги від 05.12.2000 року, яка надійшла з МВС України. Розмір відшкодування моральних (немайнових) збитків у грошовому виразі визначається судом.

Таким чином, визначаючи розмір моральної шкоди, суд врахував конкретні обставини справи, характер спричиненої моральної шкоди та дійшов обґрунтованого висновку про те, що права позивача, передбачені Законом України "Про звернення громадян" (393/96-ВР) , при розгляді його заяви Деснянським РУ ГУ МВС України в м. Києві не були порушені.

З огляду на викладене, рішення суду першої та ухвала суду апеляційної інстанцій відповідають обставинам справи, наданим доказам та нормам матеріального і процесуального закону.

Доводи касаційної скарги висновки суду не спростовують.

Підстав для перегляду судового рішення з мотивів, викладених в касаційні скарзі, не вбачається.

За правилами частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін.

Керуючись статтями 220, 220-1, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів -,

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Печерського районного суду м. Києва від 05 липня 2004 року та рішення Апеляційного суду м. Києва від 23 листопада 2004 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 237 КАС України.