Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Брайка А.І.

Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

секретар судового засідання Горбенко К.Л.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 09.06.09р. (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу ДПІ у Полтавській області на постанову господарського суду Полтавської області від 08.12.2006 та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 20.04.2007

у справі №3/211

за позовом ПП ОСОБА_1

до ДПІ у Полтавській області

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення та рішень за результатами розгляду скарг позивача в адміністративному порядку

Постановою господарського суду Полтавської області від 08.12.2006, яку залишено без змін ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 20.04.2007 по справі № 3/211 позов Приватного підприємця ОСОБА_1 до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання нечинним податкового повідомлення рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області та рішень за результатами розгляду скарг позивача в адміністративному порядку - задоволено частково: визнано нечинними податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ №0002021701/1/132 від 08.02.2006, №0002021701/2/472 від 26.04.2006 та №0002021701/3/901 від 06.07.2006, якими приватному підприємцю ОСОБА_1 визначено суму податкових зобов'язань з ПДВ в загальній сумі 154735, 50 грн., в т.ч. основний платіж-103157,00грн. та штрафна (фінансова) санкція -51578, 50 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Кременчуцькою ОДПІ проведено документальну перевірку дотримання позивачем податкового та валютного законодавства за період з 23.12.2002 по 30.06.20005.

За наслідками перевірки складено акт № 128/17-200/2527511210 від 14.11.2005, в якому працівниками податкової служби констатовано порушення позивачем пп. 7.3.1 п. 7.3 та пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 (зі змінами і доповненнями), в зв'язку з ненаданням СПД на перевірку ряду податкових накладних, що привело до заниження податкових зобов'язань з ПДВ.

На підставі акта перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення за № 0002021701 /0/1901 від 23.11.2005, яким позивачу визначено суму податкових зобов'язань з ПДВ в загальній сумі 205441,50 грн., в т.ч. основний платіж - 136961 грн., та штрафна (фінансова) санкція - 68 480, 50 грн.

06.12.2005 року ПП ОСОБА_1 подав до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області первинну скаргу на податкове повідомлення - рішення, додавши податкові накладні, прибуткові касові ордери тощо. На підставі чого, відповідачем проведена позапланова документальна перевірка, результати якою відображені в акті № 7/17-200/2527511210 від 25.01.2006.

За результатами позапланової перевірки податкова констатує заниження податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 1 548 грн. (січень 2005 року) і завищення податкового кредиту на 4499 грн. (лютий 2005 року), а також несвоєчасну сплату ПДВ в сумі 2 624 грн.

Однак, податкове повідомлення-рішення № 0002021701/1/132 від 08.02.2006, прийняте Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією за результатами розгляду первинної скарги та з урахуванням матеріалів позапланової перевірки містить наступний цифровий ряд донарахування: основний платіж в сумі 103157 грн. та штрафна (фінансова) санкція в сумі 51578, 50 грн.

Відповідно до рішення ДПА у Полтавській області від 14.04.2006 року № 112/10/25-017 "Про результати розгляду повторної скарги" податкові накладні, які не були надані ревізорам під час планової перевірки і на підставі яких віднесено суми ПДВ до складу податкового кредиту у 2003, 2004 роках та 1 півріччі 2005 року, а потім були об'єктом дослідження КОДПІ під час позапланової перевірки, виписані контрагентом позивача ТОВ "Синтур" м. Кременчук, яке за юридичною адресою не знаходиться, в І, II, III кв. 2003 року звітувало до ДПС про відсутність діяльності, за IV кв. 2003 року задекларувало 424 грн. податкових зобов'язань, а з січня 2004 року податкова звітність до КОДПІ. не подається. Рішенням господарського суду Полтавської області від 25.04.2006 року (справа № 11/150) припинено підприємницьку діяльність юридичної особи ТОВ "Синтур". На підставі даних фактів та враховуючи наведене, керуючись ст. 12 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", підпунктами 5.2.2 пункту 5.2 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року № 2181 та підпунктом 1 пункту 9 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби у редакції наказу ДПА України від 02.03.2001 року № 82 (z0238-01) , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.2001 року № 238/5429 (z0238-01) , із змінами і доповненнями, державна податкова адміністрація у Полтавській області залишає без змін податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 23.11.2005 року 0002021701/1/132 від 08.02.2006 року, № 0002021701/1/132 та рішення Кременчуцької ОДПІ від 03.02.2006 року № 590/Г/25-009 про результати розгляду первинної скарги, а скаргу - без задоволення.

Проте погодитись з такими висновками не можна з огляду на таке.

Згідно п. 1.6. ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції Закону, чинній на момент здійснення господарських операцій) податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом.

Податковий кредит у відповідності до п.1.7 ст.1 названого Закону визначається як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

У відповідності до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно з п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону є дата здійснення першої з наступних подій:

а) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

б) дата отримання податкової накладної.

У відповідності до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 названого Закону).

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість").

Згідно з пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

У строки, передбачені законом для відповідного податкового періоду, платник податку подає органу державної податкової служби за місцем свого знаходження податкову декларацію незалежно від того, чи виникло у цьому періоді податкове зобов'язання чи ні (пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 вказаного Закону).

У разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації. Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення платника податку відображається в податковій декларації (пп.7.7.3 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість").

Виходячи зі змісту пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на час здійснення господарських операцій та проведення перевірки), названим Законом передбачений лише один випадок невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної. Інших підстав для невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку Закон України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) не передбачає.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та знайшло своє підтвердження в матеріалах справи, позивач включив податок на додану вартість в ціні товару, придбаного у постачальника ТОВ "Синтур", а ТОВ "Синтур", в свою чергу, видало покупцеві, яким є позивач, належним чином оформлені податкові накладні на визначені та сплачені покупцем обладнання суми податку, а також включили в свої зобов'язання з ПДВ відповідних звітних періодів.

Як сам позивач, так і його контрагент (ТОВ "Синтур") під час купівлі - продажу ТМЦ в період, що був охоплений перевіркою, були платниками ПДВ і стояли на обліку щодо цього в ДПС. Ця обставина податковою не оспорюється.

З аналізу положень Закону про ПДВ випливає, що сума податку на додану вартість, включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару має сплачувати цей податок до бюджету.

З огляду на те, що крім належним чином оформлених податкових накладних, факт проведення операцій з придбання ПММ позивачем підтверджується первинними бухгалтерськими документами, суди правомірно дійшли висновку, що у Кременчуцької ОДПІ не було підстав для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень: №0002021701/1/132 від 08.02.2006, №0002021701/2/472 від 26.04.2006 та №0002021701/3/901 від 06.07.2006, якими позивачу визначено суму податкових зобов'язань з ПДВ на загальну суму -154735,50 грн., в т.ч. основний платіж-103 157,01 грн., та штрафна (фінансова) санкція в сумі 51 578, 50 грн.

Відносно податкового повідомлення-рішення №0002021701/0/1901 від 23.11.2005, яким позивачу визначено суму податкових зобов'язань з ПДВ в загальній сумі 205441,50грн., в т.ч. основний платіж -136 961 грн. та штрафна (фінансова) санкція -68480 грн., то останнє є відкликаним в силу приписів ст. 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року (зі змінами і доповненнями) після зменшення цифрового ряду донарахувань ПДВ за податковим повідомленням-рішенням №0002021701/1/132 від 08.02.2006 року.

За змістом ч.1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності зазначених висновків суду апеляційної інстанції, зроблених у відповідності з вищеназваними нормами матеріального права, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення не встановлено.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційна скарга ДПІ у Полтавській області задоволенню не підлягає, а постанова господарського суду Полтавської області від 08.12.2006 та ухвала Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 20.04.2007 у справі №3/211- залишаються без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд -

Касаційну скаргу ДПІ у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Полтавської області від 08.12.2006 та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 20.04.2007 у справі №3/211 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.